3. Спостереження

Під спостереженням в соціології розуміють пряму реєстрацію фа­ктів очевидцем. Соціологічне спостереження, оскільки воно пов'язане із прямим безпосереднім сприйняттям подій, а то і участі у ньому, має багато спільного із тим, як людина в повсякденному житті сприймає, аналізує, пояснює, запам'ятовує й узагальнює події, харак­теристики, очевидцем котрих вона була. Соціологічне спостереження як метод збору наукової інформації - це завжди спрямоване, система­тичне, безпосереднє простеження значущих соціальних явищ, проце­сів, подій. Воно слугує певним пізнавальним цілям. Спостереження дозволяє широко, багатомірно охопити події, здійснюється одночасно із розвитком досліджуваних подій, явищ та процесів. Саме при ньому відкривається можливість безпосередньо сприймати поведінку людей

153

в конкретних умовах і в реальному часі. На відміну від звичайного, наукове спостереження характеризується тим, що воно:

п ідпорядковане чіткій дослідницькій меті і чітко сформульова­ним задумам;

спостереження проводиться за обдуманою заздалегідь процедурою; всі дані спостереження фіксуються в протоколах або щоденни­ках за визначеною схемою;

інформація, отримана шляхом спостереження, має бути піддана контролю на обґрунтованість і стійкість. Спостереження різняться і класифікуються залежно від ступеня формалізованості (структуралізоване і неструктуралізоване), стано­вища спостерігача (ступінь участі спостерігача в досліджуваній ситу­ації). Розрізняють включене і просте спостереження, за місцем прове­дення, умовами організації - польове і лабораторне, за регулярністю проведення - систематичне і несистематичне.

Структуризоване спостереження відповідає високому ступеню ста­ндартизації, а для фіксації результатів використовуються спеціальні блан­ки та документи, досягається точність інформації. Його застосовують за наявності достатньої інформації про об'єкт дослідження. На протилеж­ність йому неструктуралізоване спостереження є менш формалізованим. При його проведенні відсутній чіткий план дій спостерігача, застосову­ють його переважно у розвідувальних пошукових дослідженнях.

Включеним спостереженням називається такий його різновид, коли дослідник безпосередньо включений в досліджуваний соціальний про­цес, контактує, діє разом із досліджуваними. Дослідник імітує входжен­ня в соціальне середовище, адаптується в ньому, аналізує події ніби зсе­редини. (Прикладом класичного застосування такого виду спостережен­ня в соціологічній практиці служить діяльність гарвардського соціолога У. Уайта, який досліджував мафіозний клан Корневіль в Чикаго протя­гом 3 років). Характер «включеності» дослідника може бути різним: в одних випадках він зберігає інкогніто, в інших спостерігач не приховує своєї мети, ролі, функції. Повністю включене спостереження дозволяє розглядати досліджуване явище ніби зсередини, очима очевидців.

У простому спостереженні спостерігач реєструє події, знаходя­чись «на стороні».

Польовим називається спостереження, коли воно проходить в умовах для спостереження (місцях та приміщеннях для зборів, засі­дань, мітингів). Коли ж завдання полягає у розробці та експеримен­тальній перевірці нової методики, принципів та підходів пізнання, застосовують лабораторну форму спостереження.

Систематичні спостереження проводять регулярно протягом певного періоду. Серед несистематичних спостережень виділяють такі, з якими спостерігачеві доводиться мати справу як із заздалегідь незапланованими явищами.

Постає питання: Що ж спостерігати?

154

На це питання, дає відповідь програма дослідження, стратегія до­слідження, стан гіпотез, емпіричні факти, індикатори.

При відсутності чітких гіпотез, коли дослідження проводиться за формулятивним (розвідувальним) планом, застосовується просте, без­структурне спостереження; його мета - придумати гіпотези для більш чіткого опису об'єкта, що спостерігається. Орієнтири такого спостере­ження зводяться до того, що спостерігаємо і фіксуємо, а саме:

¹ загальна характеристика соціальної ситуації (мета, причина ви­никнення та розповсюдження, масовість тощо); ¹ визначення типовості спостережуваного об'єкта в даній ситуації щодо інших об'єктів (відбиття соціальних протиріч, ідеї, гасла, спрямованість діяльності);

¹ суб'єкти або учасники соціальних дій (кількість людей, котрі беруть участь у даній ситуації, соціально-демографічна струк­тура групи, характер взаємин, розподіл ролей між ними); ¹ мета діяльності і соціальні інтереси суб'єктів, груп (випадко­вість або закономірність спостережуваної ситуації, сумісність чи протилежність цілей, інтересів);

¹ структура та особливості діяльності з точки зору зовнішніх по-буджєнь, внутрішніх засобів, цілей, результатів (характер діяль­ності, стимули, спрямованість, психологічна атмосфера в групі); ¹ регулярність та частота спостережуваних явищ (час, тривалість,

повторюваність даної ситуації, її унікальність та типовість). Якщо основна мета спостереження - діагностика ситуацій, то втру­чання соціолога в хід подій спотворить реальну картину, будуть отри­мані ненадійні дані. Якщо ж мета дослідження - практично-прикладна і полягає головним чином у прийнятті управлінських та організатор­ських рішень - активне втручання не тільки можливе, а й корисне. Саме таким цілям служить стимулююче включене спостереження.

При цьому спостерігаються ситуації, коли учасник подій, що вивча­ються, ніби провокує нестандартні ситуації і досліджує реакції об'єкта.

Надійність (обґрунтованість, стійкість) даних підвищуватиметься, якщо виконувати такі правила та вимоги:

м аксимально детально класифікувати елементи подій, які під­лягають спостереженню;

якщо основне спостереження здійснюється кількома особами, вони зіставляють свої враження і оцінки, розуміння подій, тим самим підвищується стійкість даних спостережень; один і той же об'єкт слід спостерігати в різних ситуаціях, що дозволяє побачити його з різних боків;

необхідно чітко розрізняти і реєструвати зміст, форми вияву спостережуваних подій, їх характеристики (інтенсивність, регу­лярність, періодичність);

важливо стежити за тим, щоб описи подій не сплутували з їх власною інтерпретацією.

155

Оцінюючи інших, спостерігачі схильні судити про людей, дії за своїми власними рисами характеру. Тобто, особисті риси спостеріга­ча певною мірою можуть вплинути на враження (через призму особи­стого «я»), оцінку спостережуваних явищ - цього не слід забувати.

У цілому метод спостереження - як метод збору даних - або на­водить на гіпотези і служить трампліном для використання більш складних методик, або застосовується на заключній стадії масових досліджень для уточнення й інтерпретації основних висновків.