II. Можливості особистості

Можливостi людини - психологiчнi передумови успiшностi її дiяльностi (задатки, здiбностi, схильностi):

Задатки - це природженi, неспецифiчнi анатомо-фiзiологiчнi особливостi нервової системи i мозку, якi складають природну основу розвитку здiбностей.

Здібність - це iндивiдуально-психологiчнi особливостi людини, якi забезпечують успiх у її дiяльностi, легкiсть i швидкiсть оволодiння нею. Формуються на основi задаткiв. Розрiзняють загальнi здiбностi (добре розвиненi пам’ять, мислення, уява), окремi (добре розвинений музичний слух, окомiр) i спецiальнi (до будь-якого одного виду дiяльностi), а також елементарнi (окомiр, уява, аналiтичне мислення) та складнi (здатнiсть до загальнолюдських видiв працi: до iгр, працi, догляду, естетичної дiяльностi, до ремесла i професiйної дiяльностi).

Розвитку здiбностей сприяють знання. Чим вони бiльш широкi i глибшi, тим бiльше можливостей для творчого пiдходу до працi.

Рівні розвитку здібностей: дар, талант, генiальнiсть.

 Дар - сукупнiсть загальних, спецiальних та окремих здiбностей, якi забезпечують успiшну дiяльнiсть людини у деякiй сферi.

Талант - висока ступiнь дару, успiшно реалiзована людиною у якійсь сфері.

Генiальнiсть - вища ступiнь дару, яка дозволяє зробити дещо принципово нове у тiй або iншiй сферi дiяльностi.

Схильність - це вибiркова направленiсть людини на окремий вид дiяльностi, якою вона займається. Базується на стiйких потребах у тiй чи iншiй дiяльностi.

III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи (темперамент, характер).

Темперамент - це природженi динамiчнi особливостi психiчних процесiв iндивiду (iнтенсивнiсть, швидкiсть, темп, ритм).

Темперамент вiдносно стiйкий i мало змiнюється пiд впливом середовища протягом життя. Родоначальники вчення про темперамент - Гiпократ (V ст. до н.е.) та Гален (II ст. до н.е.). Вони створили гуморальну теорiю темпераменту, за якою в залежностi вiд спiввiдношення i превалювання рiзних «соків» у органiзмi (кров, слиз, жовч, чорна жовч) видiлили 4 основних типи темпераменту: сангвiнiк, холерик, флегматик i меланхолiк.

У своєму вченнi про вплив ЦНС на динамiчнi особливостi поведiнки I.П. Павлов порiвнював темперамент з типом вищої нервової дiяльностi. Вiн видiлив 4 типових поєднання основних властивостей нервової системи - сили, рухливостi i врiвноваженостi збудливого i гальмiвного процесiв, які є основою iндивiдуальних рiзниць нервової дiяльностi.

1.                Сангвінік - рухливий, сильний, врiвноважений тип («живий»). вiдрiзняється високою психiчною активнiстю, енергiйнiстю, високою працездатнiстю, швидкiстю та жвавiстю рухiв, рiзноманiтною багатою мiмiкою. Намагається часто змiнювати враження, багато спiлкується, емоцiї здебiльшого позитивнi, легко i швидко переживає невдачi.

2.                Холерик - рухливий, сильний, неврiвноважений тип («нестримний»). Характеризується високим рiвнем психiчної активностi, енергiйнiстю дiй рiзкiстю рухiв, нетерпимiстю, рiзкими змiнами настрою.

3.                Флегматик - iнертний, сильний, врiвноважений тип («спокiйний»). Надiлений низьким рiвнем психiчної активностi, повiльнiстю в рухах, невиразною мiмiкою, утрудненням переключення з одного виду дiяльностi на iнший i адаптацiї до нової обстановки, переважанням рiвного, спокiйного настрою.

4.                Меланхолік - слабкий тип («слабкий»). Має низький рiвень психiчної активностi, загальмованi рухи, стриману моторику i мову, швидко втомлюється. Спостерiгається висока емоцiйна сенситивнiсть, переважають негативнi емоцiї.

Крiм темпераменту, I.П.Павлов видiляв природженi чисто людськi типи особистостi в залежностi вiд превалювання першої чи другої сигнальної системи.

Художній тип (правопiвкульний, превалює розвиток першої сигнальної системи): вiдрiзняється образним сприйняттям свiту, синтетичним мисленням, емоцiйнiстю. Для мислительного типу (лiвопiвкульний, превалює розвиток другої сигнальної системи) характерним є аналiтичний тип мислення, помiркованiсть почуттiв. Набагато частiше (у 80% випадкiв) зустрiчається середній (промiжний) тип особистостi з урiвноваженою дiяльнiстю сигнальних систем.

Характер - це сукупнiсть незмiнних iндивiдуальних психiчних особливостей особи, які складаються i проявляються в дiяльностi i спiлкуваннi, передбачає типовi для неї способи поведiнки, ставлення до себе i iнших.

Фiзiологiчною основою характеру є сукупнiсть виявлень типу ВНД i складних незмiнних систем часових зв’язкiв, напрацьованих протягом життєвого досвiду. На характер впливає темперамент. Характер формується пiд впливом соцiального виховання з дитячих рокiв i протягом всього життя. Характер кожної людини залежить вiд її суспiльно-iсторичної поведiнки (певним суспiльно-iсторичним ладом, в якому живе людина, - соцiальним середовищем або макросередовищем) i iндивiдуального середовища (мiкросередовище - сiм’я, самовиховання). Характер проявляється в системi ставлень людини до сучасностi.