- •Предмет і методи політології
- •Політика як суспільна діяльність має такі ознаки:
- •Отже, політологія — це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвитку політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.
- •Висновки
- •Висновки
- •Висновки
- •До недоліків правової системи України можна віднести:
- •Висновки
- •Військову.
- •За типом владного суб'єкта влада може бути: інсти-туціалізована, групова і особиста.
- •За цими критеріями владу можна розділити на національну, партійну, корпоративно-кланову, мафіозну, з домі-нантно вираженими соціально-класовими інтересами або рівновагою соціальних інтересів тощо.
- •Висновки
- •На сучасному етапі для політичного режиму України характерні такі риси:
- •Висновки
- •Істотними ознаками парламентської республіки є:
- •За формою державного устрою розрізняють: унітарну і федеративну держави.
- •Висновки
- •Виходячи з цього, політичні парти України на даний момент умовно можна поділити за такими напрямами:
- •• Основні принципи функціонування виборчих
- •Висновки
- •Політична культура типологізується також за властивостями їі окремих компонентів. Згідно з цим підходом, виділяється депутатська культура, культура державного управління й електоральна культура.
- •Висновки
- •Суб'єктами політики є окремі особи і соціальні групи.
- •Серед цих суб'єктів найвпливовішими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
- •Суб'єкти політики мають як відкриті, так і приховані групові інтереси. Останні характерні для таких груп, як кліки, мафії, родинно-земляцькі угруповання.
- •Сучасна конфліктологія передбачає ряд ефективних засобів розв'язання конфлікту:
- •Політичні рішення класифікуються за такими основними критеріями:
- •Висновки
- •За ідеологічними цінностями еліти, бувають демократичні, ліберальні, тоталітарні й авторитарні.
- •Висновки
- •Термін «етнічна група» (або «етнічна категорія» )має два значення:
- •Термін «націоналізм» має багато значень і позначає такі явища:
- •За структурою парламенти бувають однопалатні та двопалатні.
- •До особливого статусу депутатів потрібно віднести індемнітет та імунітет.
- •Найістотнішою функцією парламенту є законодавчий процес, що поділяється на стадії, послідовність і зміст яких у різних країнах дещо відмінні.
- •Це передусім стосується обмеження олігархічних привілеїв депутатів, що суперечать сучасній цивілізованій практиці парламентаризму:
- •Висновки
- •Наступним аспектом державного управління є його співвідношення з приватним управлінням і політичною владою.
- •Найвищим органом державної влади і державно-адміністративного управління є інститут глави держави.
- •Глава держави має такі повноваження:
- •Стосовно управління кадрами державної адміністрації існує дві моделі.
- •Державне управління на місцевому рівні здійснюється такими інстанціями:
- •Характерними рисами державного службовця є такі:
- •Висновки
- •До вимірів сили на міжнародній арені відносять:
- •Висновки
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Політичні рішення класифікуються за такими основними критеріями:
суб'єктами прийняття (закони і постанови парламентів, нормативні акти центральної виконавчої влади, рішення місцевих органів влади і самоврядування, рішення політичних партій і груп тиску);
термінбм дії і масштабністю цілей (стратегічні, тактичні і оперативні). Стратегічні рішення охоплюють загальні і перспективні цілі суспільного розвитку. Тактичні рішення стосуються безпосередньо виконання стратегічних рішень, а оперативні — поточних політичних завдань;
ступенем соціальних наслідків (функціональні, що забезпечують стабільність соціальної системи, і дисфункціо-нальні, що порушують її рівновагу).
Реформування політичної системи в Україні проходить повільно і незбалансовано, і як наслідок цього, сповільнюються процеси реформування в інших сферах суспільного життя, насамперед в економічній.
В Україні ще не сформована нова соціальна структура, суб'єкти якої були б зацікавлені у сучасній цивілізованій політичній системі. Основним активним суб'єктом соціальної дії є колишня номенклатура, яка намагається процеси становлення незалежної держави, демократії і ринкової економіки скерувати у вигідне для себе русло. Прикриваючись гаслами про розбудову Української держави, номенклатура стримує процес ринкової реформи, для того щоб вигідно для себе розподілити державну власність, накопичити величезний стартовий капітал для майбутньої приватизації.
Сучасна номенклатура в Україні неоднорідна: одна частина виступає проти української незалежності і проти реформ взагалі, інша ставши власником, почала підтримувати курс на швидку ринкову реформу, ще інша займає половинчасту позицію в цьому процесі (трохи капіталізму, трохи соціалізму, трохи вільного ринку, трохи державного контролю).
У більшості населення не сформовані ще соціальні інтереси і соціальний статус, і тому вона часто є об'єктом маніпуляції між різними політичними силами. Крім цього, в умовах різкого погіршення життєвого рівня населення швидко проходить процес створення маргіналізованих і люмпенізованих груп, які орієнтуються в перспективі на соціальну і політичну нестабільність, екстремістські дії у повсякденному соціально-політичному житті.
Середній клас, наявність якого, як показує досвід цивілізованих країн, є найголовнішим чинником політичної стабільності в суспільстві, в Україні є малочисельним. Основу його становлять дрібні та середні підприємці, а також частина інтелігенції (здебільшого представники престижних сьогодні професій).
Отже, така соціально-класова структура українського суспільства не дає змоги забезпечити рівне представництво соціальних груп у правлячій еліті і контреліті.
Слабко кристалізована соціально-класова структура в Україні негативно позначається на діях вторинних суб'єктів політичного процесу — групах тиску і партіях. Не маючи широкої соціальної основи, ці організації здебільшого замикаються на своїх власних проблемах або стають політичним прикриттям номенклатурних угруповань у боротьбі за їхні інтереси.
Політичний процес в Україні характеризується зіткненням різних групових інтересів і цінностей у боротьбі за розподіл влади і власності, що призводить до політичних конфліктів.
У найбільш відвертій формі конфлікти простежуються між такими суб'єктами політичної дії:
гілками влади (законодавчою і виконавчою) за розширення прерогатив;
державою і працівниками державного сектора економіки;
партіями лівої, центристської і правоцентристської орієнтації;
різними регіональними, промисловими та підприємницькими структурами за перерозподіл бюджетних коштів, а також за контроль над зовнішніми ринками збуту товарів.
Зіткнення різних інтересів і тенденцій виявилося у протистоянні між Президентом і Верховною Радою. Це протистояння зводиться не тільки до розширення прерогатив між двома гілками влади, а частково відображає протиборство між прихильниками незалежності України і реформ та їх противниками. На головній лінії боротьби позначаються побічні суперечності (регіональні, партійні, релігійні).
Якщо Президент і його команда головним чином зорієнтовані на реформи, то значна частина депутатів (переважно лівої орієнтації) намагається їх блокувати. Крім цього, розбіжності між силами реформістського спрямування викликані певними кон'юнктурними міркуваннями, а також недостатньо послідовними і збалансованими реформістськими діями президентської команди, призводять до того, що парламентові вдається заблокувати найбільш радикальні урядові рішення. Ця тенденція простежується особливо в конституційному процесі.
Ряд конфліктних ситуацій в Україні виникає через поспішність прийняття і недостатню обгрунтованість політичних рішень.
Основними недоліками прийняття політичних рішень є: відсутність цивілізованого механізму погодження інтересів різних соціальних груп на стадії обговорення рішення через легальне лобіювання, а також врахування оцінок незалежної наукової експертизи; дефіцит кадрів із сучасною управлінською освітою; не забезпечений механізм противаг і стримувань, а також юридичної відповідальності між різними центрами прийняття політичних рішень. У сучасному політичному процесі України домінуючою стає тен-деція зміцнення інститутів Української держави, надання їм сучасного демократичного змісту шляхом конституційної реформи, а також прискорення процесу економічної модернізації.