Тема 4 Організація як об’єкт управління

4.1. Поняття організації та її внутрішнє середовище

Організація – група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організація – специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів та (або) послуг.

Внутрішнє середовище організації – комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний стан організації, формуються та контролюються керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних активних дій керівництва. Внутрішнє середовище організації визначають склад і взаємодія таких елементів як організаційна форма і структура організації, люди, соціальн-психологічний клімат, цілі, зівдання, технологія.

Центром діяльності організації є людина, яка може бути співробітником або зовнішньою зацікавленою особою.

Завданням керівника є створення в організації такого внутрішнього середовища, яке б підтримувало бажаний тип поведінки індивіда і груп працівників. Цьому сприяє мотивування.

Мотивування (лат. «moveo» - рухаю) – стимул для певної поведінки людини, який виникає як наслідок напруження між потребами і можливостями їх задоволення.

4.2. Загальні риси організації та їх типи

Загальні раси організацій:

• множина осіб або суборганізацій;

• загальна мета діяльності, яка відома всім причетним до неї;

• певна структура і порядок взаємодії між її складовими та співробітниками;

• поділ праці;

• загальні, взаємоузгоджені прагнення, спрямовані на досягнення визначених цілей;

• ієрархія, свідома координація (планування) внутрішньої і зовнішньої діяльності;

• замінність персоналу (організація не зникає. Якщо хтось піде, а інший вступить до неї);

• виключність щодо навколишнього середовища, яка виявляється в особливому ритуалі вступу до організації, ознаках належності до неї, символах, титулах, традиціях тощо, доступних лише належним до організації.

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВСІХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Визначення міссії та цілей;

2. Наявність ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

3. Залежність від зовнішнього середовища (економічних і правових умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, менталітету суспільства тощо);

4. Горизонтальний поділ праці (вивчення конкретних завдань), який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;

5. Вертикальний поділ праці, спрямований на координацію роботи, тобто на здійснення процесу управління;

6. Необхідність управління;

7. Наявність формальних і неформальних груп;

8. Здійснення певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

УСПІХ У ДІЯЛЬНОСТІ БУДЬ-ЯКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД:

• прибутковості;

• капіталізації;

• виживання;

• підприємницької ініціативи;

• розвитку комунікацій;

• результативності (ефективності);

• продуктивності;

• здатності до формування культури;

• здатності до практичної реалізації;

• здатності до саморозвитку;

• вміння ефективно використовувати інвестиції;

• здатності до самовдосконалення системи менеджменту.

ЗА СПОСОБОМ І МЕТОЮ УТВОРЕННЯ:

• ФОРМАЛЬНІ

• НЕФОРМАЛЬНІ

ЗА ВЕЛИЧИНОЮ:

• КРУПНІ

• СЕРЕДНІ

• ДРІБНІ

ЗА ЮРИДИЧНИМ СТАТУСОМ:

• ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

• НЕЮРИДИЧНІ ОСОБИ

ЗА КІЛЬКІСТЮ ЦІЛЕЙ:

• ПРОСТІ

• СКЛАДНІ

ЗА ХАРАКТЕРОМ АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІН:

• МЕХАНІСТИЧНІ

• ОРГАНІСТИЧНІ

ЗА ФОРМАМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА:

• ПІДПРИЄМСТВА

• ТОВАРИСТВА

• БАНКИ

• СТРАХОВІ КОМПАНІЇ

• ІНВЕСТИЦІЙНІ ФОНДИ

4.3. Організація як об’єкт управління

Система управління – спосіб поєднання і взаємодії керуючої і керованої підсистем (суб’єкта і об’єкта управління). Постає як сукупність структурних елементів та управлінських процесів, що відбуваються в соціотехноекономічній системі, тобто як підсистема, що реалізує функції менеджменту. Вона має власні елементи, структуру і організацію.

4.4. Еволюція організації та її концепції життєвого циклу

ІСТОРИЧНИЙ ПЕРІОД	ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	СПОСІБ ВИНИКНЕННЯ	ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЙ
1	2	3	4
ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО
Поява людини розумної	Просте використання природних продуктів	Спонтанний	Первинна кровноспоріднена община
3000 р. до н.е.	Перший великий поділ суспільної праці	Регулярний, обґрунтований поділом праці	Спеціалізоване внутріплемінне виробництво
ПЕРШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
1200 – 800 рр. до н.е.	Другий великий поділ суспільної праці	Регулярний, обґрунтований поділом праці	Спеціалізовані майстерні, орієнтовані на ринок
РАБОВЛАСНИЦЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
VIII ст. до н.е. – V ст. н.е.	Неекономічний примус рабів до праці	Регулярний, обґрунтований поділом праці	Ремісничі майстерні
ФЕОДАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
Кінець V – середина ХVІІ ст.н.е.	Поєднання нееконо-мічного примусу до праці з елементами економічної зацікавленості	Регулярний, підприємницький	Мануфактури
СУСПІЛЬСТВО, ПОБУДОВАНЕ НА РИНКОВИХ ЗАСАДАХ
Домонополістичний капіталізм (середина ХVІІ – остання третина ХІХ ст.н.е.)	Економічна зцікавленість працівників	Регулярний, підприємницький	Унітарні підприємства напівмануфактурного типу
Монополістичний капіталізм (1900 – 1950 рр.)	Економічна зцікавленість працівників	Регулярний, підприємницький	Великі унітарні підприємства
Постіндустріальне суспільство (з середини ХХ ст. до сьогодення)	Економічна зціка-вленість працівників, що ґрунтується на соціальних механізмах їх взаємодії	Регулярний, підприємницький	Корпорації
СОЦІАЛІСТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
1917 – 1990 рр.	Економічна зцікавленість працівників, поєднана з формами неекономічного і навіть репресивного примусу	Директивний	Унітарні державні підприємства; одержавлені підприємства в кооперативному секторі економіки

ЕТАПИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЕТАПИ		ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
1	«Народження»	Проникнення на ринок; забезпечення виживання за збиткової діяльності; забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації
2	«Дитинство»	Закріплення на ринку, його окремих сегментах; забезпечення беззбиткової діяльності
3	«Юність»	Суттєве розширення цільових сегментів ринку; орієнтація забезпечення високих темпів зростання прибутку; інвестування розвитку на засадах самофінансування
4	«Рання зрілість»	Подальше розширення цільових сегментів ринку; орієнтація на регіональну диверсифікацію; забезпечення стабільного росту прибутків на оптимальному рівні
5	«Завершальна зрілість»	Формування іміджу підприємства; збалансоване зростання; орієнтація на галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримання рівня конкурентоспроможності; забезпечення підтри-мання рівня прибутковості на оптималному рівні
6	«Старіння»	Збереження позицій або часткове зменшення обсігів виробництва; згортання діяльності; зниження прибутковості, фінансової стійкості
7	«Відродження»	Суттєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності; забезпечення умов для зростання прибутковості; залучення значних обсягів інвестицій

4.5. Культура організації

У процесі еволюції організація формує свою культуру, яка характеризує якісні аспекти управлінської діяльності та її відповідність економічним, організаційним, соціальним, екологічним, оргономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам.

Культура організації – сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам оганізації.

Організаційну культуру формують об’єктивні та суб’єктивні елементи.

Суб’єктивні елементи культури: Об’єктивні елементи культури:

1. організаційні табу; 1) місцерозташування організації;

2. звичаї; 2) дизайн і обладнання робочих місць;

3. ритуали; 3) престиж та імідж організації.

4. зразки поведінки;

5. мова спілкування;

6. гасла тощо.