Класифiкацiя iлюзiй:

1.                За етiологiєю:

1) фiзичнi iлюзiї - виникають вiнаслiдок прояву певних фiзичних властивостей предметiв та речовин (оптичних, електромагнiтних, гравiтацiйних);

2) фiзiологiчнi iлюзiї - обумовленi фiзiологiчними особливостями функцiонування аналiзатора (зорового, вестибулярного, дотикового та iн.);

3) психiчнi ілюзії - виникають при афективно (афект - дуже сильна емоцiя) змiненiй свiдомостi, появi застiйної домiнанти якихось певних уявлень, змiнах деяких iнших психiчних функцiй.

2. За аналiзаторам: зоровi, слуховi та iн.

3. За складнiстю: простi, складнi (парейдолiчнi, коли в звичайних силуе-тах людина вбачає фантастичнi, частiше загрозливі, картини).

Уявлення - це образи предметiв і явищ об’єктивого свiту, якi сприйнятi ранiше i безпосередньо не діють на органи чуття у даний момент, тобто, слiди вiдчуттiв та сприймань, що мали мiсце у минулому. Уявлення - пiдсумок чуттєвого пiзнання людиною свiту, так званий чуттєвий досвiд, основа прогнозу для пiзнання та дiї.

Вiдмiнностi уявлень від сприйняттів:

•  - мають узагальнюючий характер;

•  - недостатньо чуттєво яскравi;

•  - фрагментарнi;

•  - iндивiдуальнi та суб’єктивнi;

•  - можуть змiнюватися та зникати;

•  - залежать вiд пам’ятi, домiнуючого у розвитку аналiзатора, особивостей сприйняття, характеру, iнтелекту.

Уявлення не бувають iзольованими: протягом пiзнавальної дiяльностi вони групуються, асоцiюються.

Асоціація - це зв’язок між уявленнями, грунтований на минулому досвiдi, коли одне з уявлень, сплинувши у свiдомостi, викликає за якимись ознаками (схожiсть, близькiсть, протиріччя та iн.) iнше.

Ейдетизм - це здатнiсть зеркально точно вiдтворити в уяві уже iснуюче ранiше сприйняття, що трапляється найчастiше у дитячому вiцi.

Вiковi особливостi спийняття:

Уявлення - головний компонент дитячого сприйняття, уяви та фантазiй. Дiтям властива надзвичайна яскравiсть та образнiсть уявлень (ейдетизм), тому їм важко вiдрiзнити образи уявлень вiд безпосередньо сприйнятого.

У зв’язку з яскравiстю уявлення, жвавiстю фантазiї, нестiйкою увагою i недостатнiм розвитком логiчного мислення сприйняття дiтей вiдрiзняється вiд сприйняття дорослого:

1)               поверховістю;

2) фрагментарнiстю;

3)               яскравим емоцiйним забарвленням.

Уявлення вiдрiзняються:

•  1) меньшим узагальненням;

•  2) бiльшою конкретнiстю.

Розвиток сприйняття дитини в онтогенезi

Новонароджений в зв’язку з недосконалістю своєї ЦНС бачить свiт перевернутим (як у фотоапаратi). Однак, з перших же днiв свого життя вiн не лише спостерiгає цей свiт, але й вiдчуває його на дотик. Внаслідок цього виникають і удосконалюються зв’язки мiж зоровим, шкiрним та м’язово-руховим аналiзатором і формується звичайне для людини сприйняття навколишнього:

15 день - фiксує погляд на предметах, що рухаються;

8 тижнiв - зупиняє погляд на нерухомих предметах;

3 мiсяцi - повертає голову до того, хто говорить; розпочинаються кольоровi сприйняття; виникає сприйняття як образ предмета; слiдкує очима за предметами, що рухаються;

1 рiк - сприйняття простору обмежується рамками свого тiла. Сприйняття слова як цiлiсного звукового i смислового комплексу; розумiє просте речення, хоча не знає змiсту складових слiв;

1,5 року - вiдрiзняє своє дзеркальне вiдображення вiд тiла;

2 роки - активно манiпулює словами у зв’язку з об’єктами i дiями; добре сприймає простi геометричнi форми;

3 роки - використовує уявлення «простору в просторi», починає диференцiювати «праве- лiве»;

4-5 рокiв - вiзуальне вiдображення складних форм ускладнене;

Пiсля 6 рокiв - дослiдження форм предметiв лише очима, розвиток просторового уявлення.

У зрiлому та похилому вiцi вiдбувається зниження смакової, нюхової, больової та тактильної чутливості, залишаючись на межi нижнього показника норми. Знижується здатнiсть до акомодацiї із розвитком далекозорості, звужується поле зору. Знижується слух до рiвня глухуватості, особливо - на розрiзнення мови, мовлення. На пiзнiх етапах старостi звужуються дiапазони усiх сенсорних систем органiзму.