Розділ ііі. Господарство Грузії.

3.1. Сучасний стан та структура економіки країни.

Грузія – індустріально-агарарна країна|, відома видобуванням| марганцевої| руди|, харчовою| промисловістю|, субтропічним| землеробством|, розвиненим| рекреаційним| комплексом [49,315].

База природних ресурсів Грузії приховує в собі значний потенціал для економічного зростання. Відвіку Грузія була країною родючих і багатих земель. У долинах Східної Грузії спрадавна займалися землеробством, поєднуючи вирощування пшениці і ячменю з виноградарством, плодівництвом, городництвом, шовківництвом. В середині XIX ст. почали вирощувати такі цінні субтропічні культури, як чай, цитрусові, бавовник і тютюн. Найважливіша галузь грузинського традиційного господарства − виноробство. Ним займалися усюди, де вирощувалась виноградна лоза. На території країни вирощують близько 500 сортів винограду. Вино було одним з основних предметів грузинського експорту [22,256].

Традиційним заняттям в Грузії було також вирощування чаю і цитрусових. На чорноморському побережжі|узбережжі| була розвинена інфраструктура санаторно-курортного господарства. До кінця 1980-х рр. в Грузії склалися і успішно працювали такі галузі промисловості, як гідроенергетика, видобуток вугілля, марганцю і міді, чорна металургія (виробництво феросплавів, чавуну і сталі), машинобудування (верстатобудування, приладобудування, випуск вантажівок, електровозів, морських судів), нафтопереробка, виробництво будівельних матеріалів (цементу, шиферу, блоків), хімічна (виробництво мінеральних добрив і хімічного волокна) і текстильна (шовкова, шерстяна|вовняна|, бавовняно-паперова). Розвивалися харчова (виробництво чаю, бутилювання мінеральної води, у тому числі газованої, та ін.) і текстильна (виробництво шовкових, бавовняних і шерстяних|вовняних| тканин) промисловість [65,387]. Обсяг зовнішньої торгівлі був незначний, хоча дві третини продовольства, виробленого в Грузії, вивозилися в інші республіки СРСР. У 1990 р. у сфері послуг було зайнято|позичати| понад 40 % населення, а в промисловості – 27 %. До 1992 р. майже всі засоби|кошти| виробництва належали державі, а економіка управлялася союзними і місцевими плановими органами [15].

Майже все промислове виробництво було зосереджене в рівнинних районах країни. Більше половини підприємств розташовані|схильна| в містах Тбілісі, Руставі (Східна Грузія) і Кутаїси (Західна Грузія). Найбільш промислово розвинений район Тбілісі – Руставі, далі за рівнем промислового розвитку слідують|прямують| Кутаїси – Зестафоні, Абхазія, Південна Осетія і південні райони [65,389].

Уряд незалежної Грузії зіткнувся з|із| катастрофічним спадом в економіці. У 1992 р. виробництво в цілому|загалом| скоротилося на 40 % (у промисловості на 48 %, в сільському господарстві – на 32 %). Розпочалася|починала| стрімка інфляція. У квітні 1993 р. Грузія ввела|запроваджувала| тимчасову грошову одиницю – купон. До середини 1994 р. багато галузей економіки, наприклад лісове господарство і будівництво, практично припинили своє існування, останні різко знизили|знизили| обсяги виробництва. Інфляція за рік склала 8500 %, а безробіття досягло 20 %.

У 1995 р. уряд почав|починало| виводити економіку із|із| стану|достатку| кризи, зменшуючи інфляцію, направивши|скеровувати| на стабілізацію фінансової сфери майже всі позики|позички| МВФ і приводячи|наводити| структуру економіки у відповідність з|із| умовами надання кредитів. Були відпущені ціни на зерно і хлібопродукти, підписані угоди про будівництво трубопроводу через територію Грузії, ухвалені закони про комерційні банки, земельну і податкову реформи. Введення|вступ| в жовтні 1995 р. нової грошової одиниці – ларі і відносно збалансований державний бюджет здійснили сприятливий вплив на економіку. Намітилося зростання|зріст| ВВП, яке в 1996 р. досягло 14 % (у 1995р. – 2,4 %), було зареєстровано понад 30 тис. приватних підприємств. Загальна|загальна| чисельність зайнятих|заклопотаних| в 1996 р. становила|оцінювала| 2,2 млн чол. (у промисловості і будівництві – 31 %, сільському і лісовому господарстві – 25 %, решті галузей – 44 %). Лібералізація цін на хліб з 1 червня 1996р. сприяла формуванню ринку зерна і скороченню об'ємів|обсягів| продовольчої допомоги до 138 тис. т (у 1995 р. – 540 тис. т) [80].

У 1997 р. економічне зростання|зріст| стимулював розвиток дрібних|мілких| і середніх приватних підприємств, які активно функціонували у сфері послуг, у транспорті, в будівництві і харчовій промисловості. Приватний сектор забезпечував понад 50 % ВВП. У його структурі 38,8 % складала частка|доля| сільського господарства, 12 % – промисловості, 39,1 % – послуг. Прискорилися темпи приватизації. Було приватизовано більшість дрібних|мілких|, а також декілька крупних підприємств (всього 9630 об'єктів) і житло.

У незалежній Грузії була демонтована радянська система ведення сільського господарства, ліквідовані колгоспи і радгоспи. Для проведення аграрної реформи в 1996р. були ухвалені два закони: «Про власність земель сільськогосподарського призначення» і «Про оренду земель сільськогосподарського призначення». Більше 1 млн. сімей отримали в приватну власність 918 тис. га землі (ріллі, багатолітніх насаджень, сінокосів, пасовищ), 825 тис. га здано в оренду 46 тис. підприємств.

У 1994–1996 рр. Грузія отримувала велику фінансову і гуманітарну допомогу від міжнародних організацій і країн-донорів [34,412]. З 1995 р. відбуваються|походять| згортання гуманітарної продовольчої допомоги і розширення місцевого сільськогосподарського виробництва в співпраці|співробітництві| з|із| міжнародними організаціями (Світовим|всесвітнім| банком, Міжнародною асоціацією розвитку – МАР, Міжнародним фондом|фундацією| сільськогосподарського розвитку – МФСР, Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН – ФАО). Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) фінансував проект під назвою «Оптовий ринок». Його мета|ціль| – збільшення ролі невеликих підприємств в новій системі розподілу і реалізації плодоовочевої продукції на основі принципів ринкової економіки [15].

З 1996 р. по 2008 р. в Грузії спостерігалося безперервне економічне зростання. Зовнішнє фінансування зіграло значну роль в забезпеченні цього зростання, а також у формуванні державної економічної політики і галузевої структури економіки.

До 1998 р. ВВП Грузії складав 36 % від рівня 1990 р., об'єм промислової продукції — 16 %, продукція сільського господарства — 63 %, об'єм інвестицій — 14 %, роздрібний товарообіг — 18,9 %.

Після російської економічної кризи 1998р. темпи зростання економіки Грузії знизилися до декількох відсотків в рік через скорочення грузинського експорту до Росії.

З 2003 р. сталося значне прискорення темпів економічного зростання і притоку іноземних інвестицій у зв'язку з будівництвом в Грузії магістральних трубопроводів [65,301].

Після «революції троянд» 2003 р. нове керівництво Грузії на чолі з президентом Михайлом Саакашвілі змогло домовитися про значне збільшення іноземної допомоги.

Після призначення в 2004 р. міністром економічного розвитку Грузії російського підприємця Кахі Бендукідзе отримали новий імпульс соціально-економічні реформи. К.Бендукідзе заявив, що «Грузія повинна продати все, окрім совісті».

Була проведена велика податкова реформа — з 20 податків залишилося 7. Окрім цього була оголошена податкова амністія на весь період до 2004 р.. На торги були виставлені найбільші підприємства країни, зокрема Потійський морський порт. У 2007 р. державна Грузинська залізнична дорога була передана в управління британської компанії Parkfield Investment але пізніше це рішення було скасоване.

Ці заходи сприяли бурхливому зростанню іноземних інвестицій і ВВП країни. У 2006 р. ВВП виріс на 8,6 %, а в 2007 р. — на 12,4 %. За даними на 2007 р. зростання ВВП в середньому за 5 років склало 9,7 % [27].

Таким чином, значне зростання практично всіх галузей привело до кардинальних змін в структурі економіки Грузії. Розвиток промислового, будівельного і торгівельного сектору відбувається на тлі скорочення сільськогосподарського сектору. Тобто, відбувається розагрування грузинської економіки.

До 2008 р. структура грузинського ВВП виглядала таким чином:

Частка аграрного сектору знизилася з 20 % до 12.5 %, частка обробної промисловості зросла на 1.5 % в порівнянні з 2003 р.. В цілому випуск по галузях за 2003 і 2008 рр. можна побачити на наступному малюнку:

ВВП окремих галузей економіки Грузії (в 2003 і 2008 рр. млн ларі)

Зовнішня торгівля за 5 років розвивалася величезними темпами. Оборот торгівлі виріс в 5 разів, експорт більш ніж в 3 рази.

Зовнішня торгівля Грузії

Оборот зовнішньої торгівлі

Експорт

Імпорт

З наведеного графіку добре видно, що основна складова зростання - імпорт, хоча і експорт збільшився втричі. Розглянемо структуру грузинського експорту і імпорту в 2008 р.:

Зростання відбулося в експорті всіх товарів, але окремо необхідно виділити появу в структурі експорту транспортних засобів (перш за все локомотиви і з/д устаткування), збільшення частки заліза і сталі, а також значне збільшення експорту сірки і мінеральних солей (у 2003 р. на 1 млн. дол.. США, у 2008 р. вже на 81 млн дол.. США) і добрив (18 і 100 млн дол.. США відповідно). В цілому експорт виріс з 461 млн. дол.. США у 2003 р. до 1500 млн. дол.. США у 2008 р.

В імпорті основними позиціями є: мінеральне паливо (18 %),   машинне устаткування (17 %), транспортні засоби (13 %). Тобто в основному Грузія імпортує те, чого в неї немає і що необхідне для розвитку промисловості (ПЕР і машинне устаткування). Імпорт зріс з 1.1 млрд. дол.. США у 2003 р. до 6.3 млрд. дол.. США у 2008 р.

Слід також відзначити, що значне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі відбувалося на тлі різкого скорочення економічних зв'язків з Росією (перш за все через різні заборони з боку Росії), при тому, що ці зв'язки до 2003 р. відігравали дуже важливу роль в експорті Грузії. На наступному графіку представлені об'єми торгівлі з основними імпортерами грузинських товарів в 2003 і 2008 рр.