4.3. Правовий і соціальний захист працівників митних органів

Для забезпечення нормального функціонування та підтримання свого авторитету держава захищає у правовому, ма­теріальному і моральному відношенні своїх службовців. Право­вий і соціальний захист працівника митних органів передбачено у Митному кодексі України, законах «Про державну службу», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних орга­нів», Положенні про проходження служби в митних органах та інших нормативних документах. Працівники митних органів є представниками державного органу, діють тільки відповідно до вимог чинного законодавства та наказів свого керівництва. Ніхто, за винятком уповноважених службових осіб, не має права втру­чатися в законну діяльність працівника митних органів. Таке втручання тягне за собою відповідальність за законами України.

Закон гарантує захист життя, честі, гідності, майна працівника митних органів і членів їхніх сімей від злочинних посягань та ін­ших неправомірних дій.

Непокора законному розпорядженню працівника митного ор­гану при виконанні ним службових повноважень тягне за собою накладання штрафу на громадян і службових осіб. Образа пра­цівника, погроза, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень тягнуть за собою накладання штрафу, адміністративний арешт до 15 діб, якщо вчинене не містить ознаки відповідного злочину.

Справи про ці правопорушення, передбачені ст. 158—160 Мит­ного кодексу України, на підставі протоколів, складених службо­вими особами митних органів, розглядаються районним (місь­ким) народним судом або суддею по адміністративному і вико­навчому провадженню відповідно до законодавства України про адміністративне правопорушення. Якщо дії містять ознаки зло­чину, то вони підпадають під юрисдикцію кримінального закону. Соціальні та матеріальні гарантії працівників митних органів закріплені законодавчо. їх соціальний захист, передбачений ст. 162 та 163 Митного кодексу. На захист соціальних гарантій і стимулю­вання чесної праці 25 грудня 1995 р. Кабінет Міністрів України при­йняв постанову «Про упорядкування оплати праці працівникам апа­рату органів державної виконавчої влади, прокуратури, суддів, митної служби та інших органів». Відповідно до цієї Постанови Го­лова Держмитслужби видав наказ «Про підвищення заробітної пла­ти працівникам митної системи» (28 грудня 1995 p.).

Заробітна плата працівників митних органів, що мають персональ­ні звання, складається із посадового окладу, надбавки за персональне звання, вислугу років, учену ступінь (звання) та знання іноземних мов. Надається щорічна відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку та у зворотному напрям­ку. Держава гарантує працівникам митних органів соціальний захист також у вигляді обов'язкового державного страхування на суму 10-річного грошового утримання за останньою посадою.

У разі каліцтва, заподіяного працівнику митних органів під час виконання службових обов'язків, та інвалідності у період проход­ження служби або не пізніше 3-х місяців після звільнення зі служби чи захворювання, нещасного випадку в період служби йому випла­чується одноразова матеріальна допомога у розмірі 3—5-річного грошового утримання за останньою посадою та призначається пенсія по інвалідності: 1-ша група — п'ятирічного, 2-га — чотирирічно­го, 3-тя — трирічного грошового утримання.

Законодавчо визначено, але на практиці ще не застосовують­ся, засоби фізичного захисту працівників митних органів — вог­непальна та спеціальна зброя.

Працівники митних органів перебувають в обов'язковому по­рядку під медичним контролем. Лікування в стаціонарних меди­чних закладах здійснюється за рахунок Держмитслужби.

Важливими аспектами соціального захисту співробітників мит­них органів та установ є визначений у законодавстві України, та зокрема в Митному кодексі, порядок присвоєння персональних звань і перепідготовки, підвищення їх кваліфікаційного рівня.

Прийняття на службу до митних органів, просування по службі по­садових осіб, стимулювання їх праці провадиться відповідно до зай­маних ними посад, рівня освіти, особистих показників у роботі тощо.

Посадові особи митних органів проходять атестацію, порядок якої визначається головою Державної митної служби України. їм присвоюють персональні звання відповідно до займаних посад і визначених строків вислуги у кожному званні.

Встановлюються такі персональні звання митної служби: дійсний державний радник митної служби; державний радник митної служби 1 рангу; державний радник митної служби 2 рангу; державний радник митної служби 3 рангу; радник митної служби 1 рангу; радник митної служби 2 рангу; радник митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 1 рангу; інспектор митної служби 2 рангу; інспектор митної служби 3 рангу; старший прапорщик митної служби; прапорщик митної служби; старшина митної служби; курсант.

Персональне звання дійсного державного радника митної служби України присвоюється Президентом України за поданням Кабі­нету Міністрів України. Персональні звання державного радника митної служби 1, 2, 3 рангів присвоюються Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної митної служби України. Інші персональні звання присвоюються Головою Державної мит­ної служби України у порядку, що визначається Державною мит­ною службою України. Положення про присвоєння персональних звань посадовим особам митних органів затверджується Головою Державної митної служби України.

Посадові особи митних органів носять єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння — Державною митною службою України. Формений одяг видається безплатно.

На службу до митних органів приймаються на добровільній договірній основі громадяни України, що досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рів­нем і станом здоров'я виконувати покладені на митні органи зав­дання. З прийняттям на службу може бути встановлено випробу­вання строком до шести місяців.

Посадові особи митних органів, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються зі служби в митних органах.

За роки незалежності в Україні сформована система навчаль­них закладів, які готують кваліфіковані кадри для потреб митної справи. Ця система, починаючи з 1991 p., змінюється і вдоскона­люється. Зокрема, були створені, а потім закриті всі регіональні центри підготовки митних працівників, окрім Київського.

Система навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Державної митної служ­би України складається з:

1) Академії митної служби України;

2) центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (станом на 2000 р. вони залишилися у Києві та Хмельницькому).

Система підготовки і перепідготовки кадрів забезпечує: « підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;

• підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;

• перепідготовку працівників митних органів;

• підвищення кваліфікації працівників митних органів;

• стажування;

• самостійне навчання в митних органах.

Державна митна служба України здійснює підготовку, пере­підготовку та підвищення кваліфікації працівників митних орга­нів за окремими напрямами діяльності також у вищих навчаль­них закладах Міністерства освіти і науки України, інших цент­ральних органів виконавчої влади за державним контрактом.

Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються Державною митною службою України за погоджен­ням з Міністерством освіти і науки України виходячи з потреб митних органів і вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників.