До особливого статусу депутатів потрібно віднести індемнітет та імунітет.

Поняття індемнітету означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої слова, сказані ним під час виконання депутатських повноважень. Однак цей прин­цип у деяких країнах має вузьке значення. Зокрема, у скан­динавських країнах депутат може нести службову відпові­дальність за слова після того, як буде дана згода на це пар­ламенту. У Німеччині така процедура також можлива за санкцією бундестагу, коли депутат звинувачується у наклепі.

Депутатський імунітет означає недоторканість пар­ламентаріїв, тобто повний захист їх від арешту і судового переслідування. Проте такий захист не має абсолютного зна­чення. Так, допускається судова відповідальність за вчи­нення депутатами цивільного правопорушення без застосу­вання таких заходів, як арешт і позбавлення волі.

Дещо інше значення має депутатський імунітет у випад­ку притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Так, у Нідерландах, Великобританії та інших англомовних країнах фактично не існує недоторканості депутатів у сфері кримінально-правових відносин.

У більшості країнах депутати не можуть бути заареш­товані, притягнені до відповідальності без згоди парламенту під час сесії. Свою згоду парламент дає на основі реко­мендації однієї з постійних комісій (мандатної, з питань депутатської етики, імунітету тощо) або спеціально створе­ної тимчасової комісії. Якщо депутат притягується до кри­мінальної відповідальності в міжсесійний період, то полі­ція, суд зобов'язані повідомити про це керівництво парла­менту.

В Ірландії, Японії, Норвегії, США існує безумовна заборо­на арешту депутата під час парламентської сесії, а також на шляху до сесії або під час повернення з неї. Однак депу­тат може бути притягнений до відповідальності в будь-який інший час. Депутатський імунітет не поширюється на ті випадки, коли депутат затриманий на місці злочину.

Статус депутата також визначається принципом несу­місності парламентського мандата і певних посад. Юридичні норми, що регулюють питання несумісності, містяться в спе­ціальних законах або в деяких країнах (Нідерландах, Нор­вегії, Фінляндії, Швейцарії) мають конституційний статус. Принцип несумісності передусім стосується державної служби. У президентських республіках (зокрема, у США) принцип несумісності поширюється на всі без винятку адмі­ністративні посади. В країнах з парламентською і зміша­ною формами правління (Англії, Японії) депутати нижніх палат є одночасно міністрами, в інших країнах (Люксем­бурзі, Нідерландах, Франції та Швейцарії) членство в пар­ламенті несумісне з міністерським портфелем.

Це, однак, не означає, що депутат не може бути членом уряду, але він повинен звільнити своє місце в палаті або тимчасово припинити свої повноваження (Португалія). Функції депутатів, що перейшли на роботу в уряд, викону­ють їхні заступники, які вибираються на тих же виборах, що й депутати. Принцип несумісності в країнах з парла­ментською та змішаною формами правління поширюється не тільки на міністерські, а й інші адміністративні посади. Так, у Бельгії, Італії, Франції, ФРН депутатам заборонено займати будь-які адміністративні посади. У деяких країнах (Іспанія, Фінляндія) встановлений перелік державних посад, на які поширюється принцип несумісності. Це на­самперед професійна служба в армії, поліції, службі безпе­ки, а також праця в судах, прокуратурі тощо. Нарешті, у багатьох країнах принцип несумісності не поширюється на обрання депутата до органів місцевого самоврядування.

Важливим аспектом парламентської діяльності є скла­дання депутатом своїх повноважень. Загалом закони різних країн визначають такі умови цього процесу: власне бажан­ня (за винятком Норвегії та Великобританії); діяльність на посаді, несумісній з депутатським мандатом; дострокове припинення повноважень.

Парламент може позбавити депутата його повноважень, якщо: депутат обраний з порушенням виборчого законо­давства; не бере участі у засіданнях парламенту або кількість неявок без поважних причин перевищує допустиму норму (Португалія); його поведінка визнана парламентом неправо­мірною (Великобританія).

Існує також практика тимчасового позбавлення депута­та повноважень через дисциплінарне порушення. Термін такого покарання не перевищує двох тижнів.