2.2. Населення і особливості його розселення.

2.2.1. Чисельність населення

На 1 січня 2009 р. численність населення Грузії складало 4385,4 тис. осіб. Основне населення – грузини. Крім грузинів тут живуть вірмени (8, 1 %), росіяни (6,3 %), азербайджанці (5, 7 %), осетини (3, 0 %), греки (1, 8 %), абхази (1, 7%), українці (1, 0%) та інші етнічні меншини (2, 3%).

Грузинські племена здавна населяли західні і центральні райони Закавказзя. Формування єдиного грузинського народу відбувалося в результаті тривалого процесу спілкування і взаємопроникнення споріднених між собою племен, що носять збірне ім'я - «карти»; звідси сталося самоназва грузин «картвелі», а також «Сакартвело», тобто країна, населена грузинами [45,96-198].

У різні історичні періоди чисельність населення дуже вагалася. Так, наприклад, в XII - XIII ст. в епоху розквіту феодальної Грузії, тут налічувалося до п'яти мільйонів чоловік. Це число набагато зменшилося починаючи з другої чверті XIII ст., в результаті навали хорезмійців, монголів і полчищ Тимура.

Ще більш важкі часи перенесла Грузія пізніше через постійні вторгнення перських і турецьких завойовників. В результаті безперервних воєн, виселень і винищення кількість населення Грузії в епоху середніх віків катастрофічно скоротилася. До кінця XVIII ст. його чисельність склала всього 675 тис.

На початку XIX ст. Грузія приєдналася до Росії. Стали відроджуватися спустошені міста і села, оживало економічне і культурне життя народу. Важливі зміни в соціально-економічному житті Грузії настали після буржуазних реформ 60-х років минулого століття. Грузинські міста і села втягувалися в капіталістичні відносини. До кінця XIX ст. Населення Грузії досягло майже двох мільйонів чоловік.

Історичні умови визначили розселення народів на території сучасної Грузії. У селах Східної та Південної Грузії значну частину мешканців складають вірмени та азербайджанці, які переселилися в пізньо - феодальну епоху.

У XIX ст. у південні райони Грузії, та в численні міста з Туреччини хлинули потоки біженців - вірмен. У цей період було створено і ряд російських поселень, головним чином військових, а в південній Грузії-переслідуваних владою росіян сектантів. Західна Грузія-відрізняється більш однорідним національним складом. У селах тут живуть винятково грузини [65,397].

У період з 1979 р. по 1989 р. відбувалося скорочення частки всіх перелічених груп (крім азербайджанців та абхазів) внаслідок асиміляції і від'їзду за межі Грузії. Абхази, особливо кавказька етнічна група, мають власну автономну республіку, де вони у 1989 р. становили 17,8 % населення. Осетини, іраномовний народ Великого Кавказу, переважно проживають на території колишньої автономної області Південна Осетія, де в 1989 р. їх частка становила 66,2 % населення. За межами цієї області більшість осетинів проживає по всій східній Грузії. Аджарці та грузини, які прийняли мусульманство, мають свою автономну республіку, де вони в 1989 р. були представлені 82,8% населення. З середини 1980-х років рівень національної самосвідомості населення в автономіях Грузії різко підвищився: аджарці, а також абхази та осетини вступили в конфлікт з грузинським урядом щодо питання про права автономій і висунули звинувачення на адресу Тбілісі в ігноруванні своїх соціальних та економічних інтересів. Як абхази, так і осетини оголосили про відокремлення своїх автономій від Грузії. У відповідь грузинський уряд і підпорядковані йому воєнізовані підрозділи застосували силу.

У грудні 1990 р. автономна область Південна Осетія була скасована центральною владою. Абхази в 1993-1994 рр. завдали поразки грузинським військам і проголосили незалежність республіки Абхазія. У Грузії проживають також інші національні меншини, у тому числі євреї, ассірійці, курди і татари, але їх частка незначна. Серед етнічних грузинів виокремлюються регіональні групи - мегрели і свани, які, крім грузинської, широко використовують власні мови.

Особливою національної строкатістю відрізняються великі міста-Тбілісі, Батумі, Сухумі, Руставі.

Основна маса осетинів зосереджена в Південно-осетинської автономної області. На південному заході, в Аджарії, проживають корінні жителі - грузини, насильно відторгнуті від батьківщини і звернені до мусульманства за часів турецького панування. Аджарці проте зберегли риси національного характеру і рідний грузинською мовою. Зараз від інших грузинів їх відрізняє лише деякі особливості побуту і звичайність [58,25-27].

Отже, кількість жителів Грузії постійно зменшується. Основним населенням були грузини, але також проживали і інші етнічні меншини. Формування єдиного грузинського народу відбувалося в результаті тривалого процесу спілкування і взаємопроникнення споріднених між собою племен.