- •Конспект лекцій з медичної психології заняття №1 предмет і завдання медичної психологiї. Мозок та психiка
- •Основнi етапи розвитку психологiї
- •Здобутки вiтчизняних вчених:
- •Основнi теорiї психiчної дiяльностi:
- •Завдання медичної психологiї
- •Етапи проведення психологiчного обстеження:
- •Заняття №2 пiзнавальнi процеси в нормi та при патологiї вiдчуття та сприйняття
- •Вчення про аналiзатори.
- •Класифiкацiя вiдчуттiв
- •Загальнi особливостi вiдчуттiв:
- •Етапи цiлеспрямованого сприйняття:
- •Властивостi сприйняття:
- •Закономiрностi вiдчуттiв та сприйняття у нормi:
- •Теорiя рефлекторного вiдображення (I.М. Сєченов, I.П. Павлов, а.А. Ухтомський)
- •Класифiкацiя iлюзiй:
- •Вiдмiнностi уявлень від сприйняттів:
- •Вiковi особливостi спийняття:
- •Розвиток сприйняття дитини в онтогенезi
- •Основнi види розладiв вiдчуття і сприйняття
- •Заняття №3 пiзнавальнi процеси. Мислення та мова
- •Операцiї мислення:
- •Складовi елементи мислення:
- •Основнi характеристики мислення:
- •Типи і види мислення:
- •Порушення мови.
- •Мiжпiвкульна асиметрiя головного мозку
- •Вiковi особливостi мислення:
- •Порушення мислення:
- •Основнi методики дослiдження процесів мислення:
- •Заняття №4 увага, пам’ять, iнтелект.
- •Вiковi особливостi уваги
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми пам’ятi
- •Вiковi особливостi пам’ятi
- •Особливостi процесiв пам’ятi
- •Порушення пам’ятi
- •Iнтелект
- •Розлади iнтелекту
- •Вiковi особливостi iнтелекту
- •Способи дослiджень уваги, пам’ятi, iнтелекту
- •Заняття № 5 емоцiї I почуття
- •Теорiї виникнення емоцiй
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми емоцiй
- •Соматовегетативний прояв емоцiй
- •Зовнiшнi прояви емоцiй
- •Класифiкацiя емоцiй
- •I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
- •III. За впливом на тонус органiзму I життєдiяльнiсть:
- •IV. За механiзмами виникнення:
- •V. За силою I тривалiсттю:
- •Види почуттiв
- •Розвиток емоцiй I почуттiв в онтогенезi
- •Розлади емоцiй
- •Дослiдження емоцiй
- •Заняття № 6 ефекторно-вольова сфера
- •Класифiкацiя потреб I ефекторно-вольових проявiв:
- •1. Бiологiчнi або iнстинктивнi (нижчi) потреби:
- •2. Соцiальнi (вищi) потреби:
- •Поняття про волю
- •Фiзiологiчнi основи вольових дiй
- •Етапи вольового процесу:
- •Вольовi якостi особистостi:
- •Вiковi особливостi волi.
- •Розвиток I формування волi
- •Розлади ефекторно- вольової сфери.
- •Методи вивчення волi
- •Заняття № 7 свiдомi і підсвiдомi психiчнi процеси
- •Структура свiдомостi
- •Властивостi свiдомостi:
- •Нейро-фiзiологiчнi основи свiдомих I підсвiдомих процесiв
- •Деякi явища підсвiдомого
- •Фiзiологiчнi варiанти змiненої свiдомостi
- •Етапи формування свiдомостi (г.К. Ушаков):
- •Розлади свiдомостi
- •Непсихотичні розлади:
- •Психотичні розлади:
- •Методи дослiдження стану свiдомостi
- •Заняття №8 психофiзiологiчнi I медико-психологiчнi аспекти особистостi
- •Властивостi особистостi
- •Структура особистостi
- •I. Спрямованість особистості
- •II. Можливості особистості
- •III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи (темперамент, характер).
- •Основнi показники характеру:
- •Розлади особистості
- •Методи дослiдження особистостi
- •Заняття № 9 взаємодiя соми та психiки у здоровому I хворому органiзмi
- •Психосоматичнi взаємодiї у здоровому органiзмi
- •Фiзiологiя психiчного конфлiкту.
- •Заняття № 10 суб’єктивне переживання хвороби. Психологiя хворого при соматичних захворюваннях.
- •Психологiчнi особливостi хворих деякими соматичними захворюванями
- •Психологiя помираючих хворих
- •Нейропсихологiчнi особливостi хронiчних захворювань
- •Заняття № 11 лiкар, хворий, дiагноз: психологiя дiагностичного процесу
- •З боку хворого:
- •З боку лiкаря:
- •Особливостi проведення спiвбесiди з хворим
- •Заняття № 12 психологiя осiб iз природженими I набутими фiзичними вадами
- •Психологiя осiб iз природженими фiзичними дефектами
- •Психологiя осiб iз набутими фiзичними дефектами
- •Психологія осіб із набутими дефектами щелепно-лицевої області
- •Заняття № 13 психологiя хворого до I пiсля хiрургiчного втручання
- •Дитяча хiрургiя
- •Заняття № 14 психологiя жiнки в перiод вагiтностi та пiсля пологiв
- •Основнi правила психопрофiлактики болей при пологах:
- •Заняття № 15 основи медичної деонтологiї
- •Полiклiнiка I стацiонар. Деонтологiя взаємостосунків iз хворими
- •Деонтологiя повiдомлення дiагнозу
- •Деонтологiя взаємостосунків iз родичами хворого
- •Деонтологiя в клiнiчнiй медицинi
- •Деонтологiя I медична документацiя
- •Заняття № 16 основи психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Iсторiя психогiгiєни
- •Практичне застосування психогiгiєни та психопрофiлактики
- •2. Шкільна психогігієна.
- •3. Сексуальне виховання і статеві стосунки.
- •4. Психогігієна сім’ї.
- •5. Психогігієна праці та відпочинку.
- •6. Психологія та психогігієна старості.
- •7. Психогігієна колективного життя (спілкування).
- •8. Психогігієна конфлікту.
- •9. Психогігієна побуту: переборювання шкiдливих звичок.
- •Методи I органiзацiя психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Заняття № 17 питання психотерапiї. Показання до застосування
- •Модифiкацiї основних методик психотерапiї
- •Показання до психотерапiї
- •Заняття №18 характеристика малих та великих психологiчних груп в аспектi медичної деонтологiї
- •Особливостi груп пацiєнтiв лiкарнi
- •Психологiя лiкувального колективу
Модифiкацiї основних методик психотерапiї
Методика збуджуючих спогадів за Мором: лiкар акцентує увагу на моментах, пов’язаних з хвилюючими уявленнями у хворого, i цим досягає пiдвищеного емоцiйного стану, внаслiдок чого змiнюється ставлення до того, що вiдбувається пiд час психотерапевтичного сеансу, i до особистостi самого лiкаря, що сприяє терапевтичному ефекту.
Методика сократичного діалогу за Кречмером: це результативність у роботi з ерудованими високоiнтелектуальними хворими, для яких має значення добре органiзована дискусiя у формi аргументованої спiвбесiди.
Методика терапії ігноруванням (спростуванням): орієнтована на витiснення і спростування хворобливих i хвилюючих переживань. Здебiльшого лiкувальний вплив здiйснюється у категоричнiй, iмперативнiй формi.
Iснує ряд ефективних методик для хворих з iнфантильно-iстеричним складом особистостi. Методика імаготерапії (I.С. Вольперг, 1972) є рiзновидом iгрової психотерапiї. Хворий, бере участь у iмпровiзованих iнсценуваннях, де вiдтворює уявнiй образ, який справляє на нього позитивний лiкувальний вплив. Iмаготерапiя успiшно застосовується у дитячiй i пiдлiтковiй психотерапiї.
Патогенетична психотерапія (система психогенетичного аналiзу В.Н. Мясищева iз спiвавт.). Хворий пiд керiвництвом лiкаря детально аналiзує своє життя, виявляє моменти бiографiї, спроможнi викликати патологiчну симптоматику i, виходячи з отриманих знань, прагне виробити у себе такi риси особистостi i форми поведiнки, що допомогли б йому здолати невротичну чи iншу симптоматику.
Лiкувальна тактика вiтчизняної психотерапiї грунтується на поєднаннi її з фармакотерапiєю, гормонотерапiєю, фiзiотерапiєю, трудотерапiєю, курортними факторами та iншими медичними заходами з метою взаємного потенцiювання методiв.
Медикаментозний ефект в значній мiрі залежить вiд вториннго психотерапевтичного сугестуючого впливу лiкаря, що призначає лiки. Б.Є. Вотчал вважав, що на 60% ефективніше лiкування пов’язане з психотерапевтичним ефектом, що створюється за механiзмами гетеро- i аутосугестiї. Психофармакологiчнi засоби - нейролептики i антидепресанти ефективнi у комплексi з методиками як iндивiдуальної, так i колективної психотерапiї. Взаємопоглиблююча дiя психофармакологiчних засобiв i емоцiйного впливу, як i додаткова рефлексотерапiя, фiзiотерапiя, трудотерапiя, лiкувальна гiмнастика, пiдвищують загальний ефект психотерапiї.
В сучасній психотерапiї застосовуються рiзнi концепцiї, теорiї i напрями рiзних пiдходiв, прийомiв i методiв. Кожен з пiдходiв має власне уявлення про особливостi психiчного свiту i провiднi механiзми розвитку межових нервовопсихiчних розладiв. Нижче наведено кiлька окремих психологiчних шкiл та притаманних їм психотерапевтичних прийомiв.
Класичний психоаналіз (З.Фрейд i послiдовники австрiйскої школи). Психоаналiтична психотерапiя має на метi усвiдомлення пiдсвiдомих хворобливих переживань. Головнi методи: вiльнi асоцiацiї та тлумачення сновидiнь.
Психосинтез (Р.Ассаджiолi та iн.). Практика ґрунтується на iдеї iнтеграцiї цiлiсної особистостi iз її складових частин - субособистостей. Головний метод: заглиблення в особливий (напiвгiпнотичний) стан свiдомостi, а також медитації. Медитацiя - це метод саморегулювання через керування увагою та концентрацiя її на якомусь одному об’єктi чи процесi.
Позитивна психотерапія (Н. Пезешкiан). Головна мета - мобiлiзувати наявнi у пацiєнта здiбностi i потенцiал самодопомоги, превентивнi виховнi заходи. Основнi методи: пацiєнт у ролi психотерапевта i терапiя соцiального оточення.
Нейро-лінгвістичне програмування: НЛП (Р. Бендлєр, В. Грiндер). Теорiя грунтується на тому, що людина отримує iнформацiю через п’ять органiв сприйняття (модальностей): вiзуальну, аудiальну, кiнестетичну, нюхову i смакову. Послiдовнiсть використання модальностi людиною для переробки iнформацiї - це є стратегiя особистостi в її життєвих вчинках. Людський суб’єктивний досвiд залежить вiд iндивiдуальних особливостей стратегiй, що застосовуються, i вiд ступеня розвинутостi кожної модальностi. Мета НЛП: навчання умiнню видiляти стратегiї i модальностi своїх партнерiв по спiлкуванню i застосовувати їх у оптимальному для себе спiввiдношеннi. Головний метод: робота з модальностями.
Логотерапія (В.Франкл). Це спрямування даної теорiї на отримання сенсу життя. Вiдсутнiсть змiсту життя пов’язується iз «екзiстенцiальною фрустрацією». Головною терапевтичною технiкою є парадоксальна iнтенцiя (бажати собi дечого замiсть того, щоб боятися цього, наприклад: «я бажаю собi тривоги»). Логотерапевтичний пiдхiд грунтується на концепцiї i контрконцепцiї: пацiєнт за допомогою альтернативної концепцiї здатний побачити ситуацiю по-iншому, i при цьому вона набуває для нього нового значення.
Недирективна (клієнтцентрована) психотерапія (К.Роджерс). Головний акцент - прийняття пацiєнта як особистостi незалежно вiд його поведiнки на даний момент. Головний терапевтичний метод - справжнє (конгруентне) вiдношення i поведiнка терапевта.
Гештальттерапія (Ф.Перлз). Головне завдання - звiльнити людину вiд невротизуючих емоцiонально невiдреагованих, поведiнково незавершених ситуацiй. Основний лiкувальний принцип – «тут i зараз»: навчання пацiєнта жити у нинiшньому, бачити i вiдчувати, що реально вiдбувається довкола.
Трансактний аналіз (Е. Берн). «Трансакцiя» у специфiчно психоаналітичному значеннi означає - скласти психологiчну угоду мiж двома особами, а в широкому розумiннi - як будь-який момент взаємовiдносин. Робота проводиться з трьома основними станами («ролями») «Я»: «Батько», «Дорослий» i «Дитина». Провiдна лiкувальна технiка - навчити розрiзняти цi стани свого «Я».