3.7. Зображення – види, розрізи, перетини

Правила зображень предметів (виробів, споруд та їхніх складових еле­ментів) встановлені ГОСТ 2.305–68 та ДСТУ ISO 128–(40, 44, 50):2005.

Зображення на кресленні залежно від їхнього змісту поділяють на види, розрізи, перетини. Зображень (видів, розрізів, перетинів) має бути якнайменше, але щоб вони забезпечували повне уявлення про предмет.

Якщо будь–яка частина предмета не може бути показана ні на одному з видів без спотворення її форми і розмірів, необхідно застосувати до­даткові види.

Додатковий вид має бути відзначений прописною літерою українсько­го алфавіту у порядку згадування, а на пов'язаний з додатковим видом елемент предмета повинна бути поставлена стрілка, що вказує направ­лення погляду

(рис. 3.1в). Для отримання більшої наочності внутрішніх окреслень і форм на кресленні виконують розрізи і перетини, позначені написом за типом «А–А» (завжди двома літерами через тире (рис. 3.1б). Положення січної площини вказують на кресленні розімкнутою лінією. На початковому і кінцевому штрихах ставлять стрілки, що вказують на­прям погляду (рис. 3.1а), стрілки повинні знаходитися на відстані 2–3мм від кінця штриха. Приклади наведені на рис. 3.1бв.

Розріз, або додатковий вид допускається повертати, при цьому до літерного позначення виду додають знак і, за необхідності, кут повернення,

наприклад А– А 90ºтакож розвертати А– А

На розрізі зображають те, що одержано в січній площині і що розмі­щено за нею. Можна зображувати не все, що розміщено за січною пло­щиною, якщо це не потрібно для розуміння конструкції предмета. Якщо січна площина збігається з площиною симетрії предмета в цілому, а від­повідні зображення, розміщені на одному й тому ж аркуші в безпосеред­ньому проекційному зв'язку, положення січної площини і розріз позна­ченням не супроводжують. Для більш наглядного зображення застосову­ють ламаний і місцевий розрізи. На перетині відображають тільки те, що безпосередньо потрапляє в січну площину (рис. 3.1б).

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що об­межує отвір або заглиблення, то контур отвору чи заглиблення в перетині зображають повністю. Якщо січна площина проходить не через круглий отвір і перетин складається з окремих самостійних частин, то слід застосо­вувати розріз.

Рисунок 3.1– Правила позначення видів, розрізів та виносних елементів

Частину предмета, розрізаного січною площиною, на кресленні за­штриховують.

3.8. Нанесення розмірів і граничних відхилень

Нанесення розмірів і граничних відхилень виконують згідно з ГОСТ 2.307–68 та ДСТУ ISO 3040:2006, основні вимоги яких наведені нижче і зображені на рисунку 3.2.

Загальна кількість розмірів має бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу.

Лінійні розміри та їхні граничні відхилення на всіх кресленнях вказу­ють тільки в міліметрах (на будівельних кресленнях генеральних пла­нів в метрах з двома десятковими знаками).

Кутові розміри та їхні граничні відхилення вказують у градусах, хви­линах і секундах з позначенням одиниць виміру.

Для розмірних чисел застосовувати прості дроби не допускається, за винятком розмірів в дюймах.

При розміщенні елементів предмета на одній осі або на одному колі, розміри, що визначають їхнє взаємне розташування, наносять такими способами:

• від загальної бази (поверхні, осі);

• завданням розмірів декількох груп елементів від декількох загаль­них баз;

• завданням розмірів між суміжними елементами.

Рисунок 3.2 – Приклади нанесення розмірів на машинобудівельних кресленнях

Розміри на кресленнях не допускається наносити у вигляді замкну­того ланцюга (за винятком випадків, коли один з розмірів вказаний як довідковий або на будівельних кресленнях).

Розміри на кресленнях вказують розмірними числами і розмірними ліні­ями. При нанесенні розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію прово­дять паралельно цьому відрізку, а виносну – перпендикулярно розмірній.

Наносячи розмір кута, розмірну лінію проводять у вигляді дуги з цен­тром в його вершині, а виносні лінії – радіально.

Розмірну лінію з обох кінців обмежують стрілками (на будівельних кресленнях замість стрілок допускається застосовувати засічки). За кінці стрілок розмірної лінії виносні лінії повинні виходити на 1–5 мм.

Мінімальні відстані між паралельними розмірними лініями повинні бути 7 мм, а між розмірною лінією і лінією контуру – 10 мм, їх вибирають залежно від розмірів зображення і насиченості креслення.

Розмірні лінії бажано наносити за контурами зображення і необхідно уникати їхнього перетину з виносними лініями.

Розмірні числа і граничні відхилення не допускається розділяти або перетинати будь–якими лініями креслення.

Правила нанесення розмірних ліній на будівельних кресленнях наве­дено далі, в розділі «Елементи будівельних креслень».

Граничні відхилення лінійних розмірів, згідно з ГОСТ 2.307–68, вка­зують на кресленнях безпосередньо після номінальних розмірів такими способами:

• умовним позначенням полів допусків, наприклад: 18Н7\ 12е8\

• ч исловим позначенням полів допусків, наприклад:

• у мовним позначенням полів допусків з вказуванням в дужках їхніх числових значень, наприклад:

Г раничні відхилення кутових розмірів вказують тільки числовими значеннями, наприклад:

Граничні відхилення відносно низької точності допускається не вка­зувати безпосередньо після номінальних розмірів, а обумовлювати за­гальним записом в технічних вимогах: Якщо лише один пункт, то: , якщо більше пунктів, то .