Навчальні завдання

Завдання 17.1. Користуючись річним бухгалтерським звітом сільськогосподарського підприємства, визначити виробничий напрямок підпри­ємства за структурою товарної продукції. Вказати які галузі є головними, додатковими і підсобними.

Вихідна інформація. Необхідні дані містяться у формі 7 - АПК “Реалізація с.-г. продукції” річного бухгалтерського звіту.

Методика виконання. Необхідно скористатись таблицею 17.1 та графою 3 форми 7 - АПК річного звіту. Далі розрахувати структуру товарної продукції, поділивши значення виручки за кожною галуззю на «виручено – всього» по господарству та помноживши на 100 %.

Таблиця 17.1

Структура товарної продукції ___________________

(назва господарства)

№ з/п	Вид продукції	Виручено всього, тис. грн	Структура, %
1	2	3	4
1	Зернові і зернобобові – всього
2	Цукрові буряки
3	Льон – насіння
4	Льонотреста
5	Картопля
6	Овочі
7	Разом по рослинництву
8	ВРХ
9	Свині
10	Птиця
11	Молоко
12	Разом по тваринництву
13	Промислова продукція всього, в т. ч.
	…………………………………….
14	Реалізація іншої продукції, робіт і послуг
15	Всього		100

Оцінка отриманих результатів. Розрахована структура товарної продукції дозволяє встановити виробничий напрямок підприємства. Наприклад, якщо в рослинництві найбільшу питому вагу у структурі зайняли зернові та цукрові буряки, а у тваринництві – виробництво молока та відгодівля ВРХ, то можна стверджувати, що дане господарство має зерново-цукробуряковий напрям у рослинництві і скотарський (молочно-м’ясний) – у тваринництві. На основі аналізу структури товарної продукції робимо висновок, які галузі належать до основних (ті, що займають не менше 20 %), додаткових (менше 20 % у структурі ТП) та підсобних.

Завдання 17.2. За коефіцієнтом спеціалізації сільськогосподарського підприємства визначити рівень його спеціалізації.

Вихідна інформація міститься у формі 7-АПК річного звіту сільськогосподарського підприємства, а також у таблиці 17.1.

Методика виконання. Коефіцієнт спеціалізації визначаємо за формулою, наведеною у методичних порадах до даної теми. При цьому доцільно, скориставшись розрахованою у таблиці 17.1 питомою вагою кожної з галузей підприємства, побудувати ранжирований ряд цих значень. Для цього перше місце призначити галузі з найбільшою питомою вагою у структурі ТП, а останнє місце – галузі, що має найменшу питому вагу. Далі порівняти визначений коефіцієнт спеціалізації з наведеним на рисунку 17.2 і таким чином встановити рівень спеціалізації досліджуваного сільськогосподарського підприємства.

Оцінка отриманих результатів. На основі проведених розрахунків можна чітко визначити, який рівень спеціалізації має підприємство: низький, слабкий, середній, вище середнього, високий чи поглиблений. Це дасть змогу правильно формувати завдання його розвитку, визначити конкретні шляхи зростання ефективності і збільшення випуску конкурентоспроможної продукції.

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. За питомою вагою у структурі товарної продукції вкажіть головну і додаткові галузі підприємства:

а) зернове господарство – 14 %;

б) хмелярство – 29 %;

в) м’ясне скотарство – 6 %;

г) молочне скотарство – 11 %;

д) продукція допоміжних виробництв і промислів – 12 %.

2. Розмір виробництва окремого виду продукції, питома вага окремих регіонів у загальному обсязі ВП і ТП – що це за показники?

а) розміщення сільського господарства;

б) спеціалізації;

в) концентрації;

г) диверсифікації;

д) агропромислової інтеграції.

3. Які форми спеціалізації відносяться до територіальної?

а) внутрішньогалузева ;

б) галузева;

в) господарська;

г) обласна;

д) постадійна;

е) зональна;

є) районна.

4. Який коефіцієнт спеціалізації засвідчує її середній рівень ?

а) 0,1 – 0,20;

б) 0,21 – 0,30;

в) 0,31 – 0,40;

г) 0,41 – 0,50;

д) 0,51 – 0,60;

е) 0,61 – 0,70;

є) 0,71 – 0,80;

ж) 0,81 – 0,90.

5.  Спеціалізація підприємства шляхом відокремлення виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах (бригадах, фермах тощо): яка це спеціалізація?

а) галузева;

б) внутрішньогалузева;

в) постадійна;

г) обласна;

д) зональна;

е) внутрішньогосподарська.

6. Що відноситься до джерел отримання агропромисловими формуваннями синергічного ефекту?

а) створення конкурентного середовища у сфері переробки сільськогосподарської продукції;

б) кількісне зростання агропромислових формувань;

в) скорочення витрат на транспортування продукції;

г) зменшення втрат сільськогосподарської продукції за рахунок зменшення розриву між її збиранням і промисловою переробкою;

д) збільшення обсягів кінцевої продукції за рахунок утилізації нестандартної сільськогосподарської продукції та побічних відходів.

7. До організаційних форм агропромислової інтеграції відносять:

а) холдинги;

б) агрофірми;

в) агропромислові асоціації;

г) агропромислові підприємства;

д) кооперативи;

е) маркетингову диверсифікацію.

Л ітература:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.– К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності агарних підприємств: теорія, методика, аналіз. – К.: КНЕУ, 2005. – 290 с.

4. Господарський кодекс України. – Харків: інф.-правовий центр “Ксилон”, 2004. – 214 с.

5. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогос­подарського кооперативу. – К. : Логос, 2001. – 380 с.

6. Реформування та розвиток підприємств агропроми­слового виробництва. / За ред. Саблука П.Т. – К.: ІАЕ, 1999. – 532 с.