Види почуттiв

Вищi емоцiї (почуття) виникають при задоволеннi або незадоволеннi духовних потреб i мають яскраво виражений суспiльний характер, що свiдчить про вiдношення людини як суспiльної iстоти до рiзних сторiн i явищ життя.

Моральні почуття. Змiст i направленiсть почуттiв визначаються свiтоглядом, правилом поведiнки i естетичними оцiнками - оцiнка людиною своїх вчинкiв (самооцiнка), пов’язана з переживаннями почуття совiстi. Коли людина, виходячи iз почуття обов’язку, усвiдомлює правоту своїх вчинкiв, то вона переживає стан спокiйної совiстi - велике моральне задоволення i радiсть, якi дають людинi силу i впевненiсть у правотi своїх дiй.

Iнтелектуальнi почуття пов’язанi з розумовою, пiзнавальною активнiстю людини, постiйно супроводжують її i виражають ставлення людини до своїх думок, процесу i наслiдкiв iнтелектуальної дiяльностi (сумнiв, подив, задоволення, впевненiсть).

Почуття подиву виникає тоді, коли людина зустрiчається з новим, незвичайним, невiдомим. Властивiсть дивуватись - це стимул пiзнавальної дiяльностi i він бере участь у формуваннi позитивної мотивацiї до навчання. Вiдчуття сумнiву виникає при невiдповiдностi гіпотез i пропозицiй з деякими фактами i розумiннями. Це - необхiдна умова успiшної пiзнавальної дiяльностi, оскiльки спонукає до старанної перевiрки отриманих даних. Вiдчуття впевненостi народжується вiд усвiдомлення iстинностi i переконливостi фактiв, припущень, гипотез, якi виникли внаслiдок всебiчної їх перевiрки. Результативна робота викликає вiдчуття задоволення.

Велике мiсце у життi людини займають естетичнi почуття (краси, захоплення прекрасним), джерелом яких є твори мистецтв, музика, живопис, скульптура, художня проза i поезiя, а також твори архiтектури i досягнення в областi технiчних споруд. Глибокi естетичнi переживання ми вiдчуваємо при спогляданнi природи.

Розвиток емоцiй I почуттiв в онтогенезi

1. У новонароджених переважають iнстинктивнi емоцiї, передусiм - iнстинкт самозбереження (включається харчовий).

2. Етап органiчного вiдчуття. Основою його являється переробка iнформацiї вiд ентеро- та iнтерорецепторiв i виникнення нестiйких образних уявлень при дiйснiсть iз переживаннями задоволення-незадоволення, приємного-неприємного i iн. Iз цих вiдчуттiв формується ставлення дитини до близьких.

3. Розвиток епiкритичних емоцiй з 3-4 до 13-14 рокiв. Зв’язок емоцiй з органiчними потребами переважає ще тривалий час.

4. З 10-12 рокiв емоцiї мають самостiйне психiчне значення. Триває удосконалення епiкритичних емоцiй, в емоцiйних реакцiях переважає коркова корекцiя органiчних потреб i потягiв.

5. Формування вищих людських емоцiй, повний розвиток яких досягається до 20-22 рокiв. До цього перiоду вiдчуття стають пiдвладнi розуму, коригуються iнтелектуальною дiяльнiстю. В цей перiод можливе подавлення зовнiшнiх проявiв емоцiй, мiмiчних реакцiй i виражених рухiв.

Розлади емоцiй

Розлади емоцiй проявляються в їх ослабленнi, посиленнi i збоченнi.

Апатія - ослаблення емоцiй, проявляється байдужiстю до навколишнього i свого положення, супроводжується рiзким падiнням рухово-вольової активностi.

Депресія - патологiчне пригнiчений, меланхолiчний, болiснонудний настрiй з посиленням астенiчних i негативних емоцiй, проявляється безвихiддю, смутком, глибоким сумом, може виражатись вiдчуттям тяжкостi в груднiй клiтцi («передсерцева туга»). Притаманнi сповiльнення мислення, з вiдчуттям провини, небажанням жити. До терапевтiв такi хворi часто звертаються зi скаргами на розлад сну, зниження ваги, втрату апетиту, запори, порушення ритму серцебиття i дихання, головнi болi, порушення функцiї шлунково-кишкового, серцево-судинного трактiв та iн. - в таких випадках говорять про соматизовану депресiю.

Тривога - переживання неясної, невизначеної небезпеки. Характеризується неприємними вiдчуттями неспокою, напруження, нервозностi, вiдчуттям небезпеки, неясної загрози у супроводi гормональної i вегетативної активацiї. Може проявлятися як iнстинктивна реакцiя на адекватну данiй емоцiї ситуацiю (ситуативна тривожнiсть), яка має спрямованість на майбутнє i мiстить мобiлiзуючий компонент. Емоцiйний розлад визначається у випадку тривожностi як властивостi темпераменту з постiйною тенденцiєю оцiнювати об’єктивно небезпечнi предмети i явища як загрозливi. Породжує, як наслiдок, нестачу впевненостi у собi, подразливiсть, поступливiсть, зниження самопочуття, почуття вини. Незначний рiвень тривожностi може сприяти успiшнiй дiяльностi, тодi як високий рiвень знижує її ефективнiсть, призводить до дезорганiзацiї поведiнки i стресових захворювань.

Страх - переживання безпосередньої, конкретної загрози для себе.

Фобії - нав’язливi страхи, якi людина не може перебороти, незважаючи на таке бажання.

Дисфорія - напад незадоволення собою i навколишнiм на фонi зниженого настрою з вiдтiнком подразливостi, злобностi, часто агресивностi.

 Ейфорія - патологiчно пiдвищений, веселий, благодушний настрiй, зазвичай, з вiдсутнiстю достатньої самокритичної помилки.