6.Правовий статус римських громадян

Серед вільних найбільшою правоздатністю наділялися звичайно римські громадяни.Спочатку в період ранньої республіки все вільне населення поділялось на римських громадян і негромадян.Останні правовою охороною з боку Римської держави взагалі не забезпечувались.Проте з розвитком цивільного обороту та внаслідок інших соціально-економічних змін римляни були змушені визнати певний правовий статус за латинами і перегинами,а потім і за вільновідпущениками.В імператорський період з*явилась ще одна група яка одержала особливий статус-колони.Римське громадянство набувалося народженням дитини в законному шлюбі римських громадян.Народжена в такому шлюбі дитина набувала в момент зачаття.Дитина народжена поза шлюбом за загальним правилом поділяла статус матері на момент її народження.Крім того римське громадянство набувалось пожалуванням цього звання чужоземцю за особливі заслуги перед Римською державою звільненням римським громадянином свого раба і усиновленням чужоземця.Римське громадянство припинялось зі смертю особи його втратою шляхом продажу в рабство внаслідок полону засудження до найбільш тяжких видів кримінального покарання або вигнання з Риму.Проте.якщо римський громадянин повертався з полону то його статус римського громадянина відновлювався.Втрата такого громадянства могла статися шляхом продажу в рабство тільки за Тібр тобто за кордон оскільки римський громадянин не міг стати рабом у своїй державі.Магістрат мав право продати в рабство за кордон дезертира і особу що ухилялася від цензу.Обкрадений мав право продати в рабство злодія кредитор неспроможного боржника.Підстави втрати римського громадянства з часом відпали проте з*явилися інші засудження за тяжкі кримінальні злочини до каторжних робіт або вигнання з Риму.У деяких випадках закон допускав можливість змінити громадянство.Спори про статус фізичної особи виникали очевидно не так вже й рідко оскільки наприкінці періоду республіки був створений спеціальний суд для вирішення спорів про громадянство.Безперечно римське громадянство припинялося зі смертю римського громадянина.Римський громадянин мав повну правоздатність у політичній майновій і сімейних сферах.Звільнений з рабства вільновідпущеник хоча й одержував статус римського громадянина ним фактично не був.Правовий статус вільновідпущеника ліберті на істотно відрізнявся від статусу римського громадянина.Римський громадянин мав право нести службу в регулярних римських військах брати участь і голосувати в народних зборах бути обраним на посади магістратів.Ця сфера політичних прав які до речі не залежали від сімейного становища особи.У сфері цивільно-правових відносин правоздатність римського громадянина складалася з двох основних груп прав брати законний шлюб і торгувати.

7.Правовий статус латинів та перегринів

Латинами визнавалися стародавні жителі Лація та їх нащадки.За своїм правовим статусом латини поділялися на три групи:1)давні латини це громадяни міст Лація які були об*єднані в Латинську лігу на чолі з Римом.Общини цих міст наділялися правами укладати з римськими громадянами будя-які правочини за цивільним правом поселятися в будь-якому місті Лація в тому числі в Римі брати законний шлюб з римлянкою.Переїхавши до Риму на постійне місце проживання латина ставали римськими громадянами.2)Колоніальні латини-з середини IIст. До н.е.Рим вже повністю підкорив Аппеннінський півострів і почав створювати свої колонії на завойованих землях поза Лація.Населення цих колоній наділялося статусом латинських громадян.Згодом вони склали особливу категорію населення-колоніальнілатини чи латини колоній.Вони поділялися правом комерції і правом переїзду до Риму.Але в серед.IIIст. до н.е. вони ще не мали права брати шлюб з римською громадянкою Латини колоній у разі обрання їх на вищі державні посади у своїх общинах одержували статус римського громадянина.Вони мали право продовжувати свою політичну діяльність у Римі.Отже політична еліта фактично мала подвійне громадянство своїх латинських міст та колоній і Риму.Проте цей привілей істотного значення не мав оскільки латини колоній самі були як правило вихідцями з Риму.Під час перебування в Римі латини колоній мали право голосу на народних зборах.Відмінність між статусом латинів і статусом римських громадян лише у місці постійного проживання та належності до общини.Римський громадянин мав право у будь-який час переселитися на постійне місце проживання до латинської колонії завдяки чому ставав латинським громадянином.Проте він також легко міг повернутися назад до Риму і одержував статус римського громадянина.3)раби відпущені на волю які одержували статус латина Юніана.Раби могли бути відпущені на волю і дістати статус латина за таких умов1)раб повинен бути старшим 30 років2)належати своєму володареві за правом квіритів3)відпущений на волю праведним і законним способом.Якщо якась з наведених умов не була дотримана то він ставав латином.Латини Юніана за своїм правовим статусом відрізнялися від інших латинів.Цю групу складали особи які не належали до жодної з общин.Латини не мали право брати шлюб з римською громадянкою не мали право ні заповідати ні одержувати за заповітом.Не допускалося і спадкування за законом після смерті латина Юніана майно переходило до його колишнього володаря який відпустив цього латина на волю тобто майно ніби завжди було майном володаря. Проте обов*язки латина Юніана в такому разі на його володаря не переходило.Правовий статус латина виникав в результаті а)народження в сім*ї латинів при цьому діють ті ж самі правила що для римських громадян статус шлюбної дитини визначається за статусом батька позашлюбної за статусом матері б)присвоєння статусу латина актом державної влади в)добровільного переходу до числа латинів з метою одержання земельного наділу г)звільнення від рабства володарем-латином або римським громадянином але за умови надання правового статусу латина.Перегринами це вільні громадяни іншої держави праву якої вони підкорялися.Вони не були рабами проте й не отримували правового статусу римського громадянина.Статус переграна набувала дитина народжена в сім*ї перегринів чи перегринкою поза шлюбом.За деякі кримінальні злочини римський громадянин позбавлявся свого статусу і висилався в місця проживання перегринів де й одержував їхній статус.В сфері приаотно-правових відносин вони керувалися власним національним правом згідно з законом про провінції який встановлював для неї особливий правовий статус.Склалася різноманітна система правового регулювання майнових відносин у різних провінціях при цьому не було спільної правової основи для контакту з Римом.В окремих випадках перегинам надавалося римське громадянство за особливі заслуги перед Римською державою окремим з них або навіть групам жалувався цей статус.