1. Предмет та система римського приватного права.

Сучасне цивільне право виникало і розвивалося протягом тривалого часу. Свою історію воно почало ще з часів Стародавнього Риму. У римлян право було досить розвинене для тодішнього часу і містило дуже багато положень, які можуть застосовуватись і зараз. Більшість цих положень використовуються в сучасному Цивільному праві. Звичайно, вони дещо трансформувались, але Римське право визнається найголовнішим витоком Цивільного права майже всіх країн Європи в тому числі і України. Цивільне право у стародавньому Римі складалося з трьох систем: ius civile - цивільне право, ius gentium- право народів, ius praetorium - преторське право. Цивільне право Стародавнього Риму відзначалося національною обмеженістю, обтяжливим формалізмом, консерватизмом. Цивільне право існувало лише на території міста-держави Рим, і тому мало замкнутий характер. Основним джерелом права були Закони XII таблиць.Цивільне право не могло регулювати майнові відносини між мешканцями Риму та мешканцями інших територій і тому воно постійно розвивалося. Згодом римське право визнало цивільні права і жителів навколишніх місць Рима які називалися перегринами.Преторське право було більш досконалим ніж право народів та цивільне право. Воно було більш гнучке, без зайвого формалізму. Але воно виникло на ґрунті попередніх двох прав. Завдяки діяльності преторів, з них було взяте все саме найкраще.Всі три системи складали єдине ціле і називалися цивільним правом. Згодом грані між цими системами зітерлися і створилася нова система римське приватне право.Система римського права. Крім римського приватного права (ius privatum) існувало також публічне право (ius publicum), яке захищало інтереси держави. Воно було не досить розвинене.

Система римського права складалася з публічного права, до якого входили державне право, адміністративне право, кримінальне право та приватного права, до якого входили цивільне право, право народів, преторське право.Предметом римського права були правовідносини що складалися між римлянами та мешканцями інших територій, що входили до складу римської держави. Це право, яке відстоювало інтереси рабовласника та інших вільних людей. Але треба відзначити, що в Римі була досить розповсюджена класова приналежність і тому, звичайно, положення вільних людей не було однаковим.Характерною для римського права була нерівність між членами родини де батько був володарем і хазяїном, а всі інші зобов'язані були йому підкорятися.Римське право для своїх часів було досить розвиненим і проіснувало майже до кінця VI століття.

2.Історія римського приватного права.

Римське право займає в історії людства виняткове місце: воно пережило народ, що створив його і двічі підкорило собі світ. Римське право робиться предметом вивчення: воно починає застосовуватися в судах: воно переходить в місцеві і національні законодавства, здійснюється те, що носить назву рецепції римського права. У багатьох місцях Corpus Juris Civilis Юстиніана робиться прямо законом. Римське право визначило не тільки практику, але і теорію. Безперервне багатовікове вивчення римського права, особливо залишків римської юридичної літератури, формувало юридичне мислення Західної Європи і створювало сильний клас юристів, керівників і діяльних помічників у всякій законодавчій роботі. Бувши синтезом усієї юридичної творчості античного світу, воно лягло потім як підмурівок для правового розвитку нових народів, і як такий підмурівок, загальний для всіх народів Західної Європи, воно вивчається повсюдно - у Німеччині, Франції, Італії, Англії і т.д. Бувши базисом, на якому століттями формувалася юридична думка, воно вивчається і тепер, як теорія цивільного права, як правова система, в якій основні юридичні інститути і поняття знайшли собі найбільш чисте від всяких випадкових і національних забарвлень вираження. Починаючи з XII в.воно захоплює більшість держав Західної Європи один з найважливіших історичних процесів всієї епохи феодалізму - рецепція римського права. Розвивається промисловість і торгівля вимагали розвитий правової надбудови, не гальмує, але стимулюючої прогрес виробничих сил і виробничих відносин, і притім надбудови, що виходить за межі окремих феодальних держав. Господарські відносини виходили за межі дрібних феодальних територій, і їх правове регулювання повинно було бути адекватно їм - і територіально і по суті. Вихід був знайдений у визнанні сили закону за римським правом. За своїм змістом задовольняє потребам середньовіччя.

Римське право стало «загальним правом» ряду держав і фундаментом подальшого розвитку і феодального і буржуазного права. Воно придбало вже через ряд сторіч після падіння Риму значення діючого права в ряді держав Центральної та Південної Європи.