- •1. Загальні відомості
- •1.1. Основні терміни і позначення
- •Вимоги до технічного стану автомобіля
- •1.3. Види технічного обслуговування і ремонту автомобілів та їхня техніко–економічна характеристика
- •1.4. Мета курсового проектування
- •2. Вимоги до оформлення розрахунково–пояснювальної записки кп
- •2.1.Тематика, структура і зміст кп
- •2.2. Правила оформлення курсового проекту
- •2.3. Позначення документів
- •2.4. Основні написи пояснювальної записки
- •2.5. Побудова та викладення тексту
- •2.6. Формули і рівняння
- •2.7. Ілюстрації і таблиці
- •2.8. Посилання в тексті записки на джерела використання формул, таблиць, рівнянь і ін.
- •2.9. Переліки посилань. Додатки. Примітки
- •3. Вимоги до виконання графічної частини курсових проектів
- •3.1. Оформлення графічного матеріалу і складання специфікацій
- •3.2. Вимоги до складальних креслень
- •3.3. Вимоги до робочих креслень
- •3.4.Текстова частина (технічні вимоги)
- •3.5. Вимоги до оформлення креслень планів(відділень технічного обслуговування і ремонту)
- •3.6. Вимоги до оформлення схем
- •3.7. Зображення – види, розрізи, перетини
- •3.8. Нанесення розмірів і граничних відхилень
- •3.9. Вибір і позначення шорсткості поверхонь
- •3.10. Виконання креслень різьбових з'єднань
- •3.11. Позначення на кресленні нерознімних з'єднань
- •3.12. Виконання складальних креслень
- •3.13. Виконання креслень деталей
- •3.14. Загальні правила графічного оформлення будівельних креслень
- •4. Зміст пояснювальної записки проекту Вступ
- •1. Загальний розділ
- •1.1.Характеристики об’єкту проектування і дтз
- •2. Технологічний розділ
- •2.1. Розрахунок виробничої програми атп по то і ремонту рухомого складу
- •2.1.1. Вибір та корегування нормативів
- •Коригування трудомісткості робіт з що виконуємо за формулою
- •2.1.2. Визначення кількості то і кр за цикл
- •2.1.3. Розрахунок коефіцієнтів технічної готовності і використання автомобілів
- •2.1.4. Визначення річного пробігу автомобіля
- •2.1.5. Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року
- •2.1.6. Визначення кількості то і кр автомобіля за рік
- •2.1.7. Визначення змінної програми то автомобілів
- •2.1.8. Визначення річного обсягу робіт з то і ремонту автомобілів
- •2.1.9 Визначення обсягу робіт по самообслуговуванню автомобільного парку підприємства
- •2.2. Розрахунок об’єкту проектування
- •2.2.1. Розподіл обсягу робіт по виробничих зонах, дільницях і цехах
- •2.2.2. Розрахунок кількості робітників
- •2.2.3. Розрахунок кількості постів (ліній) зон то і пр та діагностики
- •2.А. Технологічний розрахунок стоа
- •2.А.1. Вихідні дані для проектування
- •2.А.1.1. Розрахунок кількості автомобілів, що обслуговуються на стоа за рік
- •2.А.1.2. Визначення структури парку легкових автомобілів
- •2.А.1.3. Середньорічний пробіг автомобілів
- •2.А.1.4. Визначення кількості технічних впливів
- •V менше 200.
- •2.А.1.5. Режим роботи стоа
- •2.А.1.6. Визначення трудомісткості технічних впливів
- •2.А.2. Розрахунок річної виробничої програми
- •2.А.2.1. Розрахунок річної виробничої програми міських стоа
- •2.А.2.2.Розрахунок виробничої програми дорожніх стоа
- •2.А.2.3. Розрахунок загальної трудомісткості робіт по то і пр автомобілів
- •2.А.2.4.. Розподіл трудомісткості то і пр по видах робіт стоа
- •2.А.2.5. Визначення обсягу робіт по самообслуговуванню
- •2.А.2.6. Розрахунок кількості робітників
- •2.2.4. Організація робіт підрозділів і схема технологічного процесу
- •2.2.5. Розробка заданого технологічного процесу
- •2.2.6. Вибір технологічного устаткуванання
- •2.2.7. Розрахунок площі і обґрунтування планувальних рішень
- •3. Організаційний розділ
- •3.1. Організація управління підрозділом
- •Метод комплексних бригад:
- •Зав.Метод спеціалізованих бригад:
- •Метод централізованого управління виробництва (цув)
- •3.2. Техніка безпеки при виконанні технологічного процесу у відділенні і санітарно–гігієнічні вимоги
- •4. Конструкторський розділ
- •4.1. Аналіз вихідних даних і розробка конструкції пристрою, його робота
- •Висновки
- •Перелік посилань
- •Додатки
- •Взірець змісту розрахунково–пояснювальної записки Зміст розрахунково-пояснювальної записки
- •Типовий перелік операцій технічного обслуговування операції то–1 Контрольно–діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи
- •Мастильні й очищувальні роботи
- •Операції то–2
- •Контрольно–діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи
- •Мастильні і очищувальні роботи
- •Операції сезонного технічного обслуговування
3. Організаційний розділ
3.1. Організація управління підрозділом
При виконанні даного підрозділу потрібно визначитись який метод ремонтно–обслуговуючого виробництва (РОВ) буде найбільш раціональним на проектованому підприємстві в даний час.
На ВАТ АТП і СТОА функціонують три основні методи організації (РОВ) :
метод комплексних бригад ;
метод спеціалізованих бригад;
метод централізованого управління виробництвом.
Для СТОА використовуються перших два метода, а для ВАТ АТП всі три.
Для малих ВАТ АТП і СТОА, коли об’єми робі не значні і не вдається завантажити працівників по виконанню якогось виду робіт використовується метод комплексних бригад. В цьому випадку всі роботи виконують слюсарі–універсали високої кваліфікації. Таких комплексних бригад може бути така кількість, якої потребують назрілі обставини. Для середніх ВАТ АТП і СТОА коли об’єми робіт дозволяють завантажити ремонтних працівників використовується метод спеціалізованих бригад. В цьому випадку створюються бригади або групи ремонтних робочих, які спеціалізуються по виконанні окремих операцій в ТО і ремонті. Створюються спеціалізовані виробничі зони (ТО–1, ТО–2, ПР) а також виробничі дільниці (агрегатна, електротехнічна, акумуляторна і ін.). Для великих АТП використовується метод ЦУВ. Все виробництво по ТО і ремонту поділяється на три основних комплекси:
комплекс технічного обслуговування і діагностики (ТОД);
комплекс поточних ремонтів (ПР);
комплекс підготовки виробництв(ПВ).
В комплекс ТОД входять підрозділи ТО–1, ТО–2 діагностики (Д–1 і Д–2) та ЩО. Ці підрозділи (бригади, групи робочих) виконують всі профілактичні обслуговування.
В комплекс ПР входить зона ПР, де виконуються всі постові роботи ПР.
В комплекс ПВ входять спеціалізовані виробничі дільниці, склади, дільниця комплектації, мийна дільниця, транспортна дільниця та ін.. Загальне управління виробництвом здійснюється централізовано центром управління. Схеми методів організації РОВ приведені нище.
Метод комплексних бригад:
Головний
інженер
ВТК
Зав.
виробництвом
(Зав.гаражом)
Диспетчер виробництва
Майстер(механік)
Комплексні
бригади по ТО і ТР
Зав.Метод спеціалізованих бригад:
Головний
інженер
ВТК
Начальник
виробництва
Диспетчер
виробництва
Бригади
ПРМ
Бригади
ТО–1
Бригади
ТО–2
Бригади
Д–1,Д–2
Бригади
ПР
Ремонтні
дільниці
Метод централізованого управління виробництва (цув)
Головний
інженер
ВТК
Начальник
ЦУВ
Диспетчер
Начальники
комплексів
Комплекс
ТОД
Комплекс
ПР
Комплекс
ПВ
ЩО
Д
ТО
Постові
роботи по ПР
Виробничі
дільниці
Склади
Транспортна
дільниця
Адміністративне підпорядкування
Оперативне підпорядкування
Після того як визначено метод організацій РОВ необхідно метод організації робіт в підрозділі, що проектується. Для постових робіт ТО є наступні методи організації:
→ метод універсальних постів;
→ поточний метод;
→ операційно постовий метод;
→ агрегатно–зональний метод;
→ зонально–поточний метод;
→ агрегатний метод;
→ метод комплексного обслуговування;
→ метод єдиного обслуговування
Для постових робіт ПР використовують два основних методи організації постових робіт:
→ метод універсальних постів;
→ метод спеціалізованих постів.
Діагностування автомобілів може бути організовано на спеціалізованих постах наступними методами:
→ змішана діагностика;
→ виділена діагностика;
→ суміщена діагностика.
Суміщена діагностика використовується на малих АТП і СТОА, коли завантаження постів складає менше 50% і діагностичні роботи суміщаються з технологією обслуговувань. Виділена діагностика використовується на середніх і великих підприємствах, де всі діагностичні роботи в об’ємі Д–1 і Д–2 виконуються на спеціалізованих постах. Змішана діагностика використовуються на великих АТП і СТОА і включає в себе всі види вказаних робіт.
При проектуванні виробничих дільниць необхідно встановити метод ПР, а їх є два агрегатно–вузловий та індивідуальний. При агрегатно–вузловому методі несправні агрегати і вузли демонтують з автомобіля і направляють на проміжний склад а на їх місце встановлюють відремонтовані або нові. Несправні агрегати і вузли з проміжного складу передаються на виробничі дільниці для ремонту. При інвидуальному методі ремонту автомобіль простоює на протязі всього часу ремонту знятого з автомобіля агрегату чи вузла.