§32. Основи зовнішньополітичної

діяльності та принципи участі України в міжнародних об'єднаннях (співдружностях)

Стаття 18 Конституції України закріплює спрямування зовнішньополітичноїдіяльності України назабезпечення національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Ці норми і принципи закладені у деяких міжнародно-правових актах, серед яких — Статут Організації Об'єднаних Націй і Декларація про принципи міжнародного права.

Принципами участі України в міждержавних об'єднаннях (співдружностях) є: визнання рівноправності держав, невтручання у внутрішні справи держав, територіальна цілісність і непорушність кордонів, взаємовигідне співробітництво. Практичні взаємовідносини України з іншими державами здійснюються на основі міжнародних

6 — 5-1314

82

договорів, порядок укладення яких передбачено Законом "Про міжнародні договори України".

Міжнародний договір — це узгоджене виявлення двох або більше країн-учасників міжнародних відносин про встановлення взаємних прав і обов'язків.

Президент України, Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ мають право вести переговори, укладати і підписувати міжнародні дого­вори без спеціальних повноважень. Підписані міжнародні договори, як правило, підлягають ратифікації (схваленню) Верховною Радою.

В сучасний період зовнішньополітична діяльність України скерована на євроінтеграційний процес, що передбачає в майбутньому вступ України до Європейського союзу (ЄС). Правовою основою ЄС є "Договір про Європейський союз", який підписали в лютому 1992 р. 12 країни (Бельгія, Великобританія, Німеччина, Голландія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Португалія, Франція). Основними цілями ЄС визначаються: створення єдиного ринку, ліквідація внутрішніх кордонів, запровадження єдиної валюти ЕКЮ, проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки, посилення захисту прав громадян, введення громадянства ЄС тощо.

Міжнародною міжурядовою організацією, до якої входить більшість держав колишнього СРСР, є Співдружність Незалежних Держав (СНД). Створення Співдружності пов'язане з підписанням і ратифікацією 8 грудня 1991 р. Угоди про створення СНД. 22 січня 1993 р. було прийнято Статут СНД. Україна є одним із засновників СНД. До СНД входять також Росія, Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Туркменістан, Таджикистан, Узбекистан,

Згідно зі Статутом Співдружність передбачає духовне єднання народів (ст. 2-3) та керується такими принципами:

• поважання суверенітету держав-членів;

• визнання непорушності існуючих кордонів;

• незастосування сили або загрози силою у взаємних відносинах; розв'язання спорів мирними засобами;

• забезпечення прав людини; співробітництво у політичній,

• економічній і соціальній сферах;

• співробітництво в галузі міжнародного миру і безпеки;

• створення громадянам держав-членів умов для вільного спілкування, контактів і пересування в межах Співдружності та ін.

Вищим органом СНД є Рада голів держав, яка вирішує шляхом

83

консенсусу всі принципові питання діяльності СНД. У рамках СНД діє також Міжпарламентська Асамблея, яка здійснює міжрегіональні консультації з питань співробітництва національних парламентів.