Тема 6. Основні положення здійснення митного оформлення

6.1. Поняття та загальні положення митного оформлення

У процесі переміщення предметів через митний кор­дон особа вступає в суспільні соціальні відносини з дер­жавою в особі митних органів. Ці відносини регламен­туються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення.

Ст. 37—43 Митного кодексу України безпосеред­ньо визначають процедурні питання митного оформ­лення, а окремі аспекти цієї діяльності розглядаються у ст. 121.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавст­ва, та зокрема ст. 37 МК, «переміщення через митний кордон товарів та інших предметів підлягає митному оформленню».

У проекті нового Митного кодексу зазначається, що «митне оформлення — процедура переміщення транс­портних засобів, товарів в умови відповідного митного режиму та виконання митним органом митного контро­лю зі справлянням встановлених мита, податків, митних зборів та інших зборів і заповненням відповідних доку­ментів згідно з чинним законодавством».

Конкретно це здійснюється в місцях, умовах та в часи, що визначаються митницею, в регіоні діяльності якої функціонує відправник чи отримувач — власни­ки товарів і предметів, якщо законом не встановлю­ється інший порядок.

Для посилення боротьби з контрабандою та «по­топленням» товарів 1 червня 1998 р. введено в дію попередню вантажну декларацію, що дещо змінило процедуру митного оформлення.

Митне оформлення здійснюється у визначених митницею місцях та у відповідний час. Такий порядок необхідний для того, щоб у цьому процесі брали участь інші державні контролюючі органи: са­нітарного, фітосанітарного, екологічного контролю тощо.

Нині існує практика додаткового контролю підрозділами подат­кової інспекції (міліції) неподалік від зон здійснення митного оформлення, що не порушує правил митної зони, бо відбувається за її межами.

Як виняток, за згодою митного органу та на прохання зацікав­лених осіб, що переміщують товари, за їх рахунок митне оформ­лення може здійснюватись в інших місцях і поза робочим часом митниці.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні враховува­ти також, що Держмитслужба має право самостійно визначати міс­це та порядок митного оформлення окремих категорій товарів і транспортних засобів.

Зокрема, в Київському регіоні транспортні засоби оформлює тільки одна з 4-х митниць — Київська регіональна митниця. Мит­не оформлення енергоносіїв здійснюється Центральною енерге­тичною митницею та її філіями, як то і передбачено Указом Пре­зидента України від 23 березня 1998 р.

Митне оформлення, включаючи заповнення необхідних доку­ментів, як правило, ведеться українською мовою. Але можуть бу­ти і винятки, які свідчать про демократизацію і гуманність мит­ної справи в державі. Застосовується також офіційна мова митних союзів, якщо Україна є їх членом.

Митне оформлення починають не пізніше ніж через 30 хв. після того, як посадова особа митного органу повідомила щодо готовності розпочати митне оформлення конкретних товарів і транспортних засобів. Перед цим виконується низка заходів, що об'єднані поняттям «попередні операції». Головне їх призна­чення — полегшити та прискорити виконання основного мит­ного оформлення, не допустити ввезення або вивезення недо-зволених товарів і транспортних засобів, ідентифікувати товари для митних цілей.

Особи з повноваженнями відносно товарів і транспортних засо­бів та їх представники мають право бути присутніми при митному оформленні. В свою чергу митні органи мають право при потребі вимагати обов'язкової присутності цих осіб при здійсненні митного оформлення та надання допомоги в його здійсненні.

При митному оформленні товарів і транспортних засобів, які ввозяться в Україну в митних режимах: випуску у вільне викорис­тання, реімпорту, митного складу, декларування яких здійсню­ється із замовленням вантажної митної декларації, митні органи повинні вимагати, щоб власник або особа, яка перевозить пред­мети та здійснює їх митне оформлення, пред'являли ці предмети митному інспекторові.

Якщо в процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів виникає необхідність їх транспортування, вивішування, визначення наявної кількості, розвантаження, вивантаження, транспортування, відкриття ящиків, ємностей тощо, то всі ці дії на вимогу митника виконують особи, що переміщують предмети через митний кордон, перевізник, власник складу, інша особа, що має повноваження відносно товару. Такі операції не тягнуть фі­нансових витрат з боку митних органів.

З метою митного контролю та митного оформлення митні ор­гани мають право брати проби та зразки предметів для їх дослід­ження (ст. 40 МК).

Порядок взяття проб визначено в ст. 10 МК:

• проби беруть у мінімальних кількостях, що забезпечують можливість проведення їх дослідження;

• про взяття проб і зразків товарів складається акт за встанов­леною формою;

• з дозволу митних органів зразки і проби товарів можуть бра­ти інші контролюючі органи;

• при взятті проб можуть бути присутніми уповноважені особи власника предметів, які при цьому повинні сприяти діям митни­ків, виконувати за свій рахунок вантажні та пакувальні роботи;

• митні органи можуть брати проби без присутності уповно­важених осіб за невідкладних обставин та у випадку неявки та­ких осіб понад 10 днів від часу пред'явлення товару до митного оформлення;

• особи із повноваженнями власника товару мають право зна­йомитися з результатами досліджень;

• витрати на проведення досліджень особа не відшкодовує, за винятком, коли це робилося на її замовлення;

• інші контрольні органи, що брали зразки на пробу, зо­бов'язані доповісти про результати дослідження взятих зразків митному органу.

Митні органи мають право встановлювати транспортне су­проводження товарів, транспортних засобів і документів на них службовими особами митних органів або призначити для їх пере­везення митного працівника. Ці послуги оплачує власник товару. Коли митні органи не мають можливості визначити перевіз­ника товару чи документи на нього, то за законом вони мають право вимагати забезпечення сплати митних платежів, включаю­чи попередньо фінансову гарантію (на депозит митного органу).

Відносно визначених раніше попередніх операцій митного оформлення можна зауважити, що при ввезенні товарів із-за кор­дону на митну територію України, а також при вивезенні товарів із вільних митних зон, безмитних складів перевізник повинен по­передньо повідомити про це митні органи. Якщо товари виво­зяться за межі держави, то обов'язок повідомити про це митні органи лежить на особі, що переміщує товар і транспортні засо­би. Якщо ця особа не робить повідомлення, то це зобов'язаний зробити перевізник. Митні органи можуть вказати, куди і коли повинні прибути товар і уповноважені особи для проведення мит­ного оформлення. Такі повідомлення не роблять морські і річкові судна, повітряні судна, що перетинають митну територію України без зупинки, без заходу в наші порти.

Після надання повідомлення перевізник повинен доставити товари за визначеними маршрутами у визначене митницею місце. Існують розрахунки відстані, яку за добу треба подолати, та часу, за який товар має бути доставлений у зазначене місце. Треба за­уважити, що зміна маршруту може призвести до серйозних нас­лідків з урахуванням рухомих патрулів податкової міліції, СБУ та Держмитслужби.

У місці доставки не пізніше ніж через 30 хв. перевізник доводить до відома митного органу про своє прибуття та передає необхідні супровідні документи. Всі наступні дії (вивантаження, розпакування, зміна ідентифікаційних знаків, зняття пломб тощо) можуть викону­ватися лише на вимогу митника. Порушення цього порядку тягне адміністративну відповідальність перевізника (ст. 109,110 МІС).

Відповідальність не наступає, якщо перевізник доведе обґрун­тованість та необхідність дій у зв'язку із загрозою життю людей, псуванням товару, транспортного засобу. Про ці обставини пере­візник повинен своєчасно повідомити митний орган.

Товари і транспортні засоби, що прибули на місце митного оформлення у неробочий час, повинні бути розміщені у зоні мит­ного контролю.

Наступним етапом та необхідною умовою початку здійснення митного оформлення є подання митному органу перевізником чи уповноваженою особою власника товару декларації — документа встановленої форми, в якому визначаються характер, кількість (розмір) і вартість, характеристики товару, транспортного засобу. Товари та транспортні засоби з моменту їх пред'явлення мит­ному органу для митного оформлення і до їх випуску (до визна­чення митного режиму — див. наступну тему. — Авт.) перебу­вають на тимчасовому зберіганні митних органів, яке здійс­нюється на спеціальних складах — митних ліцензійних складах, чи складах, власники яких отримали ліцензію в митних органах. За зберігання та строк тимчасового зберігання (не більше 3-х мі­сяців) власник товару платить власнику складу.

Митне оформлення передбачає такі етапи.

1. Прийняття, реєстрація та облік митних декларацій. Особа повинна чітко заповнити декларацію, а після її передачі до мит­ного органу на неї поширюється обов'язок нести юридичну від­повідальність (адміністративну, кримінальну) за відповідність запису реальному стану. Митний орган повинен перевірити пра­вильність заповнення митної декларації, внести інформацію в си­стему електронного обліку і проставити на ВМД відмітку «пере­вірено» та відбитки своєї особистої печатки. З цього моменту конкретна особа митного органу та сам митний орган вступає в офіційні відносини з власником товару, підтверджуючи готов­ність його митного оформлення.

2. На другому етапі перевіряється правильність визначення коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоеко­номічної діяльності та країни походження, а також дотримання заходів нетарифного регулювання (при необхідності). Митні дії, що виконуються на цьому етапі, важливі для митної статистики. Особа, яка здійснює перевірку, повинна проставити на ВМД від­мітку «перевірено» та засвідчити своєю особистою печаткою.

3. На третьому етапі здійснюється валютний контроль і конт­роль митної вартості товару. При цьому перевіряються всі необ­хідні документи щодо зовнішньоекономічного контракту, дотри­мання вимог валютного законодавства, уточнюється вартість товару та розміри відповідних митних платежів. Час закінчення перевірки фіксується в ВМД та проставляється відбиток особис­тої печатки інспектора.

4. На четвертому етапі митного оформлення відбувається пе­ревірка правильності митних платежів, наявності заборгованості у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередню діяль­ність та прострочення митних платежів. Перевіряється фактичне надходження грошових сум на рахунок митних органів. Результати перевірки також підтверджуються відбитком особистої пе­чатки інспектора.

5. На останньому етапі митного оформлення перевіряється про­ходження документів перших чотирьох етапів, правильність запов­нення документів і при потребі приймається рішення щодо прове­дення митного огляду товару. Зауважимо, що рішення щодо про­ведення митного огляду товару може прийматися будь-яким інспек­тором митного органу, точніше на будь-якому етапі митного оформ­лення. Кожний інспектор несе персональну відповідальність за від­повідність відомостей, занесених у декларацію, реальному стану.

За рішенням митного інспектора, який здійснює митне офор­млення, випуск товару та транспортних засобів після митного оформлення може здійснюватися і без митного огляду.

Рішення на переміщення товару та транспортних засобів у відповідний митний режим приймається начальником відділу митного оформлення й підтверджується проставленням штампу на всіх ВМД та провізних документах і відбиткою особистої пе­чатки посадової особи. Якщо на будь-якому етапі виявлені невід­повідності в документах, то начальник відділу митного оформ­лення робить надпис «Випуск заборонено» (штамп) і складає доповідну записку щодо виявлених порушень.

Внесення змін у митну декларацію не дозволяється. Це можна робити до передачі декларації посадовій особі митного органу та до початку митного оформлення чи митного огляду.