Тема 13. Відповідальність за контрабанду та порушення митного законодавства

13.1. Особливі ознаки та розмежування адміністративного пра­вопорушення та злочину

Перед початком розгляду питання щодо правопо­рушень та злочинності в митній справі можна вказати на об'єктивний фактор існування цього феномену — там, де існують обмеження, встановлені державою до власника товару, коли він не в змозі вільно розпоря­джатися своєю власністю, завжди буде існувати ба­жання обійти закон, порушити заборони. Тому там, де є митна служба — там існує і контрабанда. Інакше державі не потрібна була б митниця.

Контрабанда як вид митних правопорушень була ві­дома ще в давні часи. Зокрема про неї згадувалось у древньогрецьких і римських правових і літературних джерелах. Слово «контрабандос» уживалось для позна­чення товарів і предметів, що заборонялися для ввезен­ня і підлягали конфіскації. Деякі факти контрабанди в значних розмірах потрапили на сторінки історії. Відо­мим є факт ввезення у 1696 р. у Францію контрабанд­ним шляхом 800 тис. тюків шерсті, виробленої в Англії. [Див.: Кулшиер И. М. Очерки по истории таможенной политики. — М., 1903.]

За часи суверенної України гучними стали факти ви­явлення контрабанди: близько 500 кг гашишу у 1997 р. Ужгородською митницею, 2,5 т маріхуани в листопаді 2000 р. Іллічевською митницею та Севастопольською митницею 624 кг кокаїну у 1998 р.

У 2000 р. Держмитслужбою України було пору­шено 462 кримінальні справи на контрабанду та 81643 адміністративні справи про порушення митних правил на загальну суму 1,56 млрд грн., затримано 314 наркокур'єрів, вилучено близько 3,3 т наркотиків, а також іноземної валюти на суму 23,5 млн грн. [Див.: Київський телеграф. — 2000. — № 4(47). — С 17.]

Стан боротьби з правопорушеннями в митній справі залежить від багатьох факторів, серед яких головними є:

• стан економіки держави;

• стан розвитку законодавства;

• стан законослухняності та правової свідомості громадян. Важливе значення мають навіть такі фактори, як географічне

розташування держави, стан транспортної мережі, характеристи­ка сусідніх держав, митно-правовий режим у них тощо.

Не зайвим для кращого засвоєння матеріалу буде нагадати, що згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопору­шення (КпАП) адміністративним правопорушенням (проступ­ком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський по­рядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений по­рядок управління і за яку законодавством передбачено адмініст­ративну відповідальність.

Зазначимо для порівняння, що ст. 7 Кримінального кодексу України (ККУ) констатує: «Злочином визнається передбачене кримі­нальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним зако­ном суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і міс­тить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним за­коном, але через малозначність не являє суспільної небезпеки».

У тексті ст. 7 КК України вказані ті соціальні цінності та бла­га, на які злочин посягає. Кримінальній відповідальності підлягає особа, винна у вчиненні злочину. Тобто злочин — це винне діян­ня, за яке може бути призначено судом покарання.

Таким чином, поняття злочину включає 4 ознаки. Злочином за кримінальним правом визнається діяння (дія або бездіяльність), яке є суспільно небезпечним, протиправним, винним та карним. Діюче законодавство допускає можливість звільнення особи, яка здійснила злочин, від кримінальної відповідальності та покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 ККУ особу, яка вчинила злочин, може бути за вироком суду звільнено від покарання, коли буде визнано, що в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспіль­но небезпечною. Відповідно до ст. 51 ККУ особу, яка вчинила діяння, що містять ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнено від кримінальної відповідальності. Така особа може бути притягнута до адміністративної відповіда­льності, матеріали справи про неї можуть бути передані на розгляд товариських судів; або така особа може бути передана на поруки громадських організацій чи трудових колективів. Малозначність діянь означає, що вчинена дія (бездіяльність) або зовсім не спри­чинила і не могла спричинити шкоди, або спричинила чи могла спричинити лише дуже незначну шкоду. Якщо в діянні встановле­ні ознаки, які вказані в ч. 2 ст. 7 ККУ, справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочину.