- •Конспект лекцій з медичної психології заняття №1 предмет і завдання медичної психологiї. Мозок та психiка
- •Основнi етапи розвитку психологiї
- •Здобутки вiтчизняних вчених:
- •Основнi теорiї психiчної дiяльностi:
- •Завдання медичної психологiї
- •Етапи проведення психологiчного обстеження:
- •Заняття №2 пiзнавальнi процеси в нормi та при патологiї вiдчуття та сприйняття
- •Вчення про аналiзатори.
- •Класифiкацiя вiдчуттiв
- •Загальнi особливостi вiдчуттiв:
- •Етапи цiлеспрямованого сприйняття:
- •Властивостi сприйняття:
- •Закономiрностi вiдчуттiв та сприйняття у нормi:
- •Теорiя рефлекторного вiдображення (I.М. Сєченов, I.П. Павлов, а.А. Ухтомський)
- •Класифiкацiя iлюзiй:
- •Вiдмiнностi уявлень від сприйняттів:
- •Вiковi особливостi спийняття:
- •Розвиток сприйняття дитини в онтогенезi
- •Основнi види розладiв вiдчуття і сприйняття
- •Заняття №3 пiзнавальнi процеси. Мислення та мова
- •Операцiї мислення:
- •Складовi елементи мислення:
- •Основнi характеристики мислення:
- •Типи і види мислення:
- •Порушення мови.
- •Мiжпiвкульна асиметрiя головного мозку
- •Вiковi особливостi мислення:
- •Порушення мислення:
- •Основнi методики дослiдження процесів мислення:
- •Заняття №4 увага, пам’ять, iнтелект.
- •Вiковi особливостi уваги
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми пам’ятi
- •Вiковi особливостi пам’ятi
- •Особливостi процесiв пам’ятi
- •Порушення пам’ятi
- •Iнтелект
- •Розлади iнтелекту
- •Вiковi особливостi iнтелекту
- •Способи дослiджень уваги, пам’ятi, iнтелекту
- •Заняття № 5 емоцiї I почуття
- •Теорiї виникнення емоцiй
- •Нейрофiзiологiчнi механiзми емоцiй
- •Соматовегетативний прояв емоцiй
- •Зовнiшнi прояви емоцiй
- •Класифiкацiя емоцiй
- •I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
- •III. За впливом на тонус органiзму I життєдiяльнiсть:
- •IV. За механiзмами виникнення:
- •V. За силою I тривалiсттю:
- •Види почуттiв
- •Розвиток емоцiй I почуттiв в онтогенезi
- •Розлади емоцiй
- •Дослiдження емоцiй
- •Заняття № 6 ефекторно-вольова сфера
- •Класифiкацiя потреб I ефекторно-вольових проявiв:
- •1. Бiологiчнi або iнстинктивнi (нижчi) потреби:
- •2. Соцiальнi (вищi) потреби:
- •Поняття про волю
- •Фiзiологiчнi основи вольових дiй
- •Етапи вольового процесу:
- •Вольовi якостi особистостi:
- •Вiковi особливостi волi.
- •Розвиток I формування волi
- •Розлади ефекторно- вольової сфери.
- •Методи вивчення волi
- •Заняття № 7 свiдомi і підсвiдомi психiчнi процеси
- •Структура свiдомостi
- •Властивостi свiдомостi:
- •Нейро-фiзiологiчнi основи свiдомих I підсвiдомих процесiв
- •Деякi явища підсвiдомого
- •Фiзiологiчнi варiанти змiненої свiдомостi
- •Етапи формування свiдомостi (г.К. Ушаков):
- •Розлади свiдомостi
- •Непсихотичні розлади:
- •Психотичні розлади:
- •Методи дослiдження стану свiдомостi
- •Заняття №8 психофiзiологiчнi I медико-психологiчнi аспекти особистостi
- •Властивостi особистостi
- •Структура особистостi
- •I. Спрямованість особистості
- •II. Можливості особистості
- •III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи (темперамент, характер).
- •Основнi показники характеру:
- •Розлади особистості
- •Методи дослiдження особистостi
- •Заняття № 9 взаємодiя соми та психiки у здоровому I хворому органiзмi
- •Психосоматичнi взаємодiї у здоровому органiзмi
- •Фiзiологiя психiчного конфлiкту.
- •Заняття № 10 суб’єктивне переживання хвороби. Психологiя хворого при соматичних захворюваннях.
- •Психологiчнi особливостi хворих деякими соматичними захворюванями
- •Психологiя помираючих хворих
- •Нейропсихологiчнi особливостi хронiчних захворювань
- •Заняття № 11 лiкар, хворий, дiагноз: психологiя дiагностичного процесу
- •З боку хворого:
- •З боку лiкаря:
- •Особливостi проведення спiвбесiди з хворим
- •Заняття № 12 психологiя осiб iз природженими I набутими фiзичними вадами
- •Психологiя осiб iз природженими фiзичними дефектами
- •Психологiя осiб iз набутими фiзичними дефектами
- •Психологія осіб із набутими дефектами щелепно-лицевої області
- •Заняття № 13 психологiя хворого до I пiсля хiрургiчного втручання
- •Дитяча хiрургiя
- •Заняття № 14 психологiя жiнки в перiод вагiтностi та пiсля пологiв
- •Основнi правила психопрофiлактики болей при пологах:
- •Заняття № 15 основи медичної деонтологiї
- •Полiклiнiка I стацiонар. Деонтологiя взаємостосунків iз хворими
- •Деонтологiя повiдомлення дiагнозу
- •Деонтологiя взаємостосунків iз родичами хворого
- •Деонтологiя в клiнiчнiй медицинi
- •Деонтологiя I медична документацiя
- •Заняття № 16 основи психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Iсторiя психогiгiєни
- •Практичне застосування психогiгiєни та психопрофiлактики
- •2. Шкільна психогігієна.
- •3. Сексуальне виховання і статеві стосунки.
- •4. Психогігієна сім’ї.
- •5. Психогігієна праці та відпочинку.
- •6. Психологія та психогігієна старості.
- •7. Психогігієна колективного життя (спілкування).
- •8. Психогігієна конфлікту.
- •9. Психогігієна побуту: переборювання шкiдливих звичок.
- •Методи I органiзацiя психогiгiєни та психопрофiлактики
- •Заняття № 17 питання психотерапiї. Показання до застосування
- •Модифiкацiї основних методик психотерапiї
- •Показання до психотерапiї
- •Заняття №18 характеристика малих та великих психологiчних груп в аспектi медичної деонтологiї
- •Особливостi груп пацiєнтiв лiкарнi
- •Психологiя лiкувального колективу
Полiклiнiка I стацiонар. Деонтологiя взаємостосунків iз хворими
Обстановка лiкувальних закладiв повинна схиляти хворих до
вiдвертої, сердечної бесiди, викликати у них вiру в одужання. Почи
наючи з реєстратури, хворi повиннi розумiти, що все в полiклiнiцi
спрямоване на надання їм допомоги, зменшення їх страждань. Не
обхiдно заспокоїти хворого, допомогти знайти вiдчуття впевненостi.
Слiд виключити обстановку суворостi та показної дiловитостi. Наочна
агiтацiя у полiклiнiцi (стенди, плакати) не повинна викликати у
хворих вiдчуття страху i настороженостi, знижувати вiру у зцiлення.
В полiклiнiцi повиннi бути затишок i чистота, кабiнети слiд розта
шовувати керуючись зручнiстю для хворих.
У стацiонарах велике значення має створення лiкувально-охорон
ного режиму.
Вiдповiдальнiсть за здоров’я хворого - головна риса морального
обов’язку лiкаря. Тут багато залежить вiд контакту хворих iз лiка
рем. Майстернiсть лiкаря - це творчий процес, який поєднує в собi
мистецтво i вмiння високорозвинутого клiнiчного мислення iз чуйним ставленням
до хворого та високої особистої культури.
Бесiду з хворими слiд починати розмовою з ним, а не з перегля
ду аналiзiв, ретельно продумувати кожне слово, адресоване хворому;
не слiд вживати жаргоннi слова. Клiнiчне мислення лiкаря - це не
тiльки вмiння швидко узагальнити та оцiнити данi лабораторного,
iнструментального та iнших видiв обстеження, i скласти повне уяв
лення не тiльки про хворобу взагалi i в конкретному випадку, але й
вмiння увiйти в особистий контакт з хворим, зробити правильнi
висновки про особливостi його особистостi.
Тактика лiкаря завжди повинна будуватися iндивiдуально, в за
лежностi вiд характеру хворого, рiвня його культури, тяжкостi зах
ворювання. Для одних потрiбне лагiдне слово, м’яке поводження,
особливо переконливi докази, щоб вони повiрили в можливiсть зцiлен
ня; для iнших достатньо двох-трьох авторитетно сказаних слiв, су
ворiсть та категоричнiсть висновкiв. Ось чому клiнiчна медицина по
винна бути мистецтвом, а лiкар (клiнiцист) - володiти високорозви
неною здатнiстю до емпатiї. Лiкар змушений зустрiчатися з десятками
хворих, рiзних за своїм культурним рiвнем i особливостми психiки, у
тому числi з страждаючими надмiрною недовiрою. Тому потрiбно мати
терпiння, щоб вислухати хворого i потiм методично його оглянути.
Обхiд у вiддiленнях необхiдно проводити щодня i бажано в один
i той же час; на обходах не рекомендується питати i виясняти
iнтимнi подробицi, що пов’язанi з життям i захворюванням пацiєнта,
в присутностi iнших хворих.
В усiх випадках хворi потребують розради. Але лiкар не повинен
занижувати серйознiсть захворювання. Його завдання - переконати
хворого в реальностi одужання. Стан хворого повинен полегшувати сам
факт вiдвiдування лiкаря. Однiєю з гарантiй успiшного лiкування є
довiра до лiкаря. Настрiй хворого iстотно впливає на перебiг хворо
би i повинен контролюватися i скеровуватися медперсоналом. Якась
несприятлива подiя, наприклад, смерть iншого хворого, може змiнити
настрiй хворого на одужання i вiру в медикiв. Отже, тяжко хворих i
одужуючих треба розмiщати в рiзних палатах.