Складовi елементи мислення:

1.                     Поняття. 2. Судження. 3. Умовивід.

Поняття - узагальнене мовне вiдображення в думках найбiльш суттєвих ознак предмета чи явища, певних зв’язкiв і вiдносин мiж предметами і їх властивостями. Поняття подiляють на конкретнi та абстрактнi. Найбiльш абстрактнi поняття називають категорiями.

Найважливіша властивість понять та, що вони грунтуються не тiльки на особистому досвiдi, але й містять у собі досвiд попереднiх поколiнь, закрiплений за допомогою мови. Саме тому опанування мови сприяє засвоєнню знань, накопичених людством.

Судження - це думка, в якiй стверджується чи заперечується дещо стосовно чогось, тобто вiдображається тотожнiсть чи вiдмiннiсть мiж предметами чи явищами.

Умовивід - такий засiб мислення, внаслідок якого із деякого вихiдного знання утворюється нове заключне знання, тобто висновок iз одного чи декiлькох суджень (посилань). Розрізняють простi і складнi умовиводи. Основнi засоби умовиводiв: iндукцiя, дедукцiя, аналогiя.

СХЕМА ПОСЛIДОВНОГО РIШЕННЯ МИСЛИТЕЛЬНИХ ЗАВДАНЬ:

1. Умови (мотив) для виникнення процесу мислення - проблемнi ситуацiї протягом процесi практичної дiяльностi. Джерелом та основою є вiдчуття, сприйняття, уявлення.

2. Вiдповiдь - виникнення процесу мислення (задум). Прийоми мислення - аналiз, синтез, порiвняння та iн., реалiзуються методами iндукцiї, дедукцiї, аналогiй за законами формальної логіки - тотожностi, виключення третього, достатнiх основ.

Будуються рiзні гiпотези вирiшення проблеми.

Конструктивнi засоби рiшення мислительного завдання не тiльки дозволяють знайти вiдповiдь швидше, але є і умовами розумового розвитку людини, і являють собою:

•  - пасивне використання алгоритму;

•  - цiлеспрямована трансформацiя умови завдання;

•  - активне використання алгоритму;

•  - еврiстичнi засоби рiшення завдання.

Види мислення за ступенем новизни i оригiнальностi:

Репродуктивне – застосовуються шаблони думок із попереднього досвiду. Використовується для вирiшення стереотипних завдань.

Продуктивне - творче мислення. Потреба в ньому виникає щоразу, коли людина стикається з необхiднiстю рiшення нетривiальних задач, потрапляє у новi умови.

3. Наслідок - продукти мислення. Реалiзуються у формi понять, суджень, умовиводiв у вигляді внутрiшньої мови, - що має вiдповiдний змiст, але є згорнутою та граматично аморфною. Надалі думка кодується у словесні смисловi символи.

4. Перевірка правильності результатiв мислення - зовнiшня (експресивна) мова, руховий акт (вчинок).

Методи мислення: індукція, дедукція, аналогія.

Якiсть мислення залежить вiд емоцiйно-вольових особливостей особи. Позитивнi емоцiї, що виникають внаслiдок глибокої зацiкавленностi, пiдвищують продуктивнiсть, цiлеспрямованнiсть і швидкiсть мислення, однак можуть зменшити критичнiсть і глибину. Енергетичним ресурсом процесу мислення є вольовi функцiї людини: його бажання і прагнення до пiзнання.

Мислення людини у нормi завжди має цiлеспрямованний характер, оскільки спрямоване на вирiшення вiдповiдної задачi, i є вiдповiддю на запитання, яке так чи iнакше виникає у нашiй свiдомостi. Чим бiльше є знань у людини, чим досконалiший досвiд розумової дiяльностi, тим бiльше видно невирiшенних проблем, частiше виникають у свiдомостi мислительні задачi, що потребують вирiшення. I навпаки, при нерозвиненому розумові, низькому рiвнi знань, питань не виникає.

Мислительні задачi можна вирiшити рiзними способами, в залежностi вiд стилю розумової дiяльностi i доступності змiсту задачi. Спосiб «спроб та помилок» є найменш продуктивним, оскільки не містить достатньо чiткого усвідомлення задачi, побудови та цiлеспрямованої перевiрки рiзних гiпотез. Зазвичай, вiн не призводить до накопичення досвiду i не створює умов для розумового розвитку людини.