- •1.2. Сучасна українська літературна мова
- •1.3. Зміни в українському правописі
- •Перелік слів, правопис яких зазнав змін
- •1.4.Стилі сучасної української літературної мови
- •1.5. Особливості офіційно-ділового стилю мови
- •1.6. Запитання і завдання для самоперевірки
- •2.1. Лексичне значення слова
- •2.2. Однозначні і багатозначні слова
- •Слово d поняття
- •2.3. Пряме і переносне значення слова
- •2.4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •2.5. Стилістична диференціація слова
- •2.6. Фразеологія
- •2.7. Запитання і завдання для самоперевірки
- •3.3. Запитання і завдання для самоперевірки
- •4.2. Іменник
- •Число іменників
- •Відмінювання іменників.
- •Відмінювання імен та по батькові
- •Віддієслівні іменники
- •Особливості вживання іменників у діловому мовленні
- •4.3. Прикметник
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •4.4. Числівник
- •Відмінювання числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Особливості вживання числівників у діловому мовленні
- •4.5. Займенник
- •Відмінювання займенників
- •Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
- •Відмінювання присвійних займенників
- •Відмінювання вказівних займенників
- •Особливості вживання займенників у діловому мовленні
- •4.6. Дієслово
- •Види дієслів
- •Способи дієслів
- •Часи дієслів
- •Дієвідмінювання дієслів майбутнього часу недоконаного виду
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Стан дієслова
- •Особливості вживання дієслів у діловому мовленні
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •4.7. Прислівник
- •4.8. Службові частини мови
- •Особливості вживання службових частин мови у діловому мовленні
- •4.9. Вигук
- •4.10. Запитання і завдання для самоперевірки
- •5. Синтаксичні засоби ділового мовлення
- •5.1. Словосполучення, сполучення слів
- •5.2. Поняття про речення
- •5.3. Просте речення
- •5.4. Поняття про складне речення
- •5.5. Складносурядне речення
- •5.6. Складнопідрядне речення
- •5.7. Безсполучникове складне речення
- •5.8. Складні синтаксичні конструкції
- •5.9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
- •5.10. Запитання і завдання для самоперевірки
- •6. Особливості писемного і усного ділового мовлення
- •6.1.Соціальна функція писемного і усного ділового мовлення
- •6.2. Монологічне і діалогічне ділове мовлення
- •6.3. Особливості усного ділового мовлення
- •6.4. Особливості писемного ділового мовлення
- •7.2. Визначення документу
- •7.3. Класифікація документів за різними ознаками
- •Класифікація документів
- •8.2. Документування з низьким і високим рівнем стандартизації
- •8.3. Реквізити управлінських документів
- •8.4. Вимоги до мови документів
- •8.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •9. Документування в управлінській діяльності
- •9.1. Організаційно-розпорядчі документи 9.2. Довідково-інформаційні документи 9.3. Документування з кадрових питань 9.4. Особисті офіційні документи 9.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •9.1. Організаційно-розпорядчі документи
- •9.2. Довідково-інформаційні документи
- •9.3. Документи з кадрових питань
- •Текст викладається від третьої особи. Документ видається на руки працівникові або надсилається до установи, підприємства, що його вимагали 9.4. Особисті офіційні документи
- •9.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •10. Спеціалізоване документування
- •10.1. Документи з господарської діяльності
- •10.2. Документи з господарсько-претензійної діяльності
- •10.3. Система обліково-фінансової документації
- •10.4. Документи в банківській діяльності
- •10.5. Документація в рекламній та видавничої діяльності
- •11.2. Інтонація
- •11.3. Невербальні засоби спілкування
- •11.4. Техніка мовлення
- •11.5. Дикція
- •11.6. Жанри публічного виступу
- •11.7. Запитання і завдання для самоперевірки
- •12. Культура ділового мовлення
- •12.1. Вимоги до мови документів 12.2. Основні риси культури мови 12.3. Норми сучасної української літературної мови 12.4. Запитання і завдання для самоперевірки
- •12.1. Вимоги до мови документів
- •12.2. Основні риси культури мови
- •12. 3. Норми сучасної української літературної мови
- •12.4. Запитання і завдання для самоперевірки
- •Короткий тлумачний словник термінів справочинства
- •Додаток 2
2.1. Лексичне значення слова
Сукупність усіх слів, наявних у будь-якій мови, називається лексикою, або словниковим складом мови. Крім того, терміном "лексика" також позначаються окремі шари (книжна, емоційно забарвлена, нейтральна) або групи (побутова, професійна) лексики, словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика творів Івана Франка).
Наука, яка вивчає лексичний склад, називається лексикологією. У лексикології слово ще має назву лексема.
Кожна мова складається із слів, слово є однією з основних одиниць мови. Окремо взяті мовні звуки, а також складові частини слова (корінь, суфікс, префікс, основа, закінчення) виявляють себе лише у слові. Із слів складаються словосполучення, сполучення слів і речення. Головна функція слова - називна. Співвідношення слова з уявленням про щось визначає лексичне значення слова, тобто його зміст.
Слово - одиниця мови, яка служить для найменування явищ та предметів, дій і процесів, властивостей (дерево, честь, туча, читати, ввічливий). Усі слова в мові за значенням поділяються на самостійні (ніч, слухати, добре) та службові (і, також, поміж). Самостійні слова обов'язково щось називають, а службові слова виражають різні відношення між самостійними словами. Самостійні слова можуть співвідноситися як з конкретними предметами, ознаками, діями (дім, червоний, читати), так і з абстрактними поняттями (хоробрість, сум), а також можуть виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти модальність висловлювання - можливість, неможливість, бажання тощо.
Слово як одиниця мови характеризується такими ознаками, за якими воно відрізняється від інших мовних одиниць:
складається із звуків і має один основний наголос;
має лексичне значення;
може поділятися на менші частини - морфеми (корінь, суфікс, префікс, закінчення).
Службові слова лексичних значень не мають, бо виконують службові функції у мові - для них характерні граматичні значення.
Слово, виражаючи назву предмета, ознаки, кількості, дії, стану, дає поняття про них. Слово позначає назву не кожного окремого предмета (ознаки, дії), а виступає назвою узагальненого поняття про нього. Тобто слово є узагальненим поняттям про однорідні предмети і явища.
Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкретними предметами, властивостями та діями, належать до слів з конкретним значенням (озеро, небо, зелений, стояти). В українській мові є слова з абстрактним значенням.
Спілкування між людьми відбувається не окремими словами чи словосполученнями, а реченнями, і конкретне значення кожного слова можна встановити лише в реченні, тобто через зв'язок його з іншими словами.
2.2. Однозначні і багатозначні слова
З начна частина слів в українській мові є однозначними або моносемічними. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом.
Однозначне слово може мати тільки одне значення: аудієнція - прийом у високопоставленої особи. Але слова можуть мати і кілька значень. Багатозначність є загальною властивістю переважної більшості слів, які здатні одночасно вбирати в себе різні значення (лексичну багатозначність слів засвідчують тлумачні словники). Багатозначність слова, тобто ряд його розгалужених значень, утримується в межах одного поняття, що графічно можна зобразити так: