11.3. Види адміністративних стягнень за порушення митних правил

На підставі теоретичних положень митного права та суспільної практики законодавець виділив групу суспільно не­безпечних діянь, які кваліфікував як митні правопорушення.

До них належать:

• незупинення транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, в зоні митного контролю;

• відправлення транспортного засобу без дозволу;

• перешкоджання доступу службової особи митного органу до предметів, що знаходяться під митним контролем;

• неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю;

• недоставлення в митний орган предметів, і документів;

• пошкодження або втрата митного забезпечення;

• виконання вантажних та інших операцій без дозволу митно­го органу;

• видача предметів без дозволу митних органів або їх втрата;

• порушення зобов'язань зворотного ввезення чи вивезення; » порушення зобов'язань про транзит;

• переміщення предметів через митний кордон з приховуван­ням від митного контролю;

• недекларування предметів чи декларування їх не своїм на­йменуванням;

• використання предметів, щодо яких надано пільги по обкла­данню митом, в інших цілях без дозволу митних органів;

• дії, що спричинили недобори митних платежів.

За скоєння митних правопорушень законодавство встановлює адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — це міра відповідальності за скоєння правопорушення. Вони застосовуються з метою:

• виховання особи, що скоїла правопорушення, в дусі поваги до виконання і дотримання законів, поваги до правопорядку;

• запобігання скоєнню ним нових правопорушень;

• запобігання скоєнню правопорушення іншими особами.

Адміністративні стягнення та їх застосування виконують фун­кцію запобігання більш небезпечних правопорушень — злочинів. По суті вони здійснюють моральний або матеріальний вплив на правопорушника.

Основними видами адмінстягнень є:

• попередження;

• штраф;

• оплатне вилучення предметів, які були об'єктом чи предме­том скоєння правопорушення;

• конфіскація предметів, що були об'єктом чи предметом пра­вопорушення;

• позбавлення спеціального права, дозволу, що надані фізич­ній чи юридичній особі;

• адміністративний арешт;

•адміністративне виселення іноземних громадян за межі те­риторії України.

Із цього переліку адміністративних стягнень за скоєння пору­шень митних правил МК України передбачено всі, крім останньо­го. Розглянемо деякі з адміністративних стягнень більш детально.

• Попередження — стягнення морального характеру, яке ви­носиться у письмовій формі. Застосування попередження перед­бачено в ст. 104, 105, 107, 108, 109, 111 MK.

• Штраф — грошове стягнення, застосування якого передба­чено ст. 104—120 МК. Штраф має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня винесення постанови (ст. 148).

• Вилучення документів і предметів. Ст. 128 МК визначає, що предмети, які є безпосередніми об'єктами порушення митних пра­вил, предмети із спеціально виготовленими тайниками, що викори­стовувалися для переміщення через митний кордон України прихо­ваних предметів, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, підлягають вилученню.

При вчиненні порушення митних правил у особи, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення речей, валюти та цінностей у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості предметів, зазначе­них у частині 3 ст.149 МК. Вилучені предмети та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається у передбаче­них випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначен­ням кількості, міри, ваги, особливих ознак і вартості. Митний ор­ган проводить оцінку вилучених предметів на підставі роздріб­них цін, що діють в Україні, або за висновками експертів. Пере­рахунок іноземної валюти в українську здійснюється за діючим на день вилучення курсом НБУ. Протокол складається за встано­вленою формою (П-9), при проведенні вилучення обов'язкова участь понятих (не менше 2 осіб) та представника підприємства, де воно проводиться. Вказаним особам необхідно роз'яснити їх права бути присутніми при всіх діях і подавати заяви, що підля­гають занесенню в протокол з приводу цих дій.

Усі предмети і документи, що вилучаються, пред'являються понятим та іншим учасникам даної дії і при потребі пакуються й опечатуються на місці, про що в протоколі робиться запис. Вилу­чені предмети, що є доказами у справі, підлягають зберіганню до закінчення перевірки або вступу в силу останнього рішення суду у даній справі.

♦ Конфіскація предметів і документів, що є безпосередніми об'єктами правопорушення. Застосування передбачено ст. 109, 112—118 МК. Конфіскація полягає у примусовій безоплатній пере­дачі цього предмету у власність держави незалежно від того, чи є він власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а та­кож незалежно від того, встановлена ця особа чи ні (ст. 149 МК, ст. 29 КпАП). Після прийняття Конституції України відповідно до ст. 41 конфіскація проводиться незалежно від часу вчинення або вияв­лення порушення за постановою судового органу. При неможливо­сті конфіскації таких предметів з осіб, які вчинили порушення, стя­гується їх вартість. Конфісковані можуть бути лише предмети, які є в особистій власності порушника на час порушення митних правил. Порядок застосування конфіскації, перелік документів, які підляга­ють конфіскації, встановлюється законодавством України.

♦ Адміністративний арешт застосовується лише у винятко­вих випадках за окремі види порушення митних правил на строк до 15 діб. Його не можуть застосовувати до вагітних жінок, до жінок, що мають дітей віком до 12 років, до осіб, що не досягли 18 років, до інвалідів І і II категорій.

♦ Відкликання ліцензії чи кваліфікаційного атестата може застосовуватися як додаткове стягнення до власників митних лі­цензійних складів, складів та магазинів безмитної торгівлі, до митних брокерів, митних перевізників за порушення митних пра­вил та до інших осіб, яким було видано відповідні ліцензії.