Порушення мови.

Афонія - тимчасова втрата голосу на фонi функціонального порушення (перевтома, захисна реакцiя у хворих на iстерiю).

Дизартрія - порушення вимови деяких мовних звукiв. Характерна змазанiсть, неяснiсть, носовий набряк мови.

Заїкання - порушення плавностi, чільності мови, яке багато хто з лiкарiв вважає своєрiдною формою неврозу (логоневрозу), на користь чого свiдчить велика залежнiсть ступеня i стiйкостi заїкання вiд того, як ставиться хворий до свого дефекту.

Афазія - порушення сприйняття усної мови, читання, письма i т.п.

Алексія - порушення читання.

Аграфія - порушення письма.

При ураженнi оптичної зони тiм’яно-потиличної ділянки кори головного мозку утруднене розпiзнавання букв (лiтературна алексiя) або читання слiв уголос (вербальна алексiя). Афазiя моторна - порушення самостiйної мови при розумiннi звертання до хворого мовою. Частiше виникає при ураженнi заднiх вiддiлiв нижньої лобної звивини лiвої пiвкулi (у правшiв): мова при цьому збiднена, словниковий запас обмежений і в деяких випадках зводиться лише до декiлькох складiв: «та-та-та, да, ні», слiв у називному вiдмiнку («телеграфний стиль»). Афазiя сенсорна - порушення розумiння мови, якою звертаються – «чує але не розумiє». Сполучається з порушенням самостiйної мови.

Логорея - швидка, безупинна мова.

Мiжпiвкульна асиметрiя головного мозку

У 1981 роцi Р. Сперрi отримав Нобелiвську премію за вивчення функцiональних вiдмiнностей лiвої і правої пiвкуль головного мозку. Кожна пiвкуля має свiй особливий спосiб переробки iнформацiї (мислення). З дiяльнiстю лiвої пiвкулi пов’язане абстрактно-логiчне мислення, правої - конкретне просторово-образне. Функцiєю лiвої гемiсфери є оперування вербальним (словесним) матерiалом, знаками i символами, забезпечуючими мовне спiлкування, i виконання математичних операцiй. Особливостями є: аналiз предметiв і явищ, послiдовнiсть i окремiсть операцiй. Функцiєю правої гемiсфери є оперування невербальним матерiалом: сприйняття цiлiсних образiв, їх запам’ятовування, сприйняття мелодiй, iнтонацiй, орiєнтування у просторi і положеннi власного тiла, впiзнавання осiб та iн. Особливостями є: цiльнiсть сприйняття, одночасне сприйняття та оцiнка об’єкта, його «схвачування», здатнiсть сприймати окремi предмети та явища, якi взаємодiють одночасно у декiлькох «смислових площинах». Цi два типи мислення безперервно взаємодiють, i вербальне мислення, а тому i свiдомiсть людини, збагачуються включенням нових, ранiше невпорядкованих елементiв реальностi.

Будь-яка iнформацiя в першу чергу, швидше сприймається і оцiнюється правою пiвкулею. Таким чином, до лiвої пiвкулі може й не передаватися iнформацiя, що активує мотиви, які є несприйнятливими для свiдомостi. Звiдси започатковуються деякi пiдсвiдомi стереотипи поведiнки.

Моторна асиметрiя пiвкуль мозку подiляє людство на тих у котрих домiнує лiва пiвкуля (правшi), права пiвкуля (лiвшi), і тих у котрих немає домiнантної гемiсфери (амбiдекстри). Сучасна цивiлiзацiя спрямована на розвиток лiвої пiвкулi, де розташовані «центри» мови і письма, та пригнiчує розвиток правої пiвкулi людини. Спричинена функцiональна недостатнiсть «правопiвкульного» засобу обробки iнформацiї зменшує можливiсть адаптацiї та пiдвищує ризик виникнення рiзноманiтної патології: недостатнiсть образного мислення властива хворим із невротичними та психосоматичними розладами.