1. Основні елементи, форми та різновиди культури

Культура - це третій комплекс факторів, що визначає явища та процеси суспільного життя.

Поняття «культура» досить складне, багатогранне і неоднорідне, її визначають по-різному. Досить сказати, що в різних галузях наукової діяльності налічується близько 250 визначень культури.

38

«Культура» (від лат. «culture») - трактується як обробка землі, об­роблена, «олюднена» рослина. Загалом культура розуміється як:

с /г продукт; _г,

як поліпшення, облагодіяння людських звичок, спосооїв пове­дінки;

все те, що не росте саме по собі від природи, а з являється зав­дяки праці людини; те, що створене цілеспрямованим задумом і діяльністю людини.

Це - найпоширеніші і найпростіші визначення «культури». В со­ціології культура розглядається у кількох вимірах: у широкому зна­ченні - це система засобів, способів, форм, взірців і орієнтирів взає­модій людей із середовищем існування; у вузькому розумінні - куль­тура розглядається як система прийнятих цінностей, взірців та норм поведінки, характерних для певної соціальної групи. В одних випадках про культуру говорять як про сукупність форм набутої поведінки групи чи суспільства, котрі передаються із покоління в покоління. В інших - під культурою розуміють певну сферу життєдіяльності су­спільства, яка закріпилася на інституційному рівні (поряд із економіч­ною, політичною, правовою).

За різними критеріями культуру розрізняють:

м атеріальну (тобто культура вміщає в себе речі) - сукупність предметів, задоволення матеріальних потреб; їх називають артефактами і включають фізичні об'єкти, котрі створені

людиною; .

духовну - взірці людських відносин (взірці поведінки, конфігу­рації, стереотипні форми, способи сприйняття, відчуття, мис­лення, діяльності), прагнення до ідеалів, правди, сутність ідей, різні символічні об'єкти, цінності, норми.

Це - умовний поділ, оскільки сила, ідея, мрія, уява можуть мате­ріалізуватися. Але не всі предмети діяльності входять в культуру.

Культура - це всі матеріальні і нематеріальні продукти людської діяльності, цінності, способи поведінки, об'єктовані і прийняті в су­спільстві і котрі передаються через покоління. Існують певні ідеї, що передаються із покоління в покоління, з цими ідеями пов'язані систе­ми цінностей, вони, у свою чергу, визначають поведінку, діяльність людей, груп, способи мислення, сприйняття - все це входить у понят­тя «культура».

Більш узагальнене розуміння виникнення та розвитку культури можна вивести через біологічні потреби, економічні фактори, розпо­діл потреб, методів праці, розвитку розуму, створення інтелектуаль­них та моральних потреб, пошук способів задоволення їх - все це шлях до виникнення і розвитку культури.

39

З іншого боку, культура поділяється на особисту — сутність осо­бистих взірців поведінки, методів діяльності, продуктів діяльності, ідей, думок та суспільну - сукупність творінь, цінностей, способів по­ведінки, які прийняті і визнані суспільством.

У кожній культурі є функціональні одиниці, які є складовими культурних систем,- це елементи або риси - предмети, які відіграють важливу роль у багатьох сферах суспільного життя, навколо яких концентрується і створюється комплекс інших предметів, ідей. Еле­менти культури набувають таких форм:

¹ мови як системи знаків, наділених певним значенням, які вико­ристовуються для збереження, передачі, перетворення інфор­мації;

¹ цінностей, вірувань, переконань;

¹ норм, вимог до поведінки;

¹ зразків поведінки, звичаїв, традицій. "

Мову вважають першоосновою будь-якої культури. До неї відно­сять не тільки систему знаків і символів, але і жести, звичаї, міміку, танці, і домінантою її завжди був засіб комунікації, взаємозв'язку со­ціальних суб'єктів на основі обміну інформацією та безпосереднього спілкування. Мова виступає тим елементом, навколо якого зосере­джується, концентрується етнонаціональний комплекс та інші ком­плекси соціальної належності.

Цінності ж є визначальним елементом культури, її ядром. Культу­ра - це і спосіб, і метод саме ціннісного освоєння дійсності, оточення: і явищ природи та суспільства, і взаємовідносин у колективі чи сім'ї тощо. Цінності - це, свого роду, стандарти, зв'язки, еталони соціаль­ної поведінки.

Людська культура невіддільна і від традицій. У багатьох випадках культуру зводять до сукупності традицій. Традиції - це механізм пе­редачі рис культури від покоління до покоління через звичаї, норми, цінності.

Культура — найбільш важливе поняття для соціології, оскільки в ній відображаються всі боки життя суспільства (починаючи від соці­ології і закінчуючи політичною, економічною, духовною культурою). В соціології культура розглядається насамперед в її соціальному ас­пекті, з точки зору процесів і результатів соціальної взаємодії. В цьо­му сенсі дослідження культури означає вивчення складного і багато-мірного суспільного процесу засвоєння, осмислення і зміни членами суспільства свого культурного середовища. Предметом такого дослі­дження є комплекс загальних закономірностей зміни культури.

З точки зору соціології, в культурі виділяються дві основні части­ни - культурна статика і культурна динаміка. Перша описує куль­туру в спокої (сукупність базисних елементів, рис, форм). Друга описує її в русі - засоби, механізми, процеси, які описують трансформацію

40

культури, її зміни. До першої входять: культурні універсали, спосіб життя, звички, манери, звичаї, традиції, етикет, обряди, ритуали, закони, цінності, міфи, мистецтво, архітектура...). До іншої можна віднести: винаходи та відкриття. Це отримання нових знань про світ і нова комбінація відомих культурних елементів (селективність).

Історично склалися три форми культури: висока (елітарна), на­родна (фольклор), масова. Перша створювалася і створюється приві­лейованою частиною суспільства або професіоналами високого рівня (як замовлення). Вона включає високоінтелектуальне мистецтво. Ко­ло її споживачів - високоосвічена частина суспільства. Формула елі­тарної культури - мистецтво для мистецтва.

Народна створювалася в історичному процесі повсякденного жит­тя. Вона включає міфи, легенди, казки, пісні, танці, і автори народних творінь, як правило, невідомі.

Масова культура відносно недавно з'явилася та влилася в суспільне життя, завдяки широким (феноменальним) можливостям засобів ма­сової комунікації. Вона відзначається широтою аудиторії, мобільніс­тю та швидкістю проникнення та видозміненістю, хоча володіє мен­шою художньою цінністю.

Рис. 1

Оскільки суспільство розпадається на численні групи (національ­ні, соціальні, демографічні), у кожній із них постійно формується власна система цінностей та правил, власна культура - субкультура. Своя субкультура існує і у представників різних прошарків населення (і навіть у наркоманів, бомжів, спортсменів). На відміну від неї контр-культура - не тільки відрізняється від домінуючої культури, але й протистоїть їй, перебуває у конфлікті із пануючими цінностями. Інакше субкультуру і контркультуру називають частковими куль­турами. Будь-яка субкультура має свої цінності, дещо відмінні від загальноприйнятих: особливі правила та взірці поведінки, стиль, манери спілкування. До них можна віднести і неформальні молодіжні

41

об'єднання, які розрізняються за типом, різновидом соціальної спрямованості, типом групових цінностей і т. ін.: любителі рок-музики, футбольні уболівальники (фани), рокери, панки, культурис­ти, наркомани і т. ін. На відміну від субкультури, контркультура -це тип протестуючого світовідчуття, альтернативний стиль життя, це антитрадиційні форми творчості, це виклик культурі з боку су­спільства, яке змінюється, це інший характер соціальної спрямо­ваності (див. рис. 1, с 41).