Заняття №8 психофiзiологiчнi I медико-психологiчнi аспекти особистостi

 

 

ТРИВАЛIСТЬ ЗАНЯТТЯ: 4 академiчнi години.

НАВЧАЛЬНА МЕТА: вивчити структуру особистостi i її iндивiдуально-психологiчнi особливостi (темперамент, характер), вплив бiологiчних та соцiальних факторiв у людей рiзних вiкових груп. Ознайомити студентiв iз методами психологiчної дiагностики i основними аномалiями особистостi.

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: навчальна кiмната, комп’ютерний зал.

ОБЛАДНАННЯ ЗАНЯТТЯ: таблицi класифiкацiй темпераментiв, акцентуацiй особистостi i психопатiй, атлас патопсихологiчної дiагностики, особистiснi опитувальники ММРI, Айзенка, ПДО, комп’ютернi тести психодiагностики особистостi, тематичнi хворi, тематичний вiдеоматерiал.

 

Особистість - це iндивiд, який володiє свiдомiстю i самосвiдомiстю, iндивiдуально-психологiчними особливостями, активно пiзнає i перетворює навколишнiй свiт вiдповiдно до своїх вимог.

Розрiзняють поняття «людина» i «особа». Людина - поняття природно-суспiльне, це вiдкрита саморегулююча система з пiдсистемами вiд молекулярно-генетичного до соцiально-психологiчного рiвня, i в той же час - це пiдсистема бiльш складно органiзованих систем природи i суспiльства.

Особа - поняття соцiальне, оскiльки воно пов’язане не з фiзичним буттям людини, а з його конкретними суспiльнопсихологiчними властивостями.

Процес формування особистостi починається з народження iндивiда, є складним, суперечливим i продовжується протягом усього життя. Лише серед людей, в умовах нормального розвитку органiзму, iндивiд стає особистiстю. Це вiдбувається в мiру засвоєння соцiального досвiду в усiх його проявах: засобiв i знарядь виробництва, духовної культури, засобiв чуттєвого пiзнання, абстрактного мислення i т. iн.

Фактори, якi впливають на формування особистостi: природно-географiчне середовище, навчання, виховання, самовиховання, активна трудова дiяльнiсть, взаєстосунки з iншими людьми, задатки.

ВIКОВI ПЕРIОДИ I КРИЗИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТI

Кожен стабiльний перiод розвитку особистостi характеризується:

1) показниками соціального розвитку (форми взаємовiдносин з навколишнiм свiтом);

2) показниками провiдної дiяльностi - ПД (той тип дiяльностi, який найбiльш плiдно впливає на розвиток особистостi у даний перiод);

3) показниками основного психiчного новоутворення - ПН (виникнення нових якостей i властивостей особистостi). Перехiд вiд одного стабiльного перiоду до iншого вiдбувається через кризу.

У дитячому вiцi особистiсть тiльки починає формуватися, але основнi риси характеру проявляються досить чiтко (доброта, жадоба, лiнь). Психiчнi функцiї нестiйкi, залежать вiд задоволення бiологiчних потреб. Виражений егоцентризм.

1. Перiод вiд народження до 1 року: ПД - емоцiйне спiлкування з дорослими. ПН - початок формування усiх психiчних процесiв: моторного, сенсомоторики, пам’ятi, уваги, сприйняття i т.iн. Криза першого року життя - початок формування усiх психiчних функцiй, їх хаотичнiсть, нестiйкiсть, залежнiсть вiд бiологiчних потреб та їх задоволення.

2. 1-3 роки: ПД- предметно-манiпулятивна. Виникнення у дитини «Я» i «САМ». Криза трьох рокiв - пiдвищена рухова активнiсть, самостiйнiсть, вередливiсть i т.iн.

3. 3-7 рокiв: ПД - гра. ПН - пiдготованiсть до навчання в школi. Криза семи рокiв - емоцiйна нестiйкiсть, наслiдування поведінки дорослих, боротьба за лiдерство i незалежнiсть у дитячому вiцi.

У пiдлiтковому вiцi риси особистостi обумовленi статевим дозрiванням з рiзкими ендокринними i вегетативними коливаннями, фiзичним дискомфортом. Формуються вольовi якостi, прагнення до самостiйностi i незалежностi вiд старших, пiдвищена збудливiсть, нестiйкiсть, iмпульсивнiсть вчинкiв, демонстративнiсть, прагнення до групування, сенситивнiсть (пiдвищена чутливiсть) в емоцiйнiй сферi.

4. 7-13 рокiв: ПД - навчальна. ПН - здатнiсть до абстрактного мислення, проявляються вольовi якостi. Пубертатна криза (12-15 рокiв) - ендокринна перебудова, статевий метаморфоз, прагнення до самовизначення, iнтерес до протилежної статi, та iн.

5. 13-18 рокiв: ПД - навчальна. ПН - особистiсть.

6. Найбiльш тривалий перiод розвитку особистостi - зрiлiсть, досягнення найвищого духовного, iнтелектуального i фiзичного рiвня.

Для зрiлої особистостi характернi:

•  - розвинуте почуття вiдповiдальностi;

•  - потреба в пiклуваннi про iнших людей;

•  - здатнiсть до активної участi в життi суспільства i ефективного використання своїх знань i здiбностей;

•  - здатнiсть до психологiчної близькостi з iншою людиною;

•  - здатність до конструктивного вирiшення рiзних життєвих проблем на шляху до найбiльш повної реалiзацiї.

7. Клiмактерична криза (45-55 рокiв) - в’янення соматичних i психiчних функцiй, психiчна неурiвноваженiсть, вразливiсть, страх за майбутнє та iн.

8. Для пiзнього вiку властиве зниження працездатностi та iнтенсивностi накопичення нових знань, змiна спрямованостi iнтересу до працi, побуту i т.iн., звуження кола iнтересiв. Загострюються риси характеру, знижується якiсть пам’ятi, виникає консерватизм i побiчне мислення, пiдвищується вразливiсть i пiдсилюється iнстинкт самозбереження. Ступiнь змiн особистостi у людей похилого вiку має суто iндивiдуальний характер i зумовлений рiвнем iнтелектуального розвитку, видами трудової дiяльностi, мiкросоцiальним середовищем i багатьма iншими факторами.