Тема 18. Якість продукції аграрного підприємства
Методичні поради до вивчення теми
Розпочати вивчення теми доцільно із визначення поняття “якість продукції” та з’ясування необхідності поліпшення якості в сучасних умовах. Оскільки якість у значній мірі визначає такі важливі економічні категорії, як ціна на продукцію та рівень її конкурентоспроможності, можна стверджувати, що від рівня якості продукції залежить ефективність вирішення соціально-економічних проблем розвитку суспільства. В умовах прогресуючої глобалізації та інтеграційних процесів у країнах Європи вирішення проблеми якості та конкурентоспроможності є пріоритетним завданням забезпечення соціально-економічної безпеки України.
Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах розвитку суспільства зумовлюється наступним :
потребами науково-технічного прогресу;
зміною споживчих запитів населення;
нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;
розвитком зовнішньої торгівлі;
загостренням конкурентної боротьби.
Важливо відмітити, що якість продукції та послуг є одним із найважливіших факторів реалізації національних інтересів майже у всіх сферах діяльності держави, а саме: економічній, соціальній, військовій, міжнародній, інформаційній, екологічній. Підвищення якості вітчизняної продукції та послуг повинно стати національною ідеєю.
Цікаво, що за даними опитування, проведеного в США та інших розвинутих країнах, більшість покупців розглядає якість у порівнянні з іншими критеріями як головний чинник при виборі товару. Десять років назад таких покупців було лише чотири-п’ять із десяти.
Наступним питанням теми є показники якості. Необхідно дати визначення цього поняття та для кращого засвоєння класифікації показників якості скористатись рисунком 18.1.
Якість продукції (робіт) формується в результаті впливу певних факторів, серед яких головні:
нормативно-технічна документація;
якість сировини та матеріалів;
технологічний процес;
якість виконання робіт працівниками;
якість зберігання, транспортування та реалізації продукції;
екологічні аспекти виробництва.
Оцінка якості продукції визначається наступними методами:
– Органолептичним (за допомогою органів відчуття), як правило, за смаком, запахом, кольором тощо.
– Фізико-хімічним (за допомогою технічних вимірювальних засобів), це відсоток жиру, білка, цукру, вміст шкідливих речовин у продукції тощо.
– Соціологічним (завдяки опитуванню чи анкетуванню споживачів).
Рис.
18.1.
«Дерево» показників якості продукції
– Статистичним (завдяки порівнянню показників якості зі стандартами), сюди відносять коефіцієнти: заліковості, сортності, якості та інтегральний показник якості.
Розкриваючи питання стандартизації та сертифікації продукції, слід звернути увагу слухачів, що нормативно-технічна документація як чинник формування якості продукції регламентує її шляхом залучення показників якості у відповідні стандарти, що регулюються законом України „Про стандартизацію” від 17.05.2001 р.
Далі доцільно навести визначення стандарту згідно з цим законом, наголосити, що в нашій державі діють наступні категорії стандартів:
– Державні стандарти України (ДСТУ);
– Галузеві стандарти України (ГСТУ);
– Стандарти науково-технічних та інженерних товариств;
– Технічні умови (ТУ);
– ГОСТи колишнього СРСР;
– Міжнародні стандарти серії ISO.
Державні стандарти включають певні вимоги (щодо безпеки продукції, охорони навколишнього середовища, вимоги техніки безпеки, метрологічні норми тощо), які є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання в певній галузі економіки.
Галузеві стандарти розробляються на продукцію певної галузі і повинні бути узгоджені з державними стандартами. Наприклад, галузеві стандарти для хлібопекарської промисловості розробляються виробничим об’єднанням хлібопекарської промисловості „Укрхлібпром” (на базі якого функціонують Центральна виробничо-технічна лабораторія і Центральна галузева дегустаційна комісія) та українським центром „Украгростандарт”.
Відповідність продукції вимогам законодавства засвідчується сертифікатом відповідності. Висока якість товарів – необхідна умова економічної інтеграції України до європейського співтовариства. Щоб вітчизняний продукт потрапив до світового споживача, він повинен відповідати міжнародним стандартам якості. Наразі ж більшість українських товарів поки ще не пройшли належної сертифікації.
З огляду на специфіку національного продукту і експортного потенціалу, в якому переважають сировинні, сільськогосподарські, переробні та обробні галузі, можна стверджувати, що ключовим аспектом конкурентоспроможності України є якість сільськогосподарської продукції і продукції харчової промисловості.
Слід звернути увагу слухачів, що кожна країна висуває свої, внутрішні, вимоги до безпеки продуктів харчування. Але існують і спільні, розроблені на основі аналізу безпечних чинників і критичних точок контролю, що в латинській абревіатурі називаються НАССР.
Концепція НАССР була розроблена 45 років тому в США спільними зусиллями збройних сил США і Національного управління аеронавтики і космонавтики (NASA) під час роботи над американською космічною програмою як механізм, який виключає утворення токсинів у харчовій продукції, яку споживають астронавти у космосі. А через 20 років Національна академія США запропонувала впровадити цю систему і „на землі”. Поступово система безпеки вийшла за межі США і стала транснаціональною. Зараз нею користуються всі країни Європи, США і Канада. Причому в багатьох із них ця система контролю – справа, так би мовити, добровільно-примусова. Це означає, що діє вона в середині країни і зовні, тобто при експорті чи імпорті увагу звертають насамперед на наявність у підприємства, що виготовляє продукцію, ліцензії НАССР. Цією проблемою переймаються лише переробники продукції. Первинної сировини: свіжого м’яса, пшениці, овочів, фруктів – ці вимоги не стосуються. Це перепустка, подібна до вільної торгівлі, і як єдина вимога спрощує (або навпаки, ускладнює) перетин митних кордонів.
За даними Інституту безпеки продуктів харчування, зараз Україна різко обмежила експорт готової продукції до країн Європи саме через запровадження в ЄС обов’язкових стандартів НАССР. Відповідно до Постанови Європейського парламенту і ради ЄС від 29 квітня 2004 року № 852 “Про гігієну харчових продуктів”, система НАССР є обов’язковою до впровадження на підприємствах харчової промисловості. Ця вимога набрала чинності у країнах Євросоюзу з 1 січня 2006 року. Станом на 1 жовтня 2005 року в Україні було зареєстровано лише 8 сертифікатів на системи управління безпечністю харчових продуктів на базі концепції НАССР.
Одна з найгостріших проблем введення нових харчових стандартів полягає не тільки у турботі про здоров’я громадян, але й у використанні стандарту як інструменту конкурентної боротьби на зовнішніх ринках. Виходячи з цього, зрозуміло, чому обов’язковий аналіз небезпечних чинників ввела Росія, з якою, як відомо, у нашій державі стратегічний торговий обіг. У самій Росії ще з 2001 року діє система добровільної сертифікації ХАССП, а найближчим часом вона буде затверджена як обов’язкова – у такому випадку російський ринок для України буде закритим.
Створення систем управління якістю на базі національних та міжнародних стандартів потребує значних фінансових витрат. Обсяг цих витрат, а також терміни впровадження систем управління залежать від величини підприємства та його досягнутого рівня керованості, фінансового становища, виду продукції, рівня підготовки персоналу та інших факторів. Системи управління впроваджуються та сертифікуються від 1,5 до 3 років. Загальні витрати можуть скласти від 35 до 600 тис. грн і більше.
Таким чином, забезпечення покращення якості життя повинно стати завданням загальнодержавної ваги, а основним шляхом його розв’язання – державна підтримка сучасних методів управління якості, розроблення і впровадження систем менеджменту якості і екологічного управління відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000, визнаних у Європі та світі.
У нашій державі система ХАССП поки що є добровільною справою. Сертифікуватись відповідно до міжнародних вимог чи ні – вирішують безпосередньо керівники підприємств.
Отримання сертифікатів НАССР – головне завдання вітчизняних підприємств м’ясної та молочної промисловості. Їм корисно запозичити досвід молокопереробного підприємства “Галактон”, що встигло пройти сертифікацію одним із перших і тому не має жодних проблем з експортом своєї продукції. Як вихід для прискорення процесу можна скористатися і досвідом Харківської бісквітної фабрики, яка оформляє сертифікати лише на виробництво окремих видів продукції (вафель).
За своєю суттю сертифікація за системою НАССР – це отримання відповідних знаків “плюс” від багатьох установ: Держспоживстандарту, санітарно-епідеміологічної служби, Департаменту продовольства. Насправді ж найскладніший етап – підготовка до отримання сертифіката. Перше, з чого треба починати – організувати персонал, тобто навчити працівників особистої гігієни та гігієни праці, а вже потім ремонтувати під’їзні дороги, замінювати дерев’яну підлогу на металеву чи пластикову, щодня робити вологе прибирання, придбати щоденний спецодяг, шафи для чистої та брудної білизни, зробити щоденний прохід усіх співробітників через санпропускник і тому подібне. Причому, на перший погляд, здається, що зміни лише косметичні, насправді іноді підприємство потребує серйозної перебудови і навіть повної реконструкції.
Звичайно, підприємства найбільше цікавить фінансовий бік справи. Насправді ж сума, витрачена на адаптацію підприємства харчової промисловості до європейських вимог, не є фіксованою, а цілком і повністю залежить від теперішнього стану підприємства і від кількості випущеної продукції. Спеціалісти вважають, що сертифікація повністю окуповує себе, адже збитки від продажу неякісної продукції (починаючи від штрафів, що накладають санітари-епідеміологи, і закінчуючи витратами на судові суперечки із постраждалими) можуть бути набагато більшими.
Підприємство, яке гарантує високу якість продукції, має відповідний імідж і користується довірою споживачів. Це дозволяє компанії бути прозорою у всіх відношеннях. Система якості ґрунтується на трьох основних принципах : розподіл обов’язків, повноважень та взаємодія.
Саме системи якості відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO 9000 – ISO 14000 виявилися тим результативним і ефективним інструментом, який дозволив підприємствам, що їх впровадили, досягти високого ступеня довіри і стійкої прихильності споживачів до їхньої продукції. Як свідчить міжнародний досвід, впровадження систем якості дозволяє підприємству:
суттєво покращити та оптимізувати свою бізнесову діяльність і підвищити продуктивність, посилити акцент на меті своєї діяльності і досягненні очікувань споживачів;
досягти і стабільно підтримувати високу якість своєї продукції та послуг для задоволення потреб і вимог споживачів;
досягти впевненості, що очікуваної якості досягнуто і вона постійно підтримується;
забезпечити докази для споживачів та потенційних споживачів відносно того, що організація здатна зробити для них;
відкрити нові можливості або зберегти вже завойовані сегменти ринку;
отримати визнання з боку замовників через процедуру сертифікації;
брати участь у тендерах, у тому числі міжнародних, і поставках продукції для державних потреб на вигідних умовах.
Ефективна система якості має наступні переваги:
Зростання задоволення і довіри споживачів у зв’язку з повною відповідністю якості продукції (послуг) їх потребам та запитам.
Зниження експлуатаційних витрат шляхом зменшення витрат на якість та ріст ефективності. У результаті отримують переваги щодо попередження зниження якості над виправленням становища щодо якості продукції (послуг).
Удосконалення передачі виробничого досвіду в середині підприємства.
Позитивні зрушення у мотивації та настроях співробітників у зв’язку із зростанням ефективності їх праці.
Важливо підкреслити, що одним із механізмів, який може позитивно вплинути на якість продукції, є впровадження на вітчизняних підприємствах систем управління якістю та навколишнім середовищем, які б відповідали міжнародним стандартам ISO 9000 та 14000. В Україні намітилась позитивна тенденція збільшення впровадження і сертифікації систем якості на вітчизняних підприємствах. Якщо у 2000 році було сертифіковано 45 підприємств, у 2001 році – 269, то нині в державному реєстрі – 497 підприємств і організацій, які впровадили системи якості. Для порівняння: у світі на кінець 2001 року було зареєстровано 510 тис. сертифікатів. Серед країн-членів ЄС Угорщина має 6362 сертифікатів, Чехія – 5627, Польща – 2622, Словенія – 1026.
Що стосується розроблення і впровадження систем управління навколишнім середовищем, то в Україні такі системи сертифіковані тільки на 12 підприємствах. Для порівняння: у світі видано більше 36 тис. сертифікатів у цій сфері.
Стандарти ISO 9000 та розроблені на їхній основі державні стандарти мають яскраво виражений ринковий і універсальний характер, що сприяє їх використанню в усіх сферах виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Головна їхня перевага – орієнтація на споживача. Крім того, до арсеналу стандартів входять менеджмент ресурсів і процесний підхід, який передбачає лідерство і активне залучення висококваліфікованого персоналу до всіх аспектів діяльності підприємства. Тому впровадження стандарту ISO 9000 на підприємстві, де гостро відчувається необхідність створення конкурентоспроможної продукції, безумовно, підвищить ефективність його роботи загалом.
Актуальним сьогодні є також питання запровадження системи НАССР на підприємствах харчової промисловості. Адже вихід українських товаровиробників на міжнародні ринки неможливий без додержання світових норм і правил, де чи не найсерйозніші вимоги – це вимоги щодо безпечності продукції.
Законом України „Про внесення змін до ЗУ „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, прийнятим ВРУ у жовтні 2002 року, передбачено впровадження та сертифікацію на підприємствах харчової промисловості систем аналізу небезпечних чинників та визначення критичних контрольних точок (НАССР). Їх впровадження не лише реально гарантує безпечність харчових продуктів українських виробників, але й значно підвищує їх конкурентоспроможність на міжнародному ринку.
Розкриваючи питання сучасної міжнародної політики зростання якості, необхідно наголосити, що із загальної “надзадачі” підвищення якості життя, що стала основою державної політики більшості промислово розвинених країн, логічно випливає державна політика в області якості товарів і послуг. Наприклад, в Об’єднаній Європі така політика втілена в так званій гармонізованій концепції.
Розроблена комісією ЄС концепція гармонізації базується на принципі, викладеному в статті 100: гармонізація (тобто процес взаємного погодження ) правових норм усіх держав-членів ЄС буде супроводжуватися встановленням примусових вимог до здоров’я й безпеки, які повинні ввійти в законодавство кожної із країн-членів і з врахуванням яких виготовлений в кожній із країн виріб може перебувати у вільному обігу в ЄС.
У 1987 році стаття 100 була доповнена статтею 100 а Європейського Акту, перший розділ якого містить наступне: „Комісія виходить із необхідності забезпечення високого рівня захисту громадян у всіх питаннях, які стосуються сфери охорони здоров’я, безпеки, охорони навколишнього середовища й захисту споживачів”.
Поставлена мета щодо створення високого рівня захисту повинна досягатися шляхом забезпечення високої якості продуктів. Одночасно з вимогою щодо створення високого єдиного європейського рівня якості продукції й послуг необхідно досягти ще двох цілей:
– поліпшення конкурентоспроможності в європейській промисловості, особливо з погляду вимог міжнародного ринку;
– проведення заходів щодо створення бази довіри у всій Європі у відносинах „виробник – споживач”.
Відзначимо, що як інструмент забезпечення високої якості продукції й послуг у Європі перемогли ідеї, орієнтовані на інтегровану систему якості. Це означає поступовий відхід від забезпечення якості шляхом сертифікації продукції й перехід до випуску якісної продукції шляхом впровадження систем забезпечення якості.
У цій ситуації Українська асоціація якості прогнозує банкрутство значної кількості українських підприємств після вступу України до Світової організації торгівлі.
З метою вистояти у конкурентній боротьбі найбільші фірми Європи поєднують зусилля для вибору прогресивних форм і методів керування якістю продукції. Для цього створено Європейський фонд керування якістю (ЄФКЯ), основними завданнями якого є: підтримка керівництва західноєвропейських компаній у прискоренні процесу створення якості для досягнення конкурентних переваг і стимулювання діяльності щодо поліпшення якості.
Відмінними рисами європейського підходу до вирішення проблем якості є:
законодавча основа для проведення всіх робіт, пов’язаних з оцінкою і підтвердженням якості;
гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації;
створення мережі національних організацій і регіональної інфраструктури, уповноважених проводити роботи із сертифікації продукції та систем якості.
З вищенаведеного зрозуміло, що в Україні забезпечення покращення якості повинно стати завданням загальнодержавної ваги, а основним шляхом його розв’язання – державна підтримка сучасних методів управління якістю та діловою досконалістю, розроблення і впровадження систем управління якістю та довкіллям відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності української продукції.