2.2.4. Національний та релігійний склад населення.

Грузія-багатонаціональна держава. У Грузії в більшості своїй проживають тільки кавказці. З них грузини - це більше 70 % населення, у тому числі і таких етнічних груп як мегрели і свани - народності, що живуть високо в горах, в малодоступних ущелинах між хребтами Великого Кавказу. Вони відрізняються від інших, перш за все, мовними особливостями, а також по рисах побуту, звичаях і т.д. У інших провінціях Грузії проживають картмійці, імеретіни, кажтінці, месхи, рачинці, лечхумці, пшави, хевсури, мтіули, гурії, аджарці і ін.

Національними меншинами в Грузії є вірмени, які прийшли сюди в XIX ст., азербайджанці, аджарці, осетини, абхази. Абхази-особлива етнічна група, що має власну автономію. Осетини (іраномовний народ Великого Кавказу) зосереджені в основному в межах колишньої південно-осетинської автономної області. Аджарці (грузини прийняли мусульманство під час турецького гніту) мають свою автономну республіку. До національних меншин відносяться також євреї, ассірійці, курди і татари [32,32].

Серед грузин виділяється ряд етнографічних і локальних груп. Близькоспоріднені мови картвелів, мегрелів і сванів (басейн Інгурі) утворюють картвельську групу. В свою чергу, картвели розділяються на декілька локальних груп. У Східній Грузії це кахетинці і картлійці, в Південній – месхі і джавахі, в Західній – імеретини, лечхумці, рачинці, аджарці, гурійці. Природним історичним кордоном Східної і Західної Грузії вважається Ліхський (Сурамський) хребет. В гірській Грузії живуть тушини, хевсурі, плави, мтіули, можевці.

У Грузії представлені чотири великі мовні сім'ї – кавказька, індоєвропейська, алтайська і семіто-хамітська. До південної (картвельської) групи кавказької мовної сім'ї відносяться грузинська, мегрельська і сванетська мови. Індоєвропейська мовна сім'я представлена російською, українською, грецькою (частина), вірменською, осетинською і курдською мовами. На мовах алтайської сім'ї говорять азербайджанці і греки (частина). До семіто-хамітської групи відносяться ассірійці.

У релігійному відношенні населення Грузії дуже неоднорідне. Основна маса грузин сповідує православ’я, частина абхазів, греків, осетинів (65 %) відноситься до грузинської православної церкви. Невеликі групи грузин перейшли в католицизм, а деякі змушені були прийняти іслам, який сповідує також частина абхазів і азербайджанців (11 %). Вірменське населення Грузії належить до вірмено-григоріанської церкви (8 %), до російської православної церкви – 10 %.З антропологічної точки зору все населення Грузії належить до південної гілки європеоїдної раси [25,396].

Більшість етнічних грузинів належить до грузинської православної церкви, гілки православного християнства. Східну Грузію у 330 р. н.е. навернув до християнства святий Ніно з Каппадокії, після чого вона стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла християнство як офіційну релігію. Грузинська православна церква тривалий час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу російської православної церкви. Статус автокефалії повернула в 1917 р.

У Грузії є невелика кількість католиків, відносно багато грузинів-мусульман в Аджарії та уздовж південного кордону країни. Абхази-переважно мусульмани-суніти, але є і православні. Азербайджанці, ассірійці і курди-мусульмани. Більшість осетинів-православні. Вірмени, греки і росіяни мають власні православні церкви. Для Грузії характерна релігійна терпимість. У Тбілісі є багато храмів, включаючи синагоги і мечеті.

14 листопада 1990 р. Верховна Рада Республіки Грузія ухвалила окремі закони про державний герб, прапор, гімн, а також про оголошення перехідного періоду в республіці, у зв'язку з чим було внесено поправки в кілька статей конституції.

Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір поміж краями-кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий грузинський щит із полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрі Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. У правій руці він тримає наготований до бою золотий спис із срібним наконечником, а в лівій-щит із золотою смужкою. На Тетрі Ґіорґі - багряні шаровари і взуття золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в сріблясту карту й біла накидка. З-під лат видно сорочку брунатного кольору. Під сідлом коня Тетрі Ґіорґі - тигрова шкура, сідло-золоте, вуздечка-срібна. Над головою Тетрі Ґіорґі сяє восьмипроменева срібляста зірка; праворуч від неї-сріблястий місяць, а ліворуч-золотаве сонце. Уздовж місяця і сонця розміщено по дві восьмипроменеві зірки. Під конем - зображення гірської вершини.

Державний і національний прапор Грузії являє собою тканину кизилового кольору прямокутної форми, на якій збоку від древка, у верхньому куті, -чорна (вгорі) і біла (внизу) смужки. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 3:5, ширина кожної смужки (чорної і білої) дорівнює 1/5 прапора, а довжина - 2/5 довжини прапора [65,219].

28 грудня 1990 р. окремими законами затверджено положення про державні символи. Кизиловий колір інтерпретується як символ славного минулого, чорний-трагічних сторінок в історії народу, білий - надії на світле щасливе майбутнє.

Отже, Грузія багатонаціональна держава. У Грузії в більшості своїй проживають тільки кавказці, а також в ній представлені чотири великі мовні сім'ї-кавказька, індоєвропейська, алтайська і семіто-хамітська. У релігійному відношенні населення Грузії дуже неоднорідне. Більшість етнічних грузинів належать до грузинської православної церкви, гілки православного християнства.