Зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами України з Грузією (2008 - 2009 рр.)

 

(за даними Державного комітету статистики України)

Товарообіг товарами і послугами (млн дол. США)	2008р.	2009р.	2009р./ 2008р., %
Товарообіг	931,1	566,504	60,84
Експорт (український)	720,5	452,87	62,85
Імпорт (грузинський експорт)	210,6	113,634	53,96
Сальдо	+509,9	+339,236

При цьому, основна частка експорту послуг з України припадала на залізничні і морські перевезення, пасажирські авіаперевезення, транзит автотранспорту, банківські та страхові послуги. 

Основними статтями експорту до Грузії за цей період залишалася продукція (від загального обсягу імпорту товарів):

	2009 р.	2008 р.
агропромислового комплексу	- 50,45 % (211,044 млн дол. США)	- 35,7 % (234,15 млн дол. США)
металургійної промисловості	- 13,26 % (55,448 млн дол. США)	- 23,8 % (155,96 млн дол. США)
машинобудування	- 12,54 % (52,478 млн дол. США)	- 16,0 % (104,81 млн дол. США)

Основну групу товарів, що експортувалася з України до Грузії протягом 2009 р., займала:

• продукція агропромислового комплексу (тютюнові вироби, насіння соняшника, соняшникова олія, кондитерські вироби, готові харчові продукти, різноманітні води, пиво, соки, спирти)

•  чорної та кольорової металургії (прокат, прутки та бруски гарячекатані, інші прутки та бруски із заліза, дріт, труби, арматура, вироби зі сталі)

• продукція машинобудування (турбіни гідравлічні, насоси, обладнання для потреб сільського господарства, вали трансмісійні, електричні трансформатори, дроти й кабелі, автомобілі вантажні)

• продукція хімічної промисловості (лікарські засоби, фарби та лаки, мінеральні добрива, миючі засоби, полімери та вироби для упаковки товарів)

Постачалися також енергоносії, продукція деревообробної промисловості, мінеральні продукти та ін. Всього на грузинському ринку реалізувалося більше 100 найменувань українських товарів.

Основними статтями імпорту до України за цей період залишалася продукція (від загального обсягу імпорту товарів):

	2009 р.	2008 р.
агропромислового комплексу	- 84,63 % (71,007 млн дол. США)	- 46,7 % (89,48 млн дол.. США)
металургійної промисловості	- 9,13 % (7,663 млн. дол. США)	- 13,3 % (25,46 млн дол. США)
машинобудування	- 4,74 % (3,9794 млн дол. США)	- 17,2 % (32,99 млн дол. США)
паливно-енергетичного комплексу	- 0,36 % (0,302 млн дол. США)	- 19,7 % (37,75 млн дол. США)

Грузинський товарний експорт в Україні представлений, в основному, продукцією агропромислового комплексу (цитрусові і фрукти, мінеральна вода, горіхи, вино, спирт коньячний) та металургійної промисловості (феросплави)[36].

Інвестиційне співробітництво та перспективні інвестиційні проекти

Об’єктивним фактором, який сьогодні ще стримує активний розвиток економічних й інвестиційних відносин регіонів Грузії з Україною є нерозвинений власний експортний потенціал країни перебування та обмежена кількість конкурентноздатних підприємств.  

Проте, наявність позитивних кроків у здійсненні Грузією економічних реформ дає підстави для розширення інвестиційних відносин з Україною, зокрема, у залученні українських інвесторів до придбання власності в країні перебування, їх участі у діяльності створених на території Грузії у 2009 р. вільних індустріальних зон в порту Поті та м. Кутаїсі.  

За наявними даними, станом на 1 жовтня 2009 р. сума спрямованих до Грузії українських інвестицій склала 32,7 млн дол. США. Основну частину з них вкладено у фінансово-банківський та виробничий сектори економіки країни. 

При цьому, розвиток різноманітних форм співпраці у торговельно-економічній та інших сферах буде безпосередньо залежати від платоспроможності грузинських партнерів, сучасного економічного стану Грузії та подальшого впливу на її економіку загальних світових тенденцій.

Найбільшим спільним проектом із розвитку та забезпечення ефективного функціонування транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія («ТРАСЕКА») по залученню нових вантажопотоків в умовах зростаючої конкуренції і диверсифікації маршрутів доставки вантажів є проект залучення залізничного поромного терміналу в порту Керч на лінії морських перевезень за маршрутом «Керч-Поті/Батумі» [37].

Перспективні проекти за участю України і Грузії, як транзитних держав, щодо транспортування енергоносіїв до європейських країн: 

• проект створення міжнародного газотранспортного консорціуму з транспортування енергоносіїв з країн Близького Сходу і Азії через території Азербайджану, Грузії, України і Польщі до європейських країн;

• проект Євро-Азійського нафтотранспортного коридору «ЄАНТК» (постачання легкої каспійської нафти через територіюГрузії та через Чорне море до України і подальше її транспортування по системі українських нафтопроводів до Європи)

• проект будівництва нового газопроводу у напрямку Грузія - Україна - ЄС «Білий потік» (GUEU) [60].

Співробітництво в військово-технічній сфері

Україна стала однією з пер­ших| держав, з|із| якою Грузія підписала міжурядові угоди про військово-технічну співпрацю|співробітництво|. В даний час|нині| розглядаються|розглядають| можливості|спроможності| проведення спільних|сумісних| військових навчань гірськострілецьких і інших підрозділів. На ремонтних судноверфях України в 2006 р. знаходилося|перебували| 4 кораблі грузинського військово-морського флоту. Україна надає Грузії дієву|дійову| допомогу в утилізації боєпри­пасів|. Ще однією дуже перспективною темою українсько-грузинського військово-технічного співробітництва|співробітництва| є|з'являється| відновлення інфраструктури грузинської системи про­типовітряної| оборони. Україна має всі необхідні потужності і досвід|дослід| для прове­дения| таких робіт [34,412].

За даними реєстра озброєнь ООН, в 2008 р. військово-технічне співробітництво України з Грузією різко скоротилося. Грузія отримала з України всього 40 одиниць БМП-1 і БТР-70.

Відзначимо, в 2007 р. Україна продала в цю державу 99 одиниць танків, ББМ, артилерійських установок і літаків.

Після грузинськоо-російського конфлікту в 2008 р. неодноразово звучали заяви від російських, а також українських політиків, про масштабні поставки зброї з України до Грузії. У грудні 2008 р. створена за ініціативою Партії регіонів тимчасова слідча комісія Верховної Ради з розслідування фактів таких поставок констатувала, що зброя до Грузії поставлялася за рахунок боєздатності України. Зокрема, голова комісії Валерій Коновалюк повідомив, що встановлені факти експорту української зброї на 2,5 млрд. дол. за останні чотири роки, при чому до держбюджету надійшло тільки 200 млн дол. від продажу цієї зброї.

Продовження військово-технічного співробітництва між Грузією та Україною залежить від позиції української сторони в цьому питанні, заявив посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе.

«Якщо Україна вважатиме вигідним співпрацювати з країною, з якою вона має давні партнерські відносини, то ВТС буде. Якщо ні - не трагедія: збройовий ринок має багатий вибір, а Грузія не перебуває під міжнародними санкціями», - сказав посол.

При цьому екс-глава «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук висловив надію, що ВТС з Грузією буде продовжено. «Сподіваюся, що Україна буде як і раніше активною та ефективною і її не принесуть в жертву, як невигідного конкурента аналогічної компанії нашого північного сусіда», - сказав він.

С. Бондарчук також повідомив, що за останні півтора року Україна не укладала великих контрактів з Грузією. За його інформацією, в 2009 р. Україна поставила до Грузії п'ять БТР-70, запчастини до бронетранспортерів, боєприпаси до української розробки нового протитанкового комплексу «Скіф», а також виконувала ремонтні роботи.

У свою чергу, Рада національної безпеки і оборони України спростувала заяви В.Коновалюка щодо порушень у військово-технічному співробітництві між країнами. У РНБО відзначили, що Україна співпрацювала з Грузією абсолютно транспарентно, надаючи реєстру ООН та іншим міжнародним структурам всю інформацію щодо експорту своїх озброєнь і військової техніки. У РНБО також назвали заяву голови ТСК про продаж озброєнь Грузії за заниженими цінами, непрофесійною і суб'єктивною.

Співробітництво України та Грузії у транспортно-енергетичній сфері 

Враховуючи наявність обмеженої власної ресурсної бази, виробничого та експортного потенціалу, грузинське керівництво намагається максимально використовувати вигідне геополітичне розташування країни з метою перетворення Грузії на ключову ланку транснаціональних транспортно-енергетичних магістралей, зокрема, проектів з транспортування на світові ринки каспійської нафти та газу (існуючі магістральні трубопроводи «Баку-Тбілісі-Джейхан», «Баку-Тбілісі-Ерзерум», «Баку-Супса», перспективні трубопроводи – «Білий потік», «Набукко», «Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ» та ін.), а також розвитку мультимодальних і контейнерних перевезень, зокрема, доповнення існуючого проекту контейнерних перевезень «Вікінг» проектом Поті-Баку-Актау-Алмати, в т.ч. регіональними транспортними проектами, як, наприклад, «Баку-Тбілісі-Ахалкалакі-Карс». 

Стратегічним інтересом енергетичного сектору Грузії залишається сприяння розвитку інфраструктурних проектів, що можуть поєднати енергопотоки Європи та Азії. В першу чергу, це стосується реалізації нових енерготранзитних коридорів зі спрямування нафтогазових ресурсів Каспійського регіону до Європейських країн. Так, використовуючи існуючий інтерес ЄС до диверсифікації поставок енергоносіїв на міжнародні і європейські ринки, а також вигідне територіальне розташування, Грузія, за відсутності коштів для самостійної реалізації енергетичних проектів, намагається максимально використати власний транзитний потенціал. Володіючи розвиненою інфраструктурою, чорноморськими портами і маючи досвід будівництва і оперування великими міжнаціональними транзитними проектами, країна намагається стати природною ланкою для постачання багатих ресурсів нафти і газу Каспійського регіону до високоліквідних споживчих ринків Європи.     

Слід зазначити, що Грузія є традиційним транзитером каспійських вуглеводнів. Першим проектом, що забезпечив вихід каспійської нафти через територію Грузії до Європи, став проект Баку-Супса. Завдяки вказаному трубопроводу, використовуючи його морський термінал, Грузія може щорічно приймати близько 7 млн. тонн рідких вуглеводнів з їх подальшим експортом до різних країн світу.  

Як транзитна держава, Грузія, в перспективі, може відіграти важливу роль для України не лише у диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, але й сприяти реалізації спільних енергетичних проектів в рамках Єдиного Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору з подальшого транспортування каспійських нафти і газу через територію України до Європи. 

1. На цей час, як стратегічні, розглядаються наступні проекти за участю України і Грузії, як транзитних держав, стосовно транспортування енергоносіїв до європейських країн: 

- проект Євро-Азійського нафтотранспортного коридору «ЄАНТК» (постачання легкої каспійської нафти через територію Грузії та через Чорне море до України і подальше її транспортування по системі українських нафтопроводів до Європи);

- реалізація спільних енергетичних проектів у рамках Каспійсько-Чорноморсько-Балтійської енерготранзитного простору, в т.ч. для транспортування газу з країн Близького Сходу і Азії через території Азербайджану, Грузії, України і Польщі до європейських країн і, як його можлива складова, проект будівництва газопроводу Грузія - Україна - ЄС «Білий потік» (GUEU). 

Військовий конфлікт 2008 р. між Росією і Грузією підкреслив важливість реалізації проектів постачання енергоносіїв з країн Каспійського регіону, у тому числі «Білого потоку». Останні події на Кавказі обумовили значне занепокоєння у Європі, що стало основою для конкретних рішень диверсифікації каналів надходження енергосировини. 

На цей час, газопроводи, які б зв'язували Каспійський регіон безпосередньо з Європою не побудовані через значні політичні ризики. Окрім цього, Європа, на відміну від Росії або Китаю, не використовує економічні контракти для політичного тиску. Тому, перспективи стабільного і взаємовигідного співробітництва також мають позитивно впливати на визначення напрямів експорту енергоносіїв з Каспійського регіону на Захід і конкретні кроки щодо спорудження трубопроводів, здатних до експорту значних обсягів газу, є передумовою для переконання урядів Казахстану і Туркменістану експортувати енергосировину до Європи. Саме тому концепція задекларованого ЄК у квітні 2009р. «Південного енергетичного коридору» повинна допомогти реалізувати проекти, які включатимуть декілька маршрутів по різних країнах. 

Також, міжнародні експерти переконані, що сьогодні не існує жодних протиріч між планами з реалізації проектів «Набукко» та «Білим потоком» і Європі потрібні обидва маршрути з врахуванням обсягів газу, які планується отримувати в результаті диверсифікації постачань. На думку керівництва Консорціуму, проект «Білий потік» має використовуватися тільки для експорту газу з каспійського регіону, а по «Набукко» буде постачатися газ з Середнього Сходу і, можливо, Ірану і Росії, тому поєднання «Набукко» і «Білого потоку» у Пріоритетний коридор NG3 надає істотний ефект, оскільки значно зменшуються ризики транспортування в результаті диверсифікації маршрутів, що є дуже важливим для країн Каспійського регіону і певних гарантій стратегічним інвесторів.  

Слід підкреслити, що, з точки зору наявних ризиків, з бокуЄС більша прихильність надається будівництву першої лінії трубопроводу «Білий потік» через Румунію («Білий потік-1»).Проте, на думку експертів, ці оцінки походять з реалій сьогодення і можуть змінитися залежно від подальшого розвитку внутрішньополітичної і економічної ситуації в Україні, особливо у контексті її кроків щодо забезпечення прозорої діяльності українських ГТС.  

В той же час, Грузія залишається прихильником реалізації проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору та відкрито підтримує впровадження проекту з будівництва нового газопроводу Грузія–Україна-ЄС (GUEU «Білий потік»). 

Таким чином, Каспійський регіон є основним конкурентом тюменської і татарської нафти - головних нафтових експортерів Росії, а Грузія являється єдиною країною (Іран і Вірменія із політичних причин випадають), яка може забезпечити транзит з Центрально-Азійського регіону нафти і газу на світовий ринок повз Росію і, тим самим, надати цим країнам економічну, отже, політичну незалежність від РФ. 

У даному випадку ціна питання є досить високою. Так, природний газ Центрально-Азійського родовища для споживачів є як мінімум на 10 – 15 % дешевше, ніж газ із Близького Сходу або Північного моря, і на 30 – 35 % – ніж тюменський газ. Прикаспійська нафта за своєю ціною є близькою до близькосхідної і на 25 − 30 % дешевше російської. Вказані конкурентні чинники діють вже зараз. Що ж стосується нових російських нафтоносних площ на шельфах арктичних морів і морському дні поблизу Північного полюсу, то вони знаходяться лише на початковій стадії свого освоєння, яке, як очікується, стане досить витратним.  

З огляду на вищезазначене, контроль за коридорами транзиту нафти і газу з країн Центральної Азії до Європи є на поточний момент для Росії вкрай актуальним. Поряд з цим, розвиток незалежних енергетичних артерій може послабити політичний вплив РФ у Центрально-Азійському регіоні та на Закавказзі і закріпити ефективність роботи альтернативних шляхів енергозабезпечення європейських країн.  

2. Резервами зміцнення економічного співробітництва між нашими країнами може стати також участь українських підприємств у будівництві і модернізації об’єктів енергетичної інфраструктури Грузії, зокрема у відновленні малої та середньої гідроенергетики, високовольтних ЛЕП, а також постачанні енергетичного обладнання виробництва українського машинобудівного комплексу.  

Для України також є перспективним питання участі у будівництві підземногогазосховища в Грузії з постачанням вітчизняного насосногоустаткування та залученням спеціалістів.

3. Стратегічно вигідне розташування Грузії обумовлює зміцнення транспортної складової двосторонніх відносин України і Грузії, як транзитних країн, щодо подальшої організації мультимодальних і контейнерних перевезень, зокрема реалізації Угоди між урядами держав-членів ГУАМ про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів (Балтійське море - Чорне море - Каспійське море), а саме можливістю доповнення проекту контейнерних перевезень «Вікінг» проектом контейнерних перевезень за маршрутом Поті-Баку-Актау-Алмати та іншими міжнародними транспортними проектами. 

В контексті викладеного, слід також вказати регіональні проекти, що на поточний момент реалізуються Азербайджаном, Грузією та Туреччиною, а саме проект з розбудови міжнародного залізничного маршруту «Баку-Тбілісі-Ахалкалакі-Карс», проектантом грузинської ділянки якого став український Науково-дослідний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс», яким підготовлено всю необхідну проектну документацію, орієнтуючись на подальше забезпечення робіт українською продукцією машино- та приладобудування. Очікується, що в рамках вказаного проекту протягом 2009 – 2011 рр. може бути реабілітовано близько 124 км вже існуючого маршруту (прокладення другої колії та повна заміна надземної частини – верхніх споруд, електростанцій, ліній зв’язку та управління, автоматики, стрілочних переводів тощо), побудовано 25 км нової ділянки та зведено 7 залізничних станцій. 

Вагомим проектом з нарощування транспортних потоків між Україною і Грузією є проект повноцінного введення в дію нового поромного маршруту у напрямку «Керч-Поті/Батумі», що здатний не лише зменшити напругу навколо існуючих проблем з переміщенням вантажів за маршрутом «Іллічівськ-Поті/Батумі» (через процедуру денонсації трьохсторонньої угоди між Україною, Грузією та Болгарією), а й сприяти суттєвому збільшенню обсягів двосторонньої зовнішньої торгівлі. Очікується, що його впровадження дозволить вже у найближчій перспективі збільшити на 30 % двосторонній вантажообіг та позитивно вплинути на подальший розвиток зовнішньої торгівлі між Україною та Грузією.

Таким чином, транспортно-енергетична складова україно-грузинських стосунків має достатній потенціал для свого розвитку і вимагає подальшої інтенсифікації стосунків між сторонами для впровадження низки взаємовигідних проектів та ініціатив [21].

Отже, давні політичні, культурні та економічні зв’язки існують між Грузією та Україною. Значення цих відносин збільшується з розвитком незалежності обох країн. Стратегічно важливим є співробітництво в паливно-енергетисній сфері та інвестиційне співробітництво. Грузія для України, як і Україна для Грузії є важливим торгівельним партнером.