Наступна >

У монографії розглядаються нові тенденції та перспективи інформаційної політики України в контексті процесів європейської інтеграції, висвітлюються її зовнішньополітичні, правові, безпекові, економічні та іміджеві чинники, аналізується інформаційно-комунікаційний ресурсний потенціал держави, характеризується увесь спектр мас-медійної сфери України. Для фахівців з міжнародних відносин, дослідників інформаційно-комунікаційних проблем, представників ЗМІК, викладачів, аспірантів та студентів. Завантажити файл

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЗА ДОБИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У XXI ст. Базові чинники формування інформаційної політики України Участь України у міжнародній програмі WSIS (2003-2005) ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВЕКТОР УКРАЇНИ Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики ЄС та інформаційна політика України Фактор ЦЄІ як перехідна структура до європейської інтеграції ОБСЄ і НАТО в контексті формування інформаційної політики України КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ Розділ 2. ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ІНФОРМАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України Модернізація інформаційної політики України Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У ФОРМАТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА Інформаційна підтримка європейської інтеграції Нова інформаційна перспектива "Копенгагенський вимір" Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва Інституціональні рамки співробітництва Зовнішній вимір інформаційної стратегії України Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії Журналісти про цензуру в Україні Проблема оптимізації інформаційного прориву України Розділ 3. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ СУСПІЛЬНЕ ТЕЛЕРАДЮМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ — АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ Й МОДЕЛІ Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі Системи телерадіомовлення в Німеччині Громадське мовлення США Шведське телебачення Громадське мовлення у Франції Польське радіо й телебачення Громадські радіо й телебачення Естонії Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні Передумови та можливі моделі суспільного мовлення Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні Розділ 4. ПРАВОВІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА БЕЗПЕКОВІ СКЛАДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ Концептуальні засади національної інформаційної політики Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні Позиціонування українських ЗМІ у просторі національної безпеки Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності РИНОК МЕДІА БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ Ринок друкованих ЗМІ Ринок телебачення Ринок Інтернет Ринок мобільного зв'язку Фінансова схема медіа-бізнесу Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої ЗМІ прибутковими? Чому професіоналізм українських журналістів не зростає? Чому розвиток телебачення в Україні гальмується? Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг ІНФОРМАЦІЙНА ПРИСУТНІСТЬ УКРАЇНИ У СВІТІ Розділ 5. ХАРАКТЕРИСТИКА СФЕРИ МАС-МЕДІА УКРАЇНИ ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ Електронні мас-медіа Преса РАДІО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ ВИДАВНИЧА СПРАВА ТА ПОЛІГРАФІЯ Розділ 6. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ ІНФРАСТРУКТУРА МАСОВО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ МЕРЕЖІ РАДІОМОВЛЕННЯ І ТЕЛЕБАЧЕННЯ Ефірне телебачення і радіомовлення Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення Проводове мовлення Фінансово-економічна робота Супутникове мовлення НАЦІОНАЛЬНИЙ СЕГМЕНТ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ ТА СИСТЕМИ ПЕРСПЕКТИВИ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Розділ 7. НАУКОВО-ОСВІТНІЙ ВИМІР ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНСТИТУЦІЇ ОСВІТИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ ГРОМАДСЬКІ Й НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ З ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЇ Міжнародні НУО з інформації та комунікації НУО України з інформації і комунікації

Передмова

Історичний досвід дипломатичної боротьби за міжнародне визнання та утвердження української державності налічує понад тисячу років. Державотворча діяльність київських князів IX—XII ст., дипломатична діяльність Данила Галицького, Богдана - Зеновія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи та багатьох інших українських гетьманів і дипломатів вивели "українське питання" на перший план європейської історії у різні періоди розвитку світової політики. Будучи предметом експансії Московського царства та Російської імперії, Речі Посполитої, Османської імперії та Австро-Угорщини, українські землі стали розмінною монетою у політиці європейських та азійських держав. Водночас, доволі часто Україна була активним учасником європейської політики, політики пошуку союзників і політики коаліцій середньовічної Європи.

Початок XX ст. приніс не лише кровопролиття Першої світової війни, а й кардинальні геополітичні зміни на мапі світу. Приклади Польщі та Чехословаччини, що вибороли свою державність після довгих років боротьби, чи Латвії, Естонії та Фінляндії, що з'явилися на політичній карті Європи в 1917— 1919 рр., не маючи глибоких традицій національного будівництва, є переконливим аргументом на користь значущості зовнішньополітичних чинників у процесі державотворення.

Цю тезу добре доповнила боротьба українських урядів періоду визвольних змагань 1917—1923 рр. Саме тоді зовнішня політика України стала продовженням політики внутрішньої. Водночас воєнно-політичні інтереси європейських держав, що були підкріплені доволі серйозними зовнішньополітичними заходами, стали одними з основних причин краху відродженої української державності. На завершальному етапі Другої світової війни українська політика стала вагомим чинником у концепції поширення радянської влади, у радянській політиці розбудови соціалістичного табору. Формально-юридичне відновлення дипломатичної служби Української PCP дало українцям шанс донести до світового співтовариства інформацію, щоправда, досить обмежену, про процеси, які відбувалися в країні.

Лише проголошення незалежності України відкрило широкі можливості перед українською нацією на шляху до міжнародного утвердження. Саме тому предметом підвищеного інтересу широких кіл наукової громадськості та суспільства стала зовнішня політика держави, механізми її вироблення, принципи та форми реалізації. Багатий досвід дипломатичної діяльності України в різні періоди її розвитку став предметом наукових розвідок та серйозних наукових праць як окремих дослідників, так і наукових інституцій та центрів. За період незалежності з'явилася низка праць, присвячених цій проблематиці. Зовнішня політика поступово перетворилася зі сфери діяльності вузького кола фахівців дипломатів та міжнародників, на напрям ґрунтовних наукових досліджень, на навчальну дисципліну у вищих навчальних закладах.

Відмежовуючись від політичних оцінок та коментарів, варто зазначити неприпустимість практики вибудовування зовнішньополітичної діяльності держави винятково з міркувань внутрішньополітичної кон'юнктури, а не необхідності втілення стратегічних національних інтересів.

Аналіз зовнішньополітичної активності українських урядів дасть змогу уникнути можливих помилок і невдач, глибше зрозуміти джерела й витоки української дипломатії, її традиції. Українська дипломатична боротьба стала об'єктом зацікавлення різних державно-політичних утворень в Європі та світі. Розгляд "українського питання" та його місця у політиці великих держав, аналіз їхніх геополітичних зацікавлень у Центрально-Східноєвропейському регіоні та підвалин їх зовнішньополітичних концепцій сприяють кращому розумінню основних тенденцій сучасних інтеграційних процесів у Європі та визначенню стратегії й тактики входження України до співтовариства, що є одним із базових напрямів закордонної політики нашої держави на сучасному етапі та відповідає національним інтересам України.

Маркіян Мальський,

доктор економічних наук, професор,

декан факультету міжнародних відносин

Львівського національного університету

імені Івана Франка