Навчальні завдання

Завдання 19.1. Визначити конкурентоспроможність хмелепродукції підприємства – СТОВ „Укрхмільтехсервіс” у порівнянні з основними його конкурентами на українському ринку хмелю.

Вихідна інформація. Основні споживчі властивості, які привертають покупців хмелепродукції, це: її якість (вміст альфа-кислоти, гірких речовин, вологість, засміченість); ціна; види хмелепродукції (екстракт, гранули, пресований, хміль-сирець); умови та строки поставки; сорт хмелю (ароматичний чи гіркий), імідж підприємства (фірми). Відносне значення ознак щодо формування у покупця рішення про покупку (а_і) наступне:

• за якістю – Я – 0,35;

• за ціною – Ц – 0,30;

• за видами хмелепродукції – В – 0,13;

• за умовами та строками поставки – П – 0,10;

• за сортом хмелю – С – 0,07;

• за іміджем підприємства-виробника – І – 0,05.

Методика виконання. Для визначення конкуренто­спроможності хмелепродукції скористаймося методом рангів. Окремо за кожною ключовою ознакою СТОВ „Укрхмільтехсервіс” та його основним конкурентам на українському ринку хмелю присвоюють так звані ранги.

Таблиця 19.1

Конкурентоспроможність хмелепродукції стов „Укрхмільтехсервіс” у порівнянні з його основними конкурентами

№ з\п	Підприємства, фірми, конкуренти	Споживчі властивості і ранги						Серед­ній ранг	Рівень кон­курентоспро­можності хмеле­продукції
		Я	Ц	В	П	С	І
1	СТОВ „Укрхмільтех­сервіс”	4	1	4	2	3	4
2	ВАТ „Укрхміль”	3	2	3	1	1	3
3	Морріс Хенбері (Великобританія)	1	3	1	4	4	1
4	„Хоп’юніон” (Чехія)	2	4	2	3	2	2
5	Значення ознаки, а

Ранг, що рівний 1, присвоюють підприємству, якщо за цією конкурентною ознакою воно переважає усіх конкурентів, P_ij=1.

Ранг, що рівний 4, (якщо розглядаємо чотири підприємства), присвоюють виробнику, який за цією ознакою поступається усім іншим конкурентам, P_ij= 4. Усі інші підприємства, що беруть участь у ранжуванні, отримують відповідні проміжні значення рангів (2 та 3), P_ij= 2,3.

Результати розрахунків доцільно розмістити у таблиці 19.1.

Далі розраховуємо середній ранг згідно з споживчими властивостями за наступною формулою:

де середній ранг;

відносне значення ознаки;

ранг підприємства (фірми) за ознакою i.

Наприклад, середній ранг для СТОВ ”Укрхмільтехсервіс” розраховується наступним чином:

.

Рівень конкурентоспроможності визначаємо за формулою:

де середній максимальний ранг підприємства (фірми);

ранг фірми, для якої визначають конкурентоспроможність.

Чисельник цієї формули вказує на кількість конкурентів, що залишилась позаду підприємства, а знаменник – максимальне число конкурентів, яких можна обійти.

Рівень конкурентоспроможності знаходиться у межах: .

Оцінка отриманих результатів. Якщо рівень конкуренто­спроможності підприємства дорівнює 1, то воно – найбільш конкурентоспроможне.

Якщо рівень конкурентоспроможності дорівнює 0, то підприємство – найменш конкурентоспроможне.

Далі доцільно зробити висновки щодо конкуре­нтоспроможності на українському ринку хмелю підприємств, які досліджувались.

Завдання 19.2. Використовуючи річні бухгалтерські звіти підприємства за 2 роки, визначити рівень цінової конкурентоспроможності зернових та молока.

Вихідна інформація. Необхідні дані знаходяться у формі 7-АПК річного бухгалтерського звіту.

Методика виконання. Рівень цінової конкурентоспроможності можна визначити за наступною формулою [2]:

ЦК = (СЦ - ПС) : СЦ,

де ЦК – цінова конкурентоспроможність;

СЦ – середньореалізаційна ціна 1 ц продукції, грн;

ПС – повна собівартість 1 ц продукції, грн.

Середньореалізаційну ціну 1 ц продукції визначаємо діленням суми грошової виручки (грн) на кількість реалізованої продукції (в ц), тобто:

по зернових (код 0010) – графа 3 : графу 1 форми 7-АПК;

по молоку (код 0370) – аналогічні графи цієї ж форми річного звіту.

Повну собівартість 1 ц реалізованого зерна і молока визначаємо за тими ж кодами діленням значення графи 2 на графу 1 форми 7-АПК.

Якщо ж дані рівня цінової конкурентоспроможності за звітний рік порівняти з базовими, отримаємо загальний індекс цінової конкурентоспроможності:

^.

Зміна цінової конкурентоспроможності, або іншими словами зміна рентабельності продажу у звітному періоді порівняно з базовим визначається, як різниця між чисельником та знаменником вищенаведеної формули.

Загальний індекс цінової конкурентоспроможності розкладається на два часткових, які показують міру впливу середньореалізаційної ціни та повної собівартості на цінову конкурентоспроможність.

Абсолютний вплив досліджуваних факторів на цінову конкурентоспроможність визначається відніманням від чисельника знаменника відповідних індексів. Сума визначених різниць (чисельника і знаменника) повинна дорівнювати загальному кількісному виміру впливу ціни та собівартості на ступінь цінової конкурентоспроможності.

Наприклад, чисельник часткового індексу середньореалізаційної ціни ( ) становить 0,75, а знаменник – 0,60; чисельник часткового індексу повної собівартості ( ) – 0,43, а знаменник – 0,33, то різниці відповідно дорівнюватимуть: першого індексу – 0,15, другого – 0,10. Їх сума становитиме: 0,15+0,10=0,25.

Таке ж значення повинен мати і загальний індекс цінової конкурентоспроможності ( ).

Оцінка отриманих результатів. Якщо індекс цінової конкурентоспроможності більший від одиниці, то це є свідченням зростання цінової конкурентоспроможності та зміцнення ринкової позиції підприємства.

Якщо різниця між чисельниками та знаменниками обох факторів позитивна, тобто Ісц>0, Іпс>0, то це є свідченням зростання цінової конкурентоспроможності за рахунок зростання ціни реалізації або зниження повної собівартості. У нашому прикладі цінова конкурентоспроможність підприємства зросла на 15 % за рахунок збільшення ціни та на 10 % за рахунок зниження собівартості. Всього – на 25 %.

Якщо ж різниця між чисельниками та знаменниками відповідних індексів < 0, тобто від’ємна, це означає зменшення рівня конкурентоспроможності продукції за рахунок цих факторів.

Якщо вказані різниці рівні нулю (=0), то це свідчить про незмінність рівня цінової конкурентоспроможності у звітному році відносно до базисного.

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Конкуренція означає:

а) присутність на ринку великого числа незалежно діючих покупців і продавців будь-якого продукту або ресурсу;

б) свободу для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках чи покидати їх;

в) боротьбу між суперниками-товаровиробниками за право продавати продукт споживачу;

г) економічну свободу та конкурентні ринки;

д) обмежену роль уряду та приватну власність.

2. Позитивними сторонами конкуренції є:

а) чітке реагування на зміни попиту;

б) сприяння розвитку НТП;

в) сприяння вимиванню неякісних товарів, застарілої техніки;

г) створення умов для безробіття, інфляції;

д) банкрутство окремих підприємств;

е) вирівнювання норми прибутку і рівня заробітної плати у всіх галузях економіки;

є) диференціація доходів у суспільстві;

ж) перевиробництво товарів.

3. До нецінових методів конкурентної боротьби не належать:

а) реклама;

б) обслуговування покупців після продажу;

в) збереження ціни за поліпшеної якості продукції;

г) збереження ціни за погіршеної якості продукції;

д) правильно вказано в пунктах – в), г);

е) правильна відповідь не названа.

4. За М. Портером до головних факторів (стратегій), які сприяють підвищенню конкурентоспроможності, відносяться:

а) поява нових конкурентів;

б) загроза появи на ринку схожих товарів, вироблених за новими технологіями;

в) правильна оцінка конкурентом самого себе;

г) фокусування (особлива увага);

д) диференціація;

е) лідерство у зниженні витрат;

є) правильна відповідь не названа.

5. До п’яти сил, що визначають конкурентоспроможність в галузі відносяться:

а) реальні конкуренти;

б) потенціальні конкуренти;

в) споживачі;

г) постачальники;

д) товари-замінники;

е) кон’юнктура ринку.

6. Для оцінки конкурентоспроможності продукції використовують наступні параметри:

а) призначення;

б) нормативні;

в) технологічні;

г) безпеки;

д) екологічні;

е) естетичні;

є) диференціальні.

Література:

1. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник. – К. : Центр навч. літ., 2006. – 384 с.

2. Іспірян Г.І., Нгуен А.К. Методологічний підхід і методика визначення конкурентної позиції фірми на ринку // Легка промисловість. – 1999. – № 1. – С. 66–67.

3. Карлоф Б. Деловая стратегия: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 98 с.

4. Ким Чан У., Моборн Рене. Стратегия голобуго океана. Пер. с анг. М.: НИРРО, 2005. – 272 с.

5. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. – М.: Юрайт – М., 2001. – 224 с.

6. Павловська Л.Д. До методики визначення конкурентоздатності підприємств // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2004. – № 11(2). – С. 341–345.

7. Про антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. // Голос України, 21.12.1993.

8. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7.06.1996 // Голос України, 2.07.1996.