Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і міжнародних відносин

Країнознавча характеристика Грузії

Виконали студенти ІІ курсу:

Король І.

Лавренюк Х.

Прохорчук І.

Редькович Г.

Мар'юк Д.

Шнит М.

Веремчук В.

Керівник:

Тригуба О. І.

Луцьк – 2010

Зміст

Розділ І. Загальні відомості про країну……………………………………….4

Розділ ІІ. Умови і фактори розвитку Грузії…………………………………..8

2.1. Природно-ресурсний потенціал країни……………………………8

2.1.1. Особливості рельєфу………………………………………...8

2.1.2. Основні риси клімату………………………………………..10

2.1.3. Характеристика водних ресурсів…………………………..14

2.1.4. Земельні ресурси…………………………………………….16

2.1.5. Рослинні і тваринні ресурси………………………………..18

2.1.6. Мінеральні ресурси………………………………………….21

2.1.7. Рекреаційні ресурси…………………………………………25

2.1.8. Екологічні проблеми країни………………………………..26

2.2. Населення і особливості його розселення………………………..29

2.2.1. Чисельність населення………………………………………29

2.2.2. Демографічна ситуація……………………………………...32

2.2.3. Статево-вікова, освітня та професійна структура населення……………………………………………………………35

2.2.4. Національний та релігійний склад населення……………..37

2.2.5. Розміщення населення………………………………………40

2.2.6. Урбанізація………………………………………………………….43

2.2.7. Міграції населення…………………………………………..44

2.3. Історичні особливості формування території та розвитку господарства країни……………………………………………………..46

2.3.1. Історико-географічна характеристика Грузії……………..46

2.3.2. Розвиток Грузинської держави……………………………..48

2.4. Політико-правова система Грузії…………………………………..59

Розділ ІІІ. Господарство Грузії………………………………………………..67

3.1. Сучасний стан та структура економіки країни……………………67

3.2. Загальна характеристика промисловості………………………….84

3.3. Загальна характеристика сільського господарства………………95

3.3.1. Рослинництво………………………………………………..95

3.3.2. Тваринництво………………………………………………..98

3.4. Сфера послуг………………………………………………………...99

3.4.1. Освітній комплекс…………………………………………...99

3.4.2. Культурний комплекс……………………………………...100

3.4.3. Музеї, бібліотеки, наукові інститути……………………..103

3.4.4. Рекреаційний комплекс……………………………………104

3.4.5. Транспорт Грузії…………………………………………...106

Розділ ІV. Зовнішньоекономічні зв’язки Грузії…………………………..108

4.1. Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності Грузії…..108

4.2. Зв’язки Грузії з Україною…………………………………………122

Розділ V. Зовнішня політика країни в історичному аспекті і сучасні геополітичні орієнтації Грузії……………………………………………….136

Розділ VI. Внутрішні відмінності Грузії……………………………………149

Висновки……………………………………………………………………….153

Використана література……………………………………………………...158

Розділ і. Загальні відомості про країну.

Грузія (назва мовою країни перебування, самоназва – «Сакартвело») – країна Закавказзя, що має вихід до Світового океану через Чорне море[22,246]. Офіційна назва держави – Республіка Грузія. Країна охоплює порівняно невелику територію площею 69 700 км². Столиця – Тбілісі(населення – 1 253 000 осіб) [46, 725].

Грузія знаходиться в центральній та західній частині Закавказзя. Країна межує з Російською Федерацією на півночі, на сході − з Азербайджаном, на півдні − з Вірменією і Туреччиною, із заходу омивається Чорним морем [46,726]. Загальна протяжність кордонів Грузії становить 1771 км., з них сухопутний − 1461 км., довжина морського узбережжя − 310 км. Найдовший кордон має на півночі з Росією - 723 км., кордон з Азербайджаном складає 322 км., з Вірменією – 164 км., з Туреччиною – 252 км. З півночі від Росії Грузія відокремлюється могутнім природним бар'єром Кавказьких гір. Понад 2/3 території Грузії займають гори [23, 212].

Країна розташована|схильна| на стику Європи і Азії. Цей район, становить|уявляє| собою територіально-виробничий комплекс, що склався. Єдність цього економічного району обумовлено спільністю економіко-географічного положення|становища|, історичних доль народів, структури і спеціалізації господарства транспортної і енергетичної системи. З давніх часів він був одним із найважливіших геостратегічних регіонів, що відділяв Східну Європу від азійських степів, православ'я від ісламу, а отже був ареною боротьби різних імперій. І донині Закавказзя є зручним плацдармом для просування вглиб Середнього і Близького Сходу, до басейнів Каспійського, Чорного і Середземного морів і є тим ланцюгом, що з'єднує ці регіони. Отже, Закавказзя й сьогодні залишається зоною потенційної кризи через зіткнення там геополітичних інтересів [57,421].

Особливість географічного положення|становища| Грузії — вихід до Чорного моря і міжнародних морських комунікацій|. Економіко-географічне положення|становище| Грузії завжди було одним з найважливіших чинників|факторів| її розвитку. Через Грузію пролягав Великий шовковий шлях|дорога|. Торгівля по цій дорозі велася з другого тисячоліття до нашої ери.

Після|потім| розпаду Радянського Союзу|спілки| змінилося геополитичне| положення|становище| Грузії. Тут стикаються інтереси багатьох країн світу. Одна з причин цього криється в тому, що збільшується| роль Грузії як транзитної країни, через яку можливе| проходження великих потоків нафти прикаспійських держав. Це привертає увагу країн Західної Європи і США, які зацікавлені у використанні нафти Азер­байджану, Казахстану і інших держав для зменшення енергетичної залежності від країн Персидської затоки. США вже оголосили, що Грузія є|з'являється| зоною їх особливих інтересів|. Спостерігається посилення в країні американського економічного| і політичного впливу. Є|наявний| домовленість з|із| США про допомогу Грузії в будівництві її озброєних сил, насамперед|передусім| військово-морського флоту. Є плани розміщення на території країни американських військових|воєнних| баз. Активну політику проводить і Туреччина|Турція|, що вважає Грузію тради­ційною| сферою свого впливу. Особлива взаємодія спостерігається| у військовій|воєнній| сфері [65,312]. Позиція США і Туреччини|Турції| істотно|суттєвий| ускладнює положення|становище| Росії в цьому регіоні, яка завершила катастрофічно втрачати свій вплив на пострадянському просторі та почала усвідомлювати зростаючу хиткість своїх позицій у тих країнах, які відмовилися підпорядковуватися її зовнішньополітичним орієнтирам. До цих країн належить і Грузія, що впевнено задекларувала євроатлантичну та європейську інтеграціюяк свої головні дипломатичні пріоритети. І хоча Грузія намагалася утримати баланс між США та Росією, грузинськоо-російські взаємини мали низку джерел напруження і не відзначалися взаємною довірою. Остаточно зіпсованими грузинсько-російські відносини стали внаслідок п'ятиденної війни в Південній Осетії в серпні 2008 р., коли збройне втручання Росії в грузинсько-осетинський конфлікт призвело до фактичної втрати офіційним Тбілісі бунтівних Абхазії та південної Осетії.

За формою правління Грузія – президентська республіка. Главою держави є президент. Президент обирається шляхом всенародних виборів за системою двох турів абсолютної більшості на 5-річний термін, одна і та ж особа не може бути президентом більше ніж два строки. Президентом Грузії з січня 2004 р. є Михайло Саакашвілі [34, 287].

Вищим законодавчим органом влади в Грузії є двопалатний парламент, який обирається строком на 4 роки за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Парламент складається здвох палат – Ради Республіки і Сенату. До верхньої палати – Сенату – входять депутати від Абхазії, Аджарії та інших територіальних утворень Грузії, а також п’ять сенаторів призначених президентом Грузії. З 235 депутатів нижньої палати 150 обираються за пропорційною системою, а 85 – за мажоритарною. Вибори до місцевих органів влади проводяться за змішаною системою.

Вищу виконавчу владу здійснює уряд (Кабінет міністрів). Уряд очолює прем’єр-міністр (до 2004 р. уряд очолював президент, але проведена в лютому 2004 р. конституційна реформа скасувала цю норму і з того часу виконавчу владу в республіці здійснює уряд на чолі з прем’єр-міністром).

Вища судова установа – Верховний суд Грузії, здійснює нагляд за виконанням судочинства у міських, районних і крайових судах, а також виконує роль касаційної інстанції. Конституційний контроль здійснює, створений у 1996р. Конституційний суд, що складається з 9-ти суддів [22,251].

За формою державного устрою Грузія – унітарна держава.

В адміністративно-територіальному відношенні в Грузії є 12 країв (мхаре) (включно з двома автономіями). Мхаре поділяються на муніципалітети (до 2006р. вони офіційно називались районами). В країні є 55 муніципалітетів [49,119].

Краї було створено декретами Президента в період від 1994 до 1996 р., на тимчасовій основі, до розв'язання сепаратистських конфліктів в Абхазії та Південній Осетії. Регіональну адміністрацію очолює Державний Комісар — державний службовець, назначається Президентом Грузії.

Виділяють також два міста з особливим статусом (Тбілісі і Поті) і дві автономні республіки – Абхазія і Аджарія. Автономні республіки (Абхазія та Аджарія) було створено за часів радянської влади, та визнано теперішньою конституцією Грузії. Абхазія (окрім т.зв. Верхньої Абхазії, яку контролює грузинський уряд) нині є сепаратистським регіоном, самопроголошеною республікою, яка не має міжнародного визнання. Де-юре, Абхазію очолює Голова Верховної Ради (легітимне керівництво Абхазії знаходиться у Верхній Абхазії, у селі Чхалта), в той час, як, де-факто її очолює Президент. Аджарія, яку очолює Голова Кабінету Міністрів, стала повністю лояльною до центральної влади Грузії після мирного усунення колишнього сепаратистського керівника в 2004 р. [15].

Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1992 р. Грузія стала членом Світового банку і Міжнародного валютного фонду у 1993 р. — Міжнародної асоціації розвитку, у 1998 р. — Чорноморського банку торгівлі і розвитку. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ.

Грузія була ініціатором розширення ГУАМ. Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Грузія також залишається учасником 75 міжнародних договорів, які були оформлені в рамках|у рамках| СНД, не дивлячись на те, що вона вийшла з цієї організації [18].

Таким чином, Грузія – порівняно невелика країна Закавказзя, яка має широкий вихід до Чорного моря. Географічне положення країни не дуже сприятливе, але поліпшується за рахунок приморського її положення та розміщення на шляхах транспортування нафти з басейну Каспійського моря до Європи.