Основи менеджменту

Тема 1 Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

1.1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності

Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співввідношення попиту і пропозиції тощо.

Предмет:

1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі, тощо);

2. Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо);

3. Проектевання систем менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).

Об’єкт – процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та інших організацій.

Суб’єкт – працівники керуючої і керованої системи організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень,обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.

1.2. Сутність категорій „управління” та „менеджмент”

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацію тощо).

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

УПРАВЛІННЯ МЕНЕДЖМЕНТ

Термін „МЕНЕДЖМЕНТ”:

• в Україні почав використовуватися з початку 90-х рр. ХХ століття, що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір;

• в основі терміну лежить англійське дієслово «to manage» - керувати, яке походить від литинського «manus» - рука.

С учасні визначення терміну менеджмент:

Ц е спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);

Ц е влада та мистецтво керівництва;

Ц е вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників);

Ц е органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи;

Ц е сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку;

Ц е процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій.

1.3. Рівні управління та сфери менеджменту

• виробничий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

• фінансовий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

• маркетинг - управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів та послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність.

Р ІВНІ УПРАВЛІННЯ (2)

УПРАВЛІННЯ НАЙВИЩОЇ ЛАНКИ

Інституціональний

рівень

УПРАВЛІННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЛАНКИ

У правлінський

рівень

УПРАВЛІННЯ НАЙНИЖЧОЇ ЛАНКИ

Т ехнічний

рівень

Тема 2

Закони, закономірності та принципи менеджменту

2.1. Закони і закономірності менеджменту

Закон – внутрішній суттєвий зв’язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток.

ЗАКОНИ МЕНЕДЖМЕНТУ
1	Закон спеціалізації управління	Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.
2	Закон інтеграції управління	Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва.
3	Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління	Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
4	Закон демократизації управління	Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні довгострокового спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.
5	Закон економії часу в управлінні	Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
6	Закон пропорційного розвитку систем управління	Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо)

Закономірність – первинна стадія формулювання закону або частковий вияв його дії.

Об’єктивні, стійкі, загальні та повторювальні зв’язки між явищами, процесами, категоріями менеджменту є закономірностями менеджменту. Відповідно до цього в менеджменті виділяють такі закономірності:

• процесу менеджменту;

• функцій та методів менеджменту;

• управлінських рішень;

• керуючої та керованої системи організації;

• внутрішнього та зовнішнього середовища організації;

• розвитку менеджменту тощо.

2.2. Сутність, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети організації

Принцип (від латинського «principium» - начало, основа) – це певне правило, сформульоване на основі пізнання законів чи закономірностей, якими люди керуються, зважаючи на свою внутрішню переконаність і досвід щодо необхідності чинити саме так.

Принципи менеджменту – основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською і соціальною діяльністю організацій.

При розробці принципів менеджменту потрібно враховувати такі положення:

• застосування певних принципів менеджменту гарантує ефективний менеджмент у певному місці, за певних умов і протягом певного часу;

• принципи менеджменту забезпечують ефективні результатати за їх системного використання;

• принципи менеджменту не слід догматизувати;

• науковому узагальненню підлягають ті принципи менеджменту, які стабільно гарантують очікуваний результат.

2.3. Характеристика принципів менеджменту та взаємозв’язок між ними

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характеруправління організаціями.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ:

ПРИНЦИП		ХАРАКТЕРИСТИКА
1	Цілеспрямованість	Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.
2	Урахування потреб та інтересів	Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
3	Ієрархічність	Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.
4	Взаємозалежність	Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.
5	Динамічна рівновага	Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.
6	Економічність	Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
7	Активізація	Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження іновацій тощо.
8	Системність	Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих і взаємопов’язаних елементів.
9	Єдиновладдя	Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.

Усі принципи менеджменту взаємопов’язані. Відмова від якогось із них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту.