- •1. Загальні відомості
- •1.1. Основні терміни і позначення
- •Вимоги до технічного стану автомобіля
- •1.3. Види технічного обслуговування і ремонту автомобілів та їхня техніко–економічна характеристика
- •1.4. Мета курсового проектування
- •2. Вимоги до оформлення розрахунково–пояснювальної записки кп
- •2.1.Тематика, структура і зміст кп
- •2.2. Правила оформлення курсового проекту
- •2.3. Позначення документів
- •2.4. Основні написи пояснювальної записки
- •2.5. Побудова та викладення тексту
- •2.6. Формули і рівняння
- •2.7. Ілюстрації і таблиці
- •2.8. Посилання в тексті записки на джерела використання формул, таблиць, рівнянь і ін.
- •2.9. Переліки посилань. Додатки. Примітки
- •3. Вимоги до виконання графічної частини курсових проектів
- •3.1. Оформлення графічного матеріалу і складання специфікацій
- •3.2. Вимоги до складальних креслень
- •3.3. Вимоги до робочих креслень
- •3.4.Текстова частина (технічні вимоги)
- •3.5. Вимоги до оформлення креслень планів(відділень технічного обслуговування і ремонту)
- •3.6. Вимоги до оформлення схем
- •3.7. Зображення – види, розрізи, перетини
- •3.8. Нанесення розмірів і граничних відхилень
- •3.9. Вибір і позначення шорсткості поверхонь
- •3.10. Виконання креслень різьбових з'єднань
- •3.11. Позначення на кресленні нерознімних з'єднань
- •3.12. Виконання складальних креслень
- •3.13. Виконання креслень деталей
- •3.14. Загальні правила графічного оформлення будівельних креслень
- •4. Зміст пояснювальної записки проекту Вступ
- •1. Загальний розділ
- •1.1.Характеристики об’єкту проектування і дтз
- •2. Технологічний розділ
- •2.1. Розрахунок виробничої програми атп по то і ремонту рухомого складу
- •2.1.1. Вибір та корегування нормативів
- •Коригування трудомісткості робіт з що виконуємо за формулою
- •2.1.2. Визначення кількості то і кр за цикл
- •2.1.3. Розрахунок коефіцієнтів технічної готовності і використання автомобілів
- •2.1.4. Визначення річного пробігу автомобіля
- •2.1.5. Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року
- •2.1.6. Визначення кількості то і кр автомобіля за рік
- •2.1.7. Визначення змінної програми то автомобілів
- •2.1.8. Визначення річного обсягу робіт з то і ремонту автомобілів
- •2.1.9 Визначення обсягу робіт по самообслуговуванню автомобільного парку підприємства
- •2.2. Розрахунок об’єкту проектування
- •2.2.1. Розподіл обсягу робіт по виробничих зонах, дільницях і цехах
- •2.2.2. Розрахунок кількості робітників
- •2.2.3. Розрахунок кількості постів (ліній) зон то і пр та діагностики
- •2.А. Технологічний розрахунок стоа
- •2.А.1. Вихідні дані для проектування
- •2.А.1.1. Розрахунок кількості автомобілів, що обслуговуються на стоа за рік
- •2.А.1.2. Визначення структури парку легкових автомобілів
- •2.А.1.3. Середньорічний пробіг автомобілів
- •2.А.1.4. Визначення кількості технічних впливів
- •V менше 200.
- •2.А.1.5. Режим роботи стоа
- •2.А.1.6. Визначення трудомісткості технічних впливів
- •2.А.2. Розрахунок річної виробничої програми
- •2.А.2.1. Розрахунок річної виробничої програми міських стоа
- •2.А.2.2.Розрахунок виробничої програми дорожніх стоа
- •2.А.2.3. Розрахунок загальної трудомісткості робіт по то і пр автомобілів
- •2.А.2.4.. Розподіл трудомісткості то і пр по видах робіт стоа
- •2.А.2.5. Визначення обсягу робіт по самообслуговуванню
- •2.А.2.6. Розрахунок кількості робітників
- •2.2.4. Організація робіт підрозділів і схема технологічного процесу
- •2.2.5. Розробка заданого технологічного процесу
- •2.2.6. Вибір технологічного устаткуванання
- •2.2.7. Розрахунок площі і обґрунтування планувальних рішень
- •3. Організаційний розділ
- •3.1. Організація управління підрозділом
- •Метод комплексних бригад:
- •Зав.Метод спеціалізованих бригад:
- •Метод централізованого управління виробництва (цув)
- •3.2. Техніка безпеки при виконанні технологічного процесу у відділенні і санітарно–гігієнічні вимоги
- •4. Конструкторський розділ
- •4.1. Аналіз вихідних даних і розробка конструкції пристрою, його робота
- •Висновки
- •Перелік посилань
- •Додатки
- •Взірець змісту розрахунково–пояснювальної записки Зміст розрахунково-пояснювальної записки
- •Типовий перелік операцій технічного обслуговування операції то–1 Контрольно–діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи
- •Мастильні й очищувальні роботи
- •Операції то–2
- •Контрольно–діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи
- •Мастильні і очищувальні роботи
- •Операції сезонного технічного обслуговування
2.2.4. Організація робіт підрозділів і схема технологічного процесу
Приклад опису роботи в підрозділі і схема технологічного процесу ремонту коробки передач подана на рисунку 2.1.
Агрегати і вузли потрапляючи в агрегатну дільницю поступають на зовнішнє миття і після на розбирання. Після розбирання агрегату чи вузла деталі поступають на миття у спеціальних ваннах, після чого виконується контроль і сортування. Справні деталі направляються на збирання вузлів і агрегатів. Браковані викидають в брухт. Деталі і складальні одиниці, що потребують ремонту, поступають в ремонт і після здійснення ремонтних операцій їх направляють на збирання або на зберігання в складі оборотних агрегатів.
Приклад схеми технологічного процесу ремонту коробки передач приведений на рисунку 2.1
Рисунок 2.1 – Схема технологічного процесу ремонту коробок передач.
2.2.5. Розробка заданого технологічного процесу
Опис технологічного процесу здійснюється у відповідності з інструкціями та в порядку послідовності виконання робіт з ТО та ремонту автомобілів, агрегатів та вузлів.
2.2.6. Вибір технологічного устаткуванання
За виробничими призначеннями прийнято поділяти обладнання і устаткування на загальновиробниче, профілактичне, ремонтне, підйомно–оглядове і складське.
Загальновиробниче обладнання і устаткування складається з таких основних груп: технічної (котельна, вентиляція, компресорна та ін.), транспортної (електрокари, кран–балка, візки, тощо), протипожежної (вогнегасник, насосні установки і ін.), канцелярські (столи, шафи, стільці і т.д.), допоміжної (табельні годинники тощо). Воно призначене для забезпечення нормальної діяльності всього підприємства.
Профілактичне обладнання і устаткування поділяється на підгрупи залежно від виду обслуговування та діагностування ( для зони ЩО, ТО–1, ТО–2, Д–1, Д–2) і призначене для безпосереднього виконання операцій ТО автомобілів.
Ремонтним обладнанням укомплектовують робочі пости поточного ремонту автомобілів (так зване постове обладнання) і спеціалізовані дільниці та цехи (спеціальне цехове обладнання та устаткування).
До підйомно–оглядового устаткування та обладнання відносять канави, підйомники, перехідні містки та ін. Його застосовують як при ТО, так і при ремонті автомобілів, тому доцільно виділити це обладнання у самостійну групу.
Складське обладнання та устаткування включає спеціальні контейнери, цистерни, ємкості, стелажі, підставки тощо. Використовується для зберігання і складування матеріально–технічних цінностей і ресурсів у складських приміщеннях.
Кількість основного обладнання визначається за ступенем його використання. Якщо воно використовується протягом усієї зміни, то його визначають за відповідною трудомісткістю робіт даного виду, а якщо періодично – то по табелю обладнання типового робочого поста чи дільниці. Складені спеціальні каталоги і табелі технологічного устаткування, яким користуються при оснащенні технічних підрозділів АТП.
У них наводиться в залежності від типу і розмірів ВАТ АТП орієнтовна кількість приладів і пристроїв періодичної дії для виконання ТО і ПР автомобілів.
Залежно від кількості робочих постів, прийнятого методу ТО автомобілів визначається підйомно–оглядове устаткування зон ТО–1 і ТО–2.
При обслуговуванні легкових автомобілів в зонах передбачається 20 % канав від загальної кількості усіх постів і 40% постів обладнується підйомниками, а для вантажних автомобілів, навпаки, передбачається 40% канав і 20% підйомників.
Поточні лінії ТО обладнуються канавами і конвейєрами на всю їх довжину.
Обладнання загального призначення (шафи, верстаки) розраховують за кількістю робітників.
Кількість обладнання постійної дії знаходимо з виразу:
(2.101)
де – трудомісткість робіт у відділеннях, цехах, зонах, на дільницях;
– кількість днів роботи обладнання в році;
– продовжуваність зміни;
– кількість змін;
– кількість працівників у зонах, на дільницях;
– коефіцієнт використання обладнання.
Для слюсарно–механічних дільниць трудомісткість робіт розподіляється так: 20 % – слюсарні роботи і 80 % – верстатні. В свою чергу верстатні роботи діляться на: токарні – 48 %; фрезерні – 12 %; розточувальні – 12 %; стругальні – 5 %; шліфувальні – 10 %; заточувальні – 8 %;
свердлильні – 5 %.
Кількість складського обладнання залежить від запасів матеріалів, що зберігаються, і місткості одиниці устаткування.
, (2.102)
де – запаси матеріалів, запчастин та ін;
– місткість одиниці устаткування.
Після розрахунку і підбору обладнання складається відомість обладнання для кожної дільниці, поста чи зони за формою, що подана у таблиці 2.10
Таблиця 2.7 Перелік устаткування агрегатного відділення
№ |
Назва обладнання |
К–сть |
Габаритні розміри, мм |
Площа, |
Примітки |
|
Одиниці |
Загальна |
|||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
1 |
Верстак слюсарний |
2 |
1520×780 |
1,19 |
2,38 |
– |