2. Американська соціологія кінця XIX - початку XX ст.

Період становлення американської соціології був ознаменований пануванням соціал-дарвіністських ідей. Певний вплив на засновників американської соціології Л. Уорда, В. Самнера, Ф. Гіддінгса та А. Смолла справила спадщина Г. Спенсера. В ході осмислення істо­ричного досвіду своєї нації вони зробили висновок про значну роль активності людини в спрямованості та темпах суспільного розвитку. Американська соціологія з моменту своєї інституціоналізації орієн­тувалася на пропаганду з побоюванням втрати зв'язку із масовою

263

свідомістю. Це явище було ініційовано частково особливими історич­ними обставинами розвитку нації, а також прагматичними установ­ками дослідників. На цьому етапі свого функціонування американська соціологія виробила стиль, метод аналізу соціальної реальності. Зав­дання становлення національної школи були в основному вирішені.

Першим президентом Американського Соціологічного Товарист­ва був Лестер Уорд (1841 - 1913). Він видав кілька фундаменталь­них праць з соціології, в яких виклав оригінальне вчення, яке водно­час було і продовженням ідей європейського позитивізму (О. Конта, Г. Спенсера), і декларацією американського бачення дослідницьких та громадських завдань соціології. Основні його роботи були при­свячені з'ясуванню механізмів процесу поліпшення соціальних умов зусиллями спільнот чи індивіда, обґрунтували ідею «соціального меліоризму» (науки про вдосконалення і поліпшення соціального устрою).

Відправною точкою аналізу діяльності індивіда і спільноти Уорда був натуралістичний підхід - аналіз факторів, які спонукають до дії. Вчений прагнув побудувати модель меліоричної діяльності людини («соціальний меліоризм» - науковий напрям про удосконалення та поліпшення соціального укладу). Уорд був впевнений, що спонукаль­ним началом діяльності людини є бажання, прагнення до досягнення об'єкта бажання. В цій же послідовності він дав обґрунтування «ба­жанню» та «душі». Деякі праці Уорда були присвячені соціальній конкуренції (проблеми соціального росту), проблемі індивідуальності. Спадщина Уорда в подальшому надихнула національну соціоло­гію на повальний емпіризм.

Іншим фундатором американської соціології був соціолог, економіст, публіцист, представник соціаль­ного дарвінізму^ Вільям Самнер (1840-1910). Сам-нер, професор Йєльського університету, одним з пе­рших представив студентам систематизований курс лекцій з соціології.

У своїх працях він відштовхувався від двох прин­ципів:

Вільям Самнер

1) природний відбір та боротьба за існування ма­ють вирішальне та універсальне значення; 2) соціальна революція має автоматичний і неухильний характер. Ідея природного відбору в його інтерпретації виступила як ідея природності соціального відбору, тому соціальну нерівність він роз­глядав як нормальний стан і необхідну умову розвитку цивілізації. Погляди Самнера виражали інтереси середніх прошарків американсь­кої буржуазії, які потребували сприятливих умов для вільної конку­ренції.

Його спосіб викладення ідей полягав у логічній послідовності -надати людині природну здатність до праці як джерела розвитку

264

раціональності, збільшення^ суспільного достатку, індивідуального енергетичного потенціалу. Його логічна система була покликана на­віяти молоді думку про те, що вдосконалення суспільства пов'язано з прагматичними знаннями (в даному контексті прагматизм, одномір-ність). Сюди він відносив принципи природного відбору та боротьби за існування, автоматичний неухильний характер соціальної еволюції, соціальна нерівність як нормальний стан і необхідна умова розвитку цивілізації, сприйняття та оцінення різних явищ на основі культурних стереотипів «власної» стратифікаційної групи. Найбільшу увагу Сам­нер приділяв двом формам суспільних відносин та інститутів - війні та антагонізму, досліджував масові інститути:

і нститути самопідтримки суспільства (індустріальна організація, власність, війна за розподіл багатства, інститути, спрямовані на регуляцію задоволення голоду та статевої потреби); інститути сім "і та шлюбу (які регулюють задоволення інстинкту статі і самозбереження через відтворення); інститути самоутвердження (мода, етикет, ігри, насолода); інститути релігії (які пов'язані з інстинктом страху, віри та по­кори).

Основоположні проблеми соціології на переломі століть висвітлив інший видатний американський соціолог - Франклін Гіддінгс (1855-1931) - в минулому президент Американського Соціологічного Това­риства. Першою з проблем, до вирішення яких звернувся Гіддінгс, був предмет соціології. В широкому розумінні він бачив соціологію обширною наукою про суспільство, яка вміщує в себе всю галузь спеціальних соціальних наук. Наступною за значимістю для соціолога була проблема визначення поняття «суспільство», під яким Гідденгс розумів групу (свідомих істот), що природно розвивалась і в якій ма­ють місце певні відносини, що перетворюють цю групу з плином часу на струнку, складну, стійку організацію. Вважаючи за основоположний елемент суспільного життя «свідомість роду» (колективну свідомість, яка забезпечує взаємопорозуміння і комунікацію людей), Гіддінгс використовував дане поняття поряд з терміном «соціальний розум» для характеристики суспільної свідомості. Йому відкрилася істина, що людина не завдяки свідомості, а завдяки діяльності, активності може прискорити або уповільнити хід історичного руху. Гіддінгс у 20-х роках став одним з найбільш активних пропагандистів нових концепцій позитивізму і статистичного методу дослідження, зробив помітний вплив на формування емпіричної соціології в США.

Контрольні запитання:

1. Основні етапи та науково-традиційні школи у розвитку західної соціології.

2. Засади та проблеми американської соціології на початку XX ст.

265

3. Розвиток емпіричної соціології

Одна з основних соціологічних тенденцій XX ст.- розвиток емпі­ричної соціології. її прийнято розуміти як дослідження, пов'язане зі збором та аналізом конкретних соціальних фактів, формуванням та використанням спеціальних методів: опитування (письмове та усне), соціологічне спостереження, експеримет, аналіз документів, соціо-метричні процедури та ін. Такого роду дослідження стали активно впроваджуватися у 20-3 0-ті роки спочатку в США, а потім і в інших країнах. Мали місце вони і в колишньому СРСР. Існує багато причин активного поширення емпіризму в соціології, які вбачаються, як пра­вило, у нових потребах при розвитку як суспільних відносин, так і самої науки, і виході її на новий, більш високий рівень, наближений до зрілого стану.

На початку XX ст. емпіричні дослідження мали розрізнений хара­ктер, не існувало розробленої методології і методики їхньої підготов­ки та проведення. А тому для подальшого розвитку емпіричної соціо­логії виявилося закономірним саме посилення методики та техніки досліджень, що забезпечували конкретне вивчення соціальних явищ.

З причини «відірваності від повсякденного життя» загальносоціо-логічні теорії розглядалися як дещо абстрактні. Однак соціологічний інструментарій, вимірювальні процедури та числові еквіваленти під­вищували рівень доказовості та валідності (надійності, відповідності) отриманого соціологічного знання. Таким чином, корисна фактична інформація і практичні рекомендації отримували здебільшого аргу­ментацію від методів, а не від змісту, тобто теорією починають нех­тувати як у якості основи, так і в якості кінцевої мети дослідження. Необхідно також зазначити, що недовір'ю до теоретичної соціології сприяло і те, що багато дослідників виходили із власних позицій та методик, що ускладнювало узагальнення багатоманітної та неоднорі­дної інформації в загальну теорію.

У 20-30-х роках центр розвитку соціології перемістився до США. Передусім тут утверджується перемога неокапіталістичного порядку, який стає еталоном суспільного розвитку. Всі сфери соціального укладу американського суспільства, його спосіб життя та інше досяг-ли свого оптимального розвитку і потребували лише підтримки та «незначних удосконалень» при загальному їх збереженні. Дане ста­новище обумовило пошук відповідних ефективних засобів, методів та механізмів соціального управління, які сприяли б демократичній під­тримці соціального порядку. Такий підхід обумовив відповідну тезу: «Соціологія на службі менеджменту».

Центром формування емпіричної соціології став Чиказький уні­верситет - «чиказька школа». Саме тут у 20-30-ті роки розгорнулися багатоцільові прикладні дослідження, які й ознаменували розквіт ем­піричної соціології. Тому, не дивно, що розвиток емпіричного соціо-

266

логічного напряму пов'язують із «чиказькою школою». Цей напрям був зорієнтований на детальні дослідження життєдіяльності людей у конкретних ситуаціях. У цей час місто Чикаго за короткий час пере­творюється на вершину американської цивілізації, стає одним із най­більших осередків промисловості, науки, культури. Місто буквально захоплювали хвилі емігрантів з Європи, і це зумовило певні зміни в особливостях американського способу життя.

Р. Парк

Засновниками Чиказької школи вважають У. Томаса і Р. Парка. До найвідоміших праць представників даної школи, кожна з яких була узагальненням певного дослідниць­кого проекту, належать: «Негри у Чикаго» (1922) -(Р. Парк, У. Джонсон); «Бурлака» (1928) - (Н. Андер­сон); «Гетто» (1928) - (Л. Вірт); «Негритянська родина у Чикаго» (1913) - (Ф. Фрезер) та багато ін. Та най-впливовішою у формуванні даного напряму стала пра­ця Вільяма Томаса та Флоріана Знанецького, яка перетворилась на хрестоматійну - «Польський селянин

Вільям Томас

в Європі та Америці» (1918). В цьому дослідженні, за­вдяки активному використанню методу вивчення доку­ментів із різних джерел - в основному особистого хара­ктеру (щоденники, автобіографії, спогади, листи селян, котрі емігрували з Польщі в Америку), проаналізовано життя людей у нових умовах. При цьому виділяються декілька основних проблем: «соціальна модель щастя», «індивідуальна та соціальна активність», «відносини між представниками різних статей», «злочинність», «проституція», «алкоголізм». Ця свого роду «піонер­ська» робота знаменує собою вступ до емпіричного розвитку соціології з усім її «методичним та техніч­ним обладнанням».

З переходом тодішнього суспільства в менедже-ральну епоху соціологія зіштовхнулася і з принци­пово іншою діяльністю - сферою виробництва.

Флоріан Знанецький

Почала зароджуватися так звана індустріальна соціологія. Гасло «вся влада спеціалістам» та конце­пції «наукового менеджменту» Ф. Тейлора, А. Фа-йоля, М. Фоллета та інших були визначальними в даному процесі. Директивний стиль управління та контролю, ставлення до людини як до економічної одиниці («людина економічна»), механістичне уяв­лення про місце людини у виробництві, підкріплене веберівською бюрократичною моделлю організації управління і здійснення влади над людьми - стримували подальше підвищення ефективності вироб­ництва. «Велика депресія», яку СІЛА пережили у 1929-1933 pp., ви­світлила вади «наукового менеджменту» і стимулювала перегляд по­глядів щодо трудових ресурсів та потребу переходу до нової системи

267

організації виробництва та управління ним з урахуванням «людського фактора» та виробничої демократії. Крім того, дослідження в галузі психології праці також акцентували увагу на моментах взаємовідно­син співробітників, рівні їхньої спаяності, корпоративного духу та ін. Поворот до гуманізації проблем менеджменту на межі 20-3 0-х років обумовив пошук соціально-управлінського механізму, який дозво­лив би задіяти моральні та психологічні фактори мотивації і заінтере­сованості людей у праці (типу «партнерського управління», «групо­вого рішення», «співробітництва»).

Особливу роль у розвитку теорії та практики «людських відносин» відіграв американський соціолог та психолог Елтон Мейо (1880-1949), який започаткував індустріальну соціологію. Він досить критично сприймав сучасне йому індустріальне суспільство, в якому відбувалися руйнівні процеси відокремлення та дезінтеграції людей. З 1927 до 1932 року Е. Мейо керував дослідженнями в одній з промислових фірм у м. Хоторні поблизу Чикаго, котрі отримали назву «хоторнські експерименти», якими було охоплено до 20 тисяч людей, і були ви­знані класикою емпіричної соціології. Дані експерименти починалися з визначення ступеня впливу сприятливих умов праці на рівень її продуктивності: освітлення, режим роботи, система оплати та ін. При цьому були отримані цікаві результати. Виявилося, що на зростання продуктивності праці впливають фактори, які не залежать від умов праці: «груповий дух», міжособистісне спілкування тощо. Спостере­ження Мейо показали, що члени колективу, бригади хочуть бути включеними у групу і при цьому відчувати себе вільними. Бажання бути включеним у певну спільноту він назвав відчуттям «соціабіль-ності». Були виявлені закономірності міжособистісних стосунків у виробництві. В методичному плані до новацій у «хоторнських експе­риментах» слід віднести:

в иділення експериментальних та контрольних груп з метою спостереження за результатами перемінних та наявністю зв'язків між ними;

проведення пілотажу програми інтерв'ю - методичних експе­риментів та пробних інтерв'ю з новими анкетами; теоретико-прикладний характер дослідження.

Проведені експерименти змінили обличчя менеджменту та сфор­мували нове уявлення про організаційну поведінку людини у вироб­ничих процесах. «Людина економічна» поступилася місцем «людині соціальній». З'явилося соціальне замовлення на інженера, який би мав якості управляючого виробництвом, соціолога та психолога. Ви­никла необхідність підготувати еліту лідерів організацій, здатних аналізувати групові відчуття, мотивувати поведінку людей і створю­вати умови для особистісного самовиразу у праці. Виникла необхідна, модна і добре оплачувана професія соціолога.

268

Поступово вигартовувався і методологічний інструментарій про­ведення соціологічних досліджень. Основні етапи і стандартні проце­дури соціологічного дослідження, які склалися в емпіричній соціоло­гії, становлять фундамент сучасної системи процедур проведення со­ціологічного дослідження. В розвитку методики і техніки масових опитувань велику роль відіграла діяльність «Американського інсти­туту суспільної думки» Дж. Геллапа, який у 30-х роках XX ст. почав проводити загальнонаціональні опитування. Геллап вирішував одно­часно і наукові, і методичні питання, розробляючи основні правила проведення соціологічних досліджень. Так, ним був виведений вибір­ковий метод опитування, якісні параметри вибірки, правила складан­ня анкети. А досягнення надійних результатів суттєво розширило до­слідницьку проблематику. З'являються стандартизовані маркетингові дослідження, електоральні дослідження у процесі виборів, вивчення громадської думки, аналіз аудиторії, засобів масової інформації, до-слідження-зондажі настрою людей.