- •Предмет і методи політології
- •Політика як суспільна діяльність має такі ознаки:
- •Отже, політологія — це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвитку політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.
- •Висновки
- •Висновки
- •Висновки
- •До недоліків правової системи України можна віднести:
- •Висновки
- •Військову.
- •За типом владного суб'єкта влада може бути: інсти-туціалізована, групова і особиста.
- •За цими критеріями владу можна розділити на національну, партійну, корпоративно-кланову, мафіозну, з домі-нантно вираженими соціально-класовими інтересами або рівновагою соціальних інтересів тощо.
- •Висновки
- •На сучасному етапі для політичного режиму України характерні такі риси:
- •Висновки
- •Істотними ознаками парламентської республіки є:
- •За формою державного устрою розрізняють: унітарну і федеративну держави.
- •Висновки
- •Виходячи з цього, політичні парти України на даний момент умовно можна поділити за такими напрямами:
- •• Основні принципи функціонування виборчих
- •Висновки
- •Політична культура типологізується також за властивостями їі окремих компонентів. Згідно з цим підходом, виділяється депутатська культура, культура державного управління й електоральна культура.
- •Висновки
- •Суб'єктами політики є окремі особи і соціальні групи.
- •Серед цих суб'єктів найвпливовішими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
- •Суб'єкти політики мають як відкриті, так і приховані групові інтереси. Останні характерні для таких груп, як кліки, мафії, родинно-земляцькі угруповання.
- •Сучасна конфліктологія передбачає ряд ефективних засобів розв'язання конфлікту:
- •Політичні рішення класифікуються за такими основними критеріями:
- •Висновки
- •За ідеологічними цінностями еліти, бувають демократичні, ліберальні, тоталітарні й авторитарні.
- •Висновки
- •Термін «етнічна група» (або «етнічна категорія» )має два значення:
- •Термін «націоналізм» має багато значень і позначає такі явища:
- •За структурою парламенти бувають однопалатні та двопалатні.
- •До особливого статусу депутатів потрібно віднести індемнітет та імунітет.
- •Найістотнішою функцією парламенту є законодавчий процес, що поділяється на стадії, послідовність і зміст яких у різних країнах дещо відмінні.
- •Це передусім стосується обмеження олігархічних привілеїв депутатів, що суперечать сучасній цивілізованій практиці парламентаризму:
- •Висновки
- •Наступним аспектом державного управління є його співвідношення з приватним управлінням і політичною владою.
- •Найвищим органом державної влади і державно-адміністративного управління є інститут глави держави.
- •Глава держави має такі повноваження:
- •Стосовно управління кадрами державної адміністрації існує дві моделі.
- •Державне управління на місцевому рівні здійснюється такими інстанціями:
- •Характерними рисами державного службовця є такі:
- •Висновки
- •До вимірів сили на міжнародній арені відносять:
- •Висновки
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Суб'єкти політики мають як відкриті, так і приховані групові інтереси. Останні характерні для таких груп, як кліки, мафії, родинно-земляцькі угруповання.
Кліка — це мала група, що намагається шляхом закулісних дій зайняти панівне становище у певній політичній структурі (партії, групі тиску, уряді). Скажімо, партійний лідер і його найближче оточення мають найбільший вплив у партії незалежно від того, що це оточення за офіційним статусом може поступатися іншим впливовим угрупованням цієї організації.
Мафія як строго ієрархізована і глибоко законспірована організація намагається досягти користолюбних цілей у рамках не тільки якоїсь організації, а й усього суспільства. Для цього вона використовує як законні, так і незаконні засоби. На відміну від організованої злочинності, мафія завжди тісно пов'язана з політикою.
Родинно-земляцькі угруповання здебільшого існують на нижчих рівнях влади, але підтримують контакти з представниками вищих політичних кіл. Такі зв'язки можуть відігравати важливу роль при формуванні вищих ешелонів влади. Скажімо, президент при формуванні кабінету міністрів надає перевагу особам з близького йому оточення.
Приховані групові інтереси, як і приховані угруповання, існують у будь-якому суспільстві, незалежно від політичного режиму. Масштаб їхньої діяльності і політичного впливу залежить від соціальної і політичної структурованості суспільства, рівня правової! політичної культури, досконалості ринкових механізмів суспільної взаємодії. Там, де ці чинники перебувають на нижчому рівні розвитку порівняно з сучасними цивілізованими країнами, приховані інтереси можуть мати перевагу над відкритими, легальними.
Взаємодія суб'єктів політичного процесу не може відбуватися без конфліктів. Уся історія людства супроводжується різноманітними соціальними конфліктами, в тому числі політичними. В основі політичного конфлікту лежить зіткнення інтересів з приводу розподілу влади, панування і престижу, а також матеріальних ресурсів.
Теорія конфліктології виділяє функції політичного конфлікту, що сприятливо впливають на суспільство: це отримання інформації про стан суспільних процесів, характер вияву групових інтересів, підтримка балансу сил між владними центрами, стимулювання нормотворчості і соціального контролю, сприяння створенню нових політичних інститутів.
Конфлікт завжди зумовлений нерівним доступом до розподілу матеріальних ресурсів, цінностей, влади і престижу між індивідами і соціальними групами, а також зіставлення їхніх життєвих шансів. Конфлікти виникають або на рівні розуміння несумісності інтересів суб'єктів соціальної взаємодії, або на рівні провокування одними групами інших задля реалізації своїх інтересів, що лише частково збігаються.
У конфлікті виділяються чотири стадії: передконфлікт-на, конфліктна, розв'язання конфлікту, післяконфліктна. Своєю чергою кожна стадія проходить ряд фаз.
Перша стадія є латентною (прихованою) і включає дві фази. Початкова фаза характеризується нагромадженням незадоволення через глибокі розбіжності інтересів і цінностей суб'єктів конфліктної ситуації. Друга фаза починається з інциденту, який штовхає конфліктуючі сторони до боротьби. На цій фазі відбувається не тільки усвідомлення протилежності інтересів і цінностей конфліктуючих сторін, а й формується їхня психологічна готовність до боротьби.
Конфліктна стадія характеризується гострим протистоянням між конфліктуючими сторонами, яке виражається у взаємному прямому чи опосередкованому блокуванні намірів і інтересів, цілей. На цій стадії відбувається зіставлення сил конфліктуючих сторін, оцінка їхніх шансів у боротьбі. Під силою розуміють здатність суб'єкта конфлікту реалізувати свої цілі всупереч волі своєго опонента. Розрізняють фізичну силу (в тому числі технічні засоби насильства), інформаційну форму застосування сили, соціальний статус, інші ресурси (гроші, територія, ліміт часу, кількість прихильників).
Конфліктуючі групи на цій стадії можуть вибирати такі лінії поведінки:
1) досягнення своїх цілей за рахунок іншої сторони і тим самим доведення конфлікту до кризової ситуації, яка призведе до війни, революції, партизанської війни і тероризму;
2) зниження рівня напруги, переведення конфліктної ситуації в більш приховану фазу за рахунок взаємних поступок;
3) пошук способів повного розв'язання конфлікту. Якщо обрана третя лінія поведінки, то настає третя стадія —розв'язання конфлікту.
Повне розв'язання конфлікту передбачає зміну як об'єктивної, так і суб'єктивної ситуації, тобто такої перебудови свідомості, при якій образ ворога перетворюється на «образ партнера», а психологічна установка до боротьби — на орієнтацію до співпраці. Часткове розв'язання конфлікту змінює тільки зовнішню поведінку, але зберігає внутрішню установку до продовження протиборства.