Порушення пам’ятi

 Гiпомнезiя - послаблення пам’ятi. Зустрiчається при астенiчних станах рiзного генезу.

 Амнезiя - випадання iз пам’ятi подiй, що вiдбуваються в будь-які вiдрiзки часу внаслiдок травматичного, iнфекцiйного, судинного та iнших уражень центральної нервової системи. Може торкатися лише однiєї функцiї пам’ятi.

Парамнезiї - якiснi порушення пам’ятi, коли бiлi плями при вiдтвореннi заповнюють фактами та дiями, що не мали мiсця насправдi (конфабуляцiї), чи що вiдбувалися, але не в той перiод, про який згадується (псевдоремiнiсценцiї), або взятими в борг iз лiтературних джерел, бiографiй знайомих осiб тощо (криптомнезiї).

 Такi порушення пам’ятi можуть спостерiгатися у хворих на алкоголiзм, старечi психози, при ураженнi лобних долей головного мозку.

 Гiпермнезiя - пiдвищення функцiї пам’ятi. Може спостерiгатися у хворих в станi манiакального збудження при манiакально-депресивному психозi i деяких станах при шизофренiї.

Iнтелект

Iнтелект ( вiд лат. - розумiння, досягнення) - вiдносно стiйка структура розумових здiбностей iндивiда.

Сучаснi дослiдники визначають iнтелект як сукупнiсть знань та життєвого досвiду, здатнiсть до набуття нових знань (навчання) та творчого застосування їх на практицi.

Пiдставами iнтелекту є: точнiсть сприйняття, увага, пам’ять, мова, рiвень вольових процесiв, пiзнавальної активностi. Активною функцiєю iнтелекту є мислення, яке здiйснюється за законами логiки. Операцiї мислення - аналiз та синтез, роздум, висновки - є самостiйними категорiями, але здiйснюються на основi iнтелекту, досвiду, знань.

 Рiвень розвитку iнтелекту людини вiдображає мiру його здатностей до оптимальної адаптацiї (соцiальної, бiологiчної, гелiогеофiзичної) у навколишньому середовищi i залежить вiд генотипу, фiзичної повноцiнностi центральної нервової системи, соцiальних факторiв.

 Iнтелект є динамiчним утворенням. Доведено, що так званий «коефiцiєнт iнтелекту», перевага тих чи iнших компонентiв (переважний розвиток вербального, практичного, аналiтичного чи художнього), що вимiрюються тестами, може суттєво змiнюватися в залежностi вiд сукупностi соцiокультурних умов. Значущими виявилися: прибуток сiм’ї, рiвень освiти та професiя батькiв, можливiсть отримання освiти, рiвень (квалiфiкацiя) та матерiально-технiчна база викладання, проживання в сiльськiй чи мiській мiсцевостi i т.iн. Показники iнтелекту варiюють в рiзнi перiоди життя, у взаємозвязку з конкретними соцiальними вимогами, що пред’являються людинi в рiзнi роки життя. Коефiцiєнт iнтелекту, що вимiрюється тестовими методиками, також залежить вiд рiвня глютамiнової кислоти в органiзмi (пiдвищення рiвня знижує порiг збудження нервових клiтин), глюкози (вiдповiдає за енергопостачання кори головного мозку i пов’язана з виробленням нейротрансмiттерiв), кальцiю, та iн.

Iнтелект, здiбностi i характер складають ядро особистостi.

Розлади iнтелекту

1. Iнфантилiзм - унiверсальне чи часткове вiдставання фiзичного та iнтелектуального розвитку вiд вiкового рiвня. Проявляється в недостатнiй зрiлостi думок, дитячiй наївностi, яскравостi i нестiйкостi емоцiй, пiдвищеному їх впливi на мислення, iнодi при довготривалих астенiчних станах внаслiдок iнфекцiйних, соматичних захворювань.

2. Олiгофренiя - недорозвинення iнтелекту внаслiдок причин, якi дiяли вутрiшньоутробно чи в ранньому дитинствi.

3. Деменцiя - набутий стiйкий дефект iнтелекту, що характеризується нездатнiстю набуття нових та втратою старих знань i навичок, зниженням пам’ятi внаслiдок рiзних захворювань головного мозку.