3.2. Загальна характеристика промисловості.

Хоча надри країни багаті на різноманітні корисні копалини, гірничовидобувна промисловість у Грузії розвинута слабо. Виняток становить лише видобуток марганцю, родовища якого в Чіатурі у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР. В середині 1990-х років запаси марганцю в Грузії становили 200 млн т. Родовища вугілля в Абхазії і нафти у Східній Грузії не здатні забезпечити потреби енергетики і металургійної промисловості. В Грузії є також невеликі родовища міді, свинцю, вапняку і бариту, що підтримують розвиток кольорової металургії і хімічної промисловості, зокрема виробництво азотних добрив і медикаментів. В числі інших важливих видів мінеральної сировини – тальк, діатоміт, мергелі, доломіти, вапняки, мармур, вогнетривка глина та інше. Грузія багата також на мінеральні джерела. Мінеральна вода "Боржомі" і марганець завжди були і є візитними картками обробної промисловості Грузії. Гірничовидобувна промисловість Грузії має перспективи подальшого розвитку, однак масштаби виробництва залежатимуть від внутрішнього і зовнішнього ринків збуту.

Що ж до розвитку обробної промисловості, то до кінця ХІХ ст. Грузія залишалася слаборозвинутою аграрною околицею Російської імперії. За радянських часів тут активно здійснювалася індустріалізація. В період з 1913р. по 1975 р. обсяги валової продукції промисловості в Грузії зросли в 154 рази. У 1990 р. республіка виробила 0,2% всієї світової промислової продукції, приблизно стільки ж, скільки Норвегія. Промисловість давала понад 40 % національного доходу країни. Однак централізована організація промислового виробництва за п'ятирічними планами і контрольними цифрами обсягу випуску продукції призвели до серйозного економічного дисбалансу з надзвичайно високою концентрацією інвестицій у важку промисловість і виробництво низькоякісних товарів.

Домінуючою галуззю обробної промисловості є харчова. Використовуючи власну аграрну базу, ця галузь випускає 3/5 всієї промислової продукції, у ній працює майже 2/5 зайнятих у промисловості. Провідні галузі харчової промисловості - консервування фруктів, виробництво чаю і тютюну, вони дають 3/5 всієї кількості продукції харчової промисловості. Менш розвинуті такі галузі, як виробництво макаронів, пива, цукру, м'ясних і молочних продуктів. Грузія завжди славилася виноробством, що трансформувався поступово у самостійну перспективну галузь. Розвинуте також виробництво тканин (шовкових, вовняних і бавовняних), одягу і взуття.

Важка промисловість включає виробництво сталі, залізничних локомотивів, вантажних автомобілів, суден і сільськогосподарських машин. Металургія, яка представлена Руставським металургійним заводом, виробляє труби і прокат для нафтової та автомобільної промисловості, а також для заводів, що виробляють залізничні локомотиви, судна і сільськогосподарські машини. Металургійне виробництво значною мірою залежить від поставок коксу і залізної руди з Росії[30].

Паливно-енергетичний комплекс.

Для розвитку всіх галузей важливе значення має створення в республіці власної паливно-енергетичної бази. Так, наприклад, гідроенергетичний потенціал Грузії оцінюється у 88,5 млрд. КВт/год за рік і перевищує сумарний гідроенергетичний потенціал Великобританії, Швейцарії і Німеччини. Навіть використовуючи менше 10 % потенціалу, гідроенергетика виробляє майже половину всієї електроенергії в країні. В Грузії діють 72 електростанції, 64 з яких – ГЕС. Але задовольняється лише 3/4 попиту на електроенергію.

Запаси інших енергоносіїв – вугілля, нафти і природного газу – незначні. Видобуток вугілля скорочується. Вугільні шахти, розташовані поблизу міст Ткварчелі і Ткібулі на заході Грузії, забезпечують лише половину коксу, необхідного для Руставського металургійного заводу, їх вклад у виробництво електроенергії незначний. Нафтовидобувна промисловість (родовища в Кахетії) розвинута слабо: у 2008 р. було видобуто лише 75 тис. т нафти. Місцева нафта забезпечує всього 4 % потреб країни; інша частина імпортується з Росії та Азербайджану. Проте нафтопереробний завод і нафтосховища в Батумі, що забезпечуються по трубопроводах з бакинських нафтових промислів, є перспективними об'єктами нафтового господарства кавказького регіону. Природний газ, що забезпечує 44 % потреб країни з пального, надходить з інших країн, в першу чергу з Туркменістану [29].

Крім державних структур працюють компанії Georgian-German Georgoil Servis, Georgian-US Frontera Eastern, Georgia and AndArco Georgia, Georgian-UK Ramco Kakhed O.L. та інші.

Станом на 2008 р. найбільшим в Грузії залишається нафтове родовище Ніноцмінда, що експлуатується компаніями Frontera і CanArgo. Річний видобуток нафти тут становить 170 т/добу (біля 60 тис. т на рік). Нафтопереробний завод і нафтосховища в Батумі, що забезпечуються бакинською нафтою – перспективні об'єкти нафтового господарства кавказького регіону [38].

Переважною основою електроенергетики є гідроелектростанції. По абсолютних розмірах гідроенергоресурсів Грузія займає одне з перших місць в СНД, поступаючись тільки РФ, Таджикистану і Казахстану. Найбільш великі ГЕС створені на річках Ріоні, Куре, Інгурі, Арагві, Алазані, Бзибі. Побудовані теплові електростанції, що працюють на вугіллі (Ткварчельська ГРЕС) і природному газі (Тбіліська і Руставська ГРЕС). Завершена споруда Жінвальського гідровузла на Арагві, Варцихських ГЕС на р. Ріоні [26].

Ще в перші роки влади Радянського Союзу розпочалися роботи з освоєння багатих місцевих гідроенергетичних ресурсів. Ще в далекому 1927 р. недалеко від Тбілісі була введена в дію Земо-Авчальська гідроелектростанція, друга в Радянському Союзі після Волховської ГЕС, в роки довоєнних п’ятирічок – електростанції на річках Ріоні та Абаша. В середині 90-х розпочалося широке будівництво теплових електростанцій, в тому числі потужної Тбіліської ГРЕС [31,245].

Сьогодні ж не перестають вестися роботи з освоєння гірських річок. В даний час|нині| пріоритетними галузями енергетичного сектора економіки Грузії є|з'являються| електроенергетика і нафтова промисловість. У першій особливо актуальна проблема реабілітації гідроенергетики, її технічне переобладнання на подальший розвиток. Цей напрям|направлення| найвигідніший, оскільки|тому що| вимагає порівняно менших капітальних затрат|затрат| і здатний до швидкої окупності, тоді як технічний стан|достаток| наявних в Грузії теплоелектростанцій є|з'являється| критичним, що, разом з|поряд з| нестачею|нестачею| енергоресурсів, створює серйозні труднощі з погляду підвищення коефіцієнта використання їх виробничих потужностей. З метою покращення|покращання| функціонування енергосистеми країни проводиться цілеспрямована|ціленаправлена| робота, орієнтована на залучення інвестицій в цю галузь. На сьогоднішній день в реабілітацію сфери електроенергетики вже вкладено близько 60 млн. дол. США (в основному за рахунок довгострокових кредитів), в нафтовидобувній промисловості – близько 20 млн. дол. США. В цьому відношенні істотні|суттєві| перспективи вбачаються у встановленні активних контактів між енергосистемами різних регіонів Кавказу. Зокрема, сезонні взаємні поставки| електроенергії між державами Закавказзя і регіонами Північного Кавказу Російської Федерації можуть значно полегшити вирішення проблем енергопостачання та інших [27].

Металургійний комплекс.

До складу металургійного комплексу Грузії входить чорна та кольорова металургія.

Чорна металургія представлена двома великими виробничими комплексами – Руставським комбінатом повного металургійного циклу і Зестафанським заводом феросплавів.

Руставський металургійний комбінат почали будувати в 1944 р., в 1950 р. він уже повноцінно функціонував. Його сировинна база – залізна руда Дашкесанського родовища Азербайджану, вугілля Ткварчелі і Ткібулі, чиатурський марганець. Будівництво даного комбінату було викликане необхідністю забезпечення країн Закавказзя трубами нафтового асортименту і деякими видами сортового і листяного прокату. До того ж будівництво комбінату було основою індустріалізації Грузії, створення в ній національних кадрів робочого класу.

В складі комбінату було створені кар’єри нерудної сировини, коксова батарея, агломераційна фабрика, доменна і мартенівська печі, агрегати для виробництва стальних труб. Наявні на підприємстві потужності були розраховані на виробництво великої кількості коксу (350 тис. т), агломерату (1500 тис. т), чавуну (740 тис. т), мартенівської сталі (1500 тис. т), трубних заготівок (1215 тис. т), труб (500 тис. т).

Сьогодні ж об’єм виробленої продукції з кожним роком скорочується (з 2003 р. в середньому на 6 % на рік). Найбільш перспективними напрямками розвитку комбінату є розширення випуску труб. З введенням в експлуатацію на початку ще 1990-х рр. в трубопрокатному цехові ділянки високотемпературної термомеханічної обробки (ВТМО) розпочато виробництво витривалих насосно-компресорних труб. В наш час потреба країн Центральної Азії і Близького Сходу в трубах досить велика,і це обумовлює максимальне навантаження лінії ВТМО.

На комбінаті також експлуатується унікальний трубопрокатний агрегат, який дозволяє Грузії зберегти монополію в СНД на виробництво труб великого діаметру (200-426 мм) для нафтової та газової промисловості.

Разом з одною із компаній США був проведений тендер і прийнято рішення про реконструкцію і технічне переоснащення Руставського металургійного комбінату. Ця реконструкція передбачає: встановлення електросталеплавної печі, будівництво двох потужних ліній по створенню насосно-компресорних та обсадних труб, підвищення якості електросталі.

Зестафонський завод феросплавів був заснований в 1933 р. для переробки марганцю Чіатурського родовища, яке розташоване в 28 км від Зестафоні. Він виробляє більше 40 видів продукції, із якої особливо важливими є феромарганець, метало марганець і силікомарганець.

Кольорова металургія представлена в Грузії підприємствами по видобуванню і обробці молібденових, вольфрамових, мідних, барито-поліметалічних руд. Найбільший з них – гірничо-обробний комбінат на базі Маднеульського родовища. В країні видобувають мідь, цинк, барит, свинець. В рудах високий вміст золота [65,205-206].

Більша частина рудних корисих копалин знаходиться в зоні Великого Кавказу і Південно-Грузинського нагір’я. Особливо важливими є запаси марганцю. Вони зосереджені в трьох басейнах – Чіатурському, Чхарі-Аджаметському, Квирильському – з загальними запасами в 222,5 млн т (90 % з них припадають на Чіатурський басейн). Чіатурське родовище відрізняється високим вмістом металу в руді, відсутністю в ньому шкідливих домішок, сприятливими умовами залягання.

Руди кольорових металів представлені покладами міді (Маднеульське, Кваіське), свинцю, цинку, поліметалів (Дамбудське, Мерійське в Південній Грузії).Золото сьогодні видобувають в Маднеульському родовищі. Високо оцінюються запаси золота в Болніському районі, Аджарії, Тріалеті, Сванетії. Серед інших корисних копалин можна відзначити ртуть, індій, телур, а нерудних – барит, бентонітові глини, цеоліт та ін.

Тому недивно, що в даній країні є досить розвиненою гірничорудна промисловість – марганцеворудна (район Чіатурі), видобувають руди кольорових металів. Основною проблемою галузі є застаріле устаткування [45,326].

Машинобудування

Машинобудування в Грузії представлене переважно великими підприємствами авто-, електровозо-, авіа-, верстатобудування, електротехнічної і приладобудівної промисловості, сільськогосподарського машинобудування, випуском підйомних кранів і катерів на підводних крилах. Основними центрами машинобудування є Тбілісі, Кутаїсі, Руставі, Батумі, Поті [45,396].

Автомобілебудування Грузії представлене Кутаїським автомобільним заводом. Він був збудований в 1945 р. і спеціалізується на виробництві автотягачів і напівпричепів для перевезення сільськогосподарської продукції. Випускалися також навіть автопоїзди з дизельним двигуном. Сьогодні цей завод ще функціонує, але об’єм випуску продукції досить обмежений.

Тбіліський авіаційний завод випускає винищувачі типу «МІГ».

Суднобудування здійснюється переважно в районах міст Батумі і Поті, де крім ремонту суден було також освоєно виробництво суден на підводних крилах [65,206-207].

Машинобудування відрізняється високою трудомісткістю|трудомісткий| і порівняно малою металоємністю. Неметалоємні галузі машинобудування розвиватимуться прискореними темпами і в майбутньому.

Хімічний комплекс.

Основними факторами розміщення хімічного комплексу є: 1) сировинний і енергетичний; 2) споживчий; 3) транспортний; 4) екологічний.

Особливо розвиненою в країні є гірничохімічна галузь, тому що дісно велику частину території країни займають гори. Гірничохімічна промисловість включає в себе видобуток мінеральної хімічної сировини, солей, нафти, газу, кам’яного вугілля, бариту, миш’яку, бентонітових глин.

У Грузії також випускаються азотні добрива (Руставі, Кутаїсі), хімічні волокна, мінеральні фарби, засоби захисту рослин, фармацевтичні препарати (Тбілісі, Батумі) [16].

Основним центр хімічної промисловості – місто Руставі, яке спеціалізується здебільшого на виробництві азотних добрив, капролактама і хімічних волокон [65,207].

Лісопереробний комплекс

За статистичними даними 43 % Грузії зайняті лісами. Проте, обсяг заготівлі деревини обмежений. Меблева і паперова промисловість є розвиненою в м. 3угдіді [28].

Функціонують підприємства лісової, деревообробної промисловості. Неподалік від міста Зугзіді розташований найбільший в країні целюлозно-паперовий комбінат [45,218].

Будівельний комплекс

Будівельна промисловість Грузії представлена: цементною, керамічною, шиферною галузями. Ця галузь забезпечує країну залізобетонними виробами, будівельно-фаянсовими, муровими будматеріалами, санітарно-технічними виробами, шибками та ін. [27].

Слід відмітити, що країна забезпечує свої потреби в будівельних матеріалах в повному обсязі. За виробництвом цементу Грузія займає лише шосте місце серед країн СНД. Проте сьогодні, у зв’язку із кризою випуск продукції будівельного комплексу значно зменшився [65,207].

З будівельних матеріалів у Грузії виробляють цемент, шифер, стінові блоки, залізобетонні вироби, черепицю, цеглу, видобувають мармур, туф, облицювальний камінь (Руставі, Каспі).

Комплекс галузей легкої промисловості

Коплекс галузей легкої промисловості представлений текстильною, шкіряно-взуттєвою, килимовою, трикотажною, панчішно-шкарпетковою, галантерейною галузями.

Серед країн СНД на частку Грузії припадає 1,5 % загального обсягу шерстяних тканин. Головними підприємствами по їх виробництву є Тбіліський камвольно-суконний комбінат. Був створений повний цикл по виробництву шерстяних тканин. Сьогодні в галузі помітно відчувається падіння виробництва. Власне знижується і її частка в промисловості. В кінці 1990-х рр. на легку промисловість припадав лише 1 %, а вже в 2009 р. – 0,3%. В останні десятиріччя практично відбулася деіндустріалізація Грузії.

Головною метою промислової політики на перспективу є саме ефективне використання природного, виробничого, трудового і інтелектуального потенціалу країни і створення на цій основі сучасного, високорозвиненого індустріального сектора економіки, інтегрованого в світову економіку[65,207-208].

Харчова промисловість

Харчова промисловість завжди була передовою галуззю промисловості Грузії. На території країни представлені всі більше ніж з 30 галузей і виробництв, які знаходяться в харчовій промисловості. Але головну роль тут відіграють чайна, виноробна, консервна, табачна підгалузі, виробництво рослинної і ефірної олії. На їх частку припадає близько 2/3 валової продукції галузі.

Підприємства харчової промисловості в кінці 1990-х рр. були рентабельними, з стабільною сировинною базою та ринком збуту. Сьогодні ж галузь вступила в полосу економічної кризи, частина її підприємств перестали працювати. Можна виділити дві основні причини кризи. Перш за все, змінилася вартість сировини (подорожчала), що зробило продукцію галузі неконкурентоспроможною. Сировина, яка сьогодні виготовляється фермерами країни стала настільки дорога, що підприємства при її переробці виявилися нерентабельними. Більшість підприємств харчової промисловості оснащені застарілим устаткуванням і використовують старі технології.

Слід також зауважити, що ще на початку 2009 р. розпочалася робота по модернізації харчової промисловості. Виділяється група, так званих інноваційних підприємств, яка за рахунок інновацій змогла функціонувати в нових умовах. На базі деяких підприємств створені спільні підприємства з закордонними партнерами, які є господарями значної частини їх акцій. Наприклад, 90 % акцій Тбіліського заводу шампанських вин належать агропромисловому фонду США, 49 % акцій «Тбілвино» – нідерландській фірмі, 60 % акцій фірми «Казбегі-Кастел» по виробництву пива – французькій фірмі «Кастел». Тим не менш виноробна промисловість галузі вже майже повністю вийшла із кризи.

Що ж до чайної промисловості, то вона знаходиться в більш складному положенні. В 2000 р. в Грузії працювало 130 чайних фабрик, станом на 2009 р. – 20, загружених лише на 20-25 %. Це пов’язано з тим, що грузинський чай не може конкурувати з індійським і цейлонським навіть на місцевому ринку [65,204-205].

Грузія з давніх часів є одним з основних джерел виникнення виноградної лози і визнаною батьківщиною культурного виноградарства.

На території Грузії виділено п'ять виноградарських зон: Кахеті, Картлі, Імереті, Рача-лечхумі і Зона Чорноморського побережжя. Проте найбільш всесвітньо відомими є Кахетія і Картлі.

Картлі - історична область Східної Грузії. А Кахетія – це історична область Грузії, розташована у верхів'ях річок Алазані і Іорі (притоки річки Кури).

Сьогодні Кахетія, де вирощують більше 2/3 всього грузинського винограду, охоплює найсхідніші передгір'я Кавказу. Її знамениті довгожителі бачать природну причину свого здоров'я в силі і живильній цінності Сапераві. Тут все ще користуються некласичними методами виноробства: протягом 3-4 місяців сировина проходить ферментацію і мацерацію в закопаних в землю величезних глеках, так званих квеврі, внаслідок чого народжуються ароматні, дивно різноманітні, хоч і досить прості вина.

Вина кахетинського типу, відрізняються високими екстрактивністю, оригінальним букетом і смаком. Ця група вин може бути віднесена до категорії жовтих вин, але завдяки оригінальності смаку і букета вона займає особливе місце в світовій класифікації вин. Основні високоякісні вина Кахетії виготовляються на підприємствах, що мають більш ніж вікову історію, тому вони можуть бути віднесені до категорії вин, чиї назви контролюються за походженням [6].

Отже, слід зробити висновки, що харчова промисловість є однією з найрозвиненіших галузей Грузії. У ній питому вагу займає виробництво вина (Кахетія, Картлі), чаю, тютюну, консерв (біля узбережжя Чорного моря). Це перспективна галузь економіки, в яку вкладають кошти закордонні інвестори.

Грузія має значну енергетичну базу, проте саме паливна промисловість розвинена недостатньо у зв’язку з незначними запасами країни кам’яним вугіллям, що катастрофічно зменшуються з кожним роком. В основному електроенергетика представлена в основному гідроелектростанціями (Інгурі ГЕС, ЗАГЕС, Ріоні ГЕС) і тепловими електростанціями (Тбіліська, Ткварчельська). Що ж до металургійної промисловості Грузії, то вона є досить розвиненою. Проте власні запаси сировини для чорної і кольорової металургії не здатні сьогодні забезпечити промислові потреби виробництва повністю, тому країна імпортує необхідну сировину переважно із сусідніх держав. Транспортне машинобудування (електровози, вантажні автомобілі, морські катери) відіграють чи не останню роль в економіці держави. Найрозвиненішими галузями машинобудування в країні є авто-, електровозо, авіа-, верстатобудування та суднобудування. Хімічна промисловість Грузії розвинена слабо. Країна змушена імпортувати майже всю потрібну продукцію галузі з-за кордону. Легка промисловість також недостатньо розвинена в державі. Цьому сприяють здебільшого економічні і технічні (застаріле обладнання) фактори. В Грузії є досить сильна база для розвитку промисловості, зокрема текстильної. Сьогодні ж основними галузями є: шовкова, вовняна, бавовняна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Горі).