2.4. Політико-правова система Грузії.

Політико-правова система Грузії належить до романо-германської правової сім'ї, займаючи в ній відокремлене положення ("євразійська" група). У 373 р. християнство стало державною релігією в Грузії, що призвело до безпосереднього дії багатьох норм канонічного права. Значний вплив на правотворчість грузинських царів зробило візантійське право. Починаючи з IX ст. робляться спроби систематизації законодавства. Першим світським актом цього періоду, який дійшов до нас у вигляді фрагментів, є "Книга права", відома як Закони Баграта Куропалата.

Найбільшого розвитку грузинська політико-правова система набула у XIV-XVIII ст. До нас дійшли складені в цей період кодекси, серед яких слід назвати: Закони царя Георгія (XIV ст.), Судебник Бекі і Агбугі (XIV-XV ст.), Закони католикоса (XVI ст.), Закони Вахтанга VI (XVIII ст.) та ін.

Закони Георгія V – закони, видані царем Георгієм V між 1325 і 1346 рр. Був покликаний поширити грузинське феодальне право на райони Арагві і Ксана, населення яких піддавалося встановленню феодальних відносин. Судебник зберігав такі застарілі звичаї, як кровна помста (наприклад, у випадку викрадення чужої дружини), вбивство злодія в момент переслідування. Одночасно він вводив нові форми відповідальності за злочини, як правило, у вигляді грошових штрафів, величина яких залежала від соціального стану сторін.

Судебник Бекі і Агбугі представляв собою збірник законів правителів князівства Самцхе. Основний його зміст складають норми кримінального права. Так само, як і Закони Георгія V, він допускав кровну помсту за деякі види злочинів, але в основному встановлював грошове відшкодування. Збірник регулював також деякі майнові відносини (наприклад, купівлю-продаж, позику, успадкування).

Особливо активно законодавча діяльність розвивалася у XVIII ст., коли у цивільне і кримінальне право були внесені значні зміни. Вінцем правотворчості вважаються Закони царя Вахтанга VI – звід феодального права Грузії, складений в 1705-1708 рр. під керівництвом царя Картлі Вахтанга VI за участю представників вищої духовної і світської знаті. У цей кодифікований акт увійшли витяги з Біблії (Закони Мойсея), греко-римське право (збірники візантійських правознавців), Закони Мхтітар Гоша, так зване право Католікоса, постанови грузинського церковного Собору (XVI ст.), Судебник Георгія блискучого і Бекі і Агбугі і власне Вклад Вахтанга VI. Вахтангу VI належить також "Дастурламалі" – законодавчий пам'ятник державного та адміністративного права. Незважаючи на велике законодавство, в Грузії широко застосовувалося і звичайне право. Поряд зі світським діяло канонічне право. У 1859 р. Закони Вахтанга VI в Грузії були замінені загальними законами Російської імперії [22,174].

Перша Конституція незалежної Грузії була прийнята Установчими зборами в лютому 1921 р. Вона діяла кілька днів перед встановленням на території Грузії Радянської влади. Ця Конституція була формально відновлена у 1991 р., проте цей акт мав швидше символічне значення. Після встановлення Радянської влади у 1921 р. Грузія фактично прийняла нове соціалістичне право РРФСР.

Політико-правова система Грузії переживає докорінну трансформацію з початку 1990-х рр. Загальні напрямки реформ такі ж, як і на всьому постсоціалістичному просторі: ідеологічний і політичний плюралізм, ринкова економіка, розширення прав і свобод особистості та зміцнення їх гарантій. У 1995 р. була прийнята нова демократична Конституція Грузії, пронизана західно-ліберальним духом. Загальновизнані права і свободи людини оголошені вищими людськими цінностями. За темпами правових реформ Грузія випередила багато колишніх союзних республік. Прийнято нові Цивільний (1997 р.), Цивільно-процесуальний (1997 р.), Кримінально-процесуальний (1998р.), Кримінальний (1999 р.), а також Повітряний (1996 р.), Морський (1997 р.), Податковий (1997 р.), Митний (1997 р.) кодекси. Ці кодекси заклали основи сучасної політико-правової системи Грузії, яка демонструє прихильність класичних принципів романо-германської сім'ї. Незважаючи на своєрідний, "прозахідний" характер пострадянського грузинського законодавства, правова система Грузії зберігає тісний зв'язок з правовими системами інших держав-учасниць СНД. Це проявляється у схожій структурі системи права, юридичної техніки, правовому мисленні і культурі, хоча розходження поступово збільшуються. Основним джерелом права в Грузії є законодавчі та інші нормативно-правові акти. Їх ієрархія включає Конституцію, органічні і звичайні закони Парламенту, укази Президента Республіки, підзаконні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування [50,213].

Глава держави – президент, який обирається на основі загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на 5 років. Президентом може бути обраний громадянин Грузії за народженням у віці від 35 років, який має виборче право, прожив у Грузії не менше 15 років і на день призначення виборів мешкає у Грузії. Одна й та ж сама особа може бути обрана президентом лише двічі поспіль.  У випадку припинення повноважень президента або його недієздатності здійснювати свої повноваження, обов’язки президента виконує голова парламенту протягом  45 днів з моменту припинення повноважень, а повноваження голови парламенту виконує один з його заступників. Президент призначає за згодою парламенту силових міністрів. У встановленому законом порядку призначає вибори парламенту та інших представницьких органів. Президент має право розпускати парламент, якщо він три рази поспіль не затвердив державний бюджет і кандидатуру прем'єр-міністра. Президент Грузії є  Верховним головнокомандувачем Збройних сил  Грузії. Він призначає членів Ради національної безпеки. Нинішній президент Грузії – Михаїл Саакашвілі, обраний 5 січня 2008 р.

Законодавчу владу  здійснює  вищий  представницький орган країни, – однопалатний парламент, який  обирається на основі загального, рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на 4 роки. Членом парламенту може бути обраний громадянин Грузії, який досяг 25-річного віку і володіє виборчим правом. Вибори в парламент призначаються президентом. Згідно з поправками до Конституції від 17 лютого 2005 р. і 17 березня 2008 р., парламент, обраний у 2008 р., складається з 150 депутатів, з яких 75 обираються за пропорційною системою,   ще 75 – в одномандатних виборчих округах. Передбачається, що після створення на всій території Грузії відповідних умов і формування органів місцевого самоврядування парламент Грузії складатиметься з двох палат: Ради республіки  та Сенату. Нинішній парламент Грузії 5-го скликання обраний 21 травня 2008 р. Голова – Давид Бакрадзе, обраний 7 червня 2008р.

Виконавчу владу здійснює уряд (Кабінет міністрів), який очолює прем'єр-міністр. Він пропонує на затвердження парламенту склад уряду (крім силових міністрів). Прем'єр-міністр призначається на посаду президентом за згодою парламенту. Нинішній уряд сформований 1 листопада 2008 р. Прем'єр-міністр – Ніка Гілуарі.

Судова система. Згідно з Конституцією 1995 р. судова влада в Грузії здійснюється за допомогою конституційного контролю, правосуддя та в інших встановлених законом формах. Правосуддя здійснюється загальними судами. Їх система і порядок судочинства встановлюються законом. Створення надзвичайних та спеціальних судів не допускається.

У ході триваючої судово-правової реформи в Грузії створюється абсолютно нова система судів. Відповідно до Органічного закону "Про загальні суди" від 13 червня 1997 р. систему загальних судів у Грузії складають: районні (міські) суди; обласні суди; апеляційні суди; Верховні суди Абхазії і Аджарської Автономної Республіки; Верховний суд Грузії.

При існуючому адміністративно-територіальному поділі Грузії низовою ланкою судової системи є міський і районний суд. Судом першої інстанції є і обласний суд. Функціями апеляційного суду наділяються Верховні суди Абхазії і Аджарської Автономної Республіки, Тбіліський і Кутаїський апеляційні суди. Це суди другої інстанції, які в порядку апеляції розглядають скарги на вироки і рішення районних (міських) і обласних судів. Вищу ланку загальних судів утворює Верховний суд Грузії, який здійснює нагляд за судочинством у загальних судах Грузії, розглядає визначені законом справи в якості суду першої інстанції. Відповідно до нового законодавства у Верховному суді створюється Наглядова палата. У цілому в структуру Верховного суду входять судова колегія у кримінальних справах; палата у цивільних справах, справах про підприємництво і банкрутство; палата в адміністративних справах і справах інших категорій; палата у кримінальних справах; наглядова палата; пленум. Згідно з Конституцією суддя призначається або обирається на посаду строком не менше 10 років. Суддів районних (міських), обласних та апеляційних судів строком на 10 років призначає Президент Грузії, суддів Верховних судів Абхазії і Аджарської Автономної Республіки обирають вищі представницькі органи Абхазії та Аджарії, суддів Верховного суду Грузії обирає (за поданням Президента) Парламент більшістю свого облікового складу.

Конституційний контроль здійснюється Конституційним судом Грузії, створеним у 1996 р. Він складається з 9 суддів: 3 членів суду призначає Президент Грузії, 3 обирає Парламент, 3 призначає Верховний суд. Термін повноважень членів Суду – 10 років. Конституційний суд зі свого складу строком на 5 років обирає голову. Не допускається обрання головою одного і того ж особи більше одного разу. Діяльність Конституційного суду регулюється Законом "Про конституційне судочинство" від 21 березня 1996 р. Прокуратура Грузії згідно Конституції є установою судової влади, що здійснює кримінально-правове переслідування, нагляд за дізнанням і виконанням покарання, а також підтримує державне обвинувачення.

Вищим органом фінансово-економічного контролю в Республіці є Палата контролю Грузії, яка здійснює нагляд за використанням та витрачанням державних коштів та інших матеріальних цінностей держави.

Нагляд за захистом прав і свобод особи здійснює Народний захисник Грузії, що обирається Парламентом строком на 5 років. Створення перешкод його діяльності карається за законом. Повноваження Народного захисника Грузії визначаються органічним законом.

Політичні партії

Аграрна партія Грузії. Створена в 1994 р. Голова – Заур Глонті.

"Альянс за Грузію". Опозиційне політичне об'єднання Республіканської партії партії "Нові праві". Сформовано у лютому 2009 р. Лідер – Іраклій Аласанія.

"Датві" (Ведмідь). Партія заснована в 2002 р. Голова – Темур Хачішвілі.

Демократичний рух - Єдина Грузія ". Партія заснована 23 листопада 2008 р. Лідер – Ніно Бурджанадзе.

Єдина комуністична партія Грузії (ЄКПГ). Створена в 1994 р. Налічує більше 80 тис. членів. Перший секретар ЦК – Пантелеймон Георгадзе.

"Єдиний національний рух – ЄНД". Партія заснована в лютому 2004 р. на базі партій "Національний рух" і "Об'єднані демократи" під назвою "Національний рух – демократи". Перейменована в ЄНР на об'єднавчому з'їзді в листопаді 2004 р. Голова – Михаїл Саакашвілі.

"Захисти Грузію". Суспільно-політичний рух, створений 10 липня 2009 р. Почесний голова – Чабуа  Аміреджибі. Лідер – Леван Гачечиладзе.

Консервативна партія Грузії. Створена в 1995 р. Голова – Коба Давіташвілі.

Лейбористська партія Грузії . Створена в 1995 р. Налічує 64 тис. членів. Голова – Шалва Нателашвілі.

Ліберально-демократична національна партія Грузії. Голова – Михаїл Ненаішвілі.

Народна партія. Створена у 1996 р. Голова – Мамука Гіоргадзе.

Народно-патріотичний союз Грузії (НПСГ). Політичне об'єднання, в яке входять декілька лівих і комуністичних груп та організацій. Створено в 1998 р. Голова – Ігор Гіоргадзе.

Національно-демократична партія Грузії. Створена в 1981 р. Лідер – Ірина Сарішвілі-Чантурія.

"Нові праві". Партія створена в 2000 р. Співголови: Давид ГАМКРЕЛІДЗЕ, Леван ГАЧЕЧИЛАДЗЕ.

Партія "зелених" Грузії. Створена в 1990 р. Голова – Георгій Гачечиладзе.

Партія національної незалежності Грузії.  Заснована в 1988 р. Голова – Іраклій Церетелі.

"Промисловість спасе Грузію". Політичний союз, який об'єднує керівників і представників підприємств Грузії. Заснований в 1988 р. Голова – Гогі Топадзе.

"Шлях Грузії". Партія заснована в березні 2006 р. на базі "Громадського руху Саломе Зурабішвілі", утвореного в листопаді 2005 р. Голова – Саломе Зурабішвілі(жін.).

Республіканська партія Грузії. Створена в 1995 р. Голова – Давид Усупашвілі.

Соціал-демократична партія Грузії. Відновлена в 1990 р. Голова – Джемал Кахніашвілі.

Соціалістична партія Грузії (СПГ). Створена в 1995 р. Голова – Вахтанг РчеулішвіліІ.

"Союз громадян Грузії". Партія створена в 1993 р. Налічує біля 300 тис. членів. Голова – Автандил Джорбенадзе.

Християнсько-демократичний союз Грузії. Заснований в 1990 р. Лідер – Георгій Кобахідзе.

"Ертоба"("Єдність"). Політичне об'єднання.  Створено в 2001 р. Налічує біля 80 тис. членів. Співголови: Джумбер Патіашвілі, Александр Чачія [10].

Грузинській правовій системі притаманний інститут надзвичайного законодавства. Згідно з Конституцією під час надзвичайного стану Президент видає декрети, що діють до закінчення надзвичайного стану; здійснює надзвичайні заходи. Декрети представляються до Парламенту. Законодавство Грузії відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Особливе місце в системі джерел права займають рішення Конституційного суду Грузії, якими може бути анульована будь-яка норма закону чи підзаконного акту.

Таким чином, Грузія – незалежна, єдина і неподільна держава. У відповідності з Конституцією формою політичного устрою грузинської держави є демократична республіка. Діє Конституція  від 24 серпня 1995 року, з поправками від 6 лютого 2004 р., 17 лютого 2005 р.,  10 січня 2007 р.