Школа поведінських наук (з 1950 р. До сьогодення)

ПІДХОДИ

ХАРАКТЕРИСТИКА

1

Процесний підхід

Визначає управління процесом, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації, розглядається як сума взаємопов’язаних дій – функцій управління, а кожна з функцій як комплекс однорідних (елементарних) дій, операцій, процедур. Проблема функцій менеджменту потребує окремого розгляду, оскільки донині не існує загальновизнаного переліку їх, а різні автори називають від чотирьох до п’ятнадцяти функцій.

2

Системний підхід

Трактує організацію як сукупність взаємозалежних елементів (люди, структура, завдання, технологія), орієнтованих на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища. Його засади сформулював американський вчений Честер Барнард (1886 – 1961) у книзі „Функції адміністратора” (1938 р.). Однак він використовував не математичний, а понятійний апарат. Системний підхід у сучасному трактуванні оформився на початку 60-х років ХХ століття, коли в теорії управління почали застосовувати методи прикладної математики. Системний підхід – це загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації та управління. Його основою є трактування системи як певної цілісності взаємопов’язаних елемантів, кожен з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Складові такої системи взаємозалежні. За відсутності хоч однієї з них система не працюватиме або працюватиме неправильно.

Фундаментальні поняття системного підходу є основою застосування наукового методу дослідження систем управління. Цей метод передбачає три етапи: спостереження, формування гіпотези і верифікацію. Перші два застосовуються й іншими школами в науковому менеджменті, а етап верифікації (лат. «verus» - істина) – встановлення достовірності – властивий тільки системному підходу.

Верифікацію здійснюють на конкретній моделі управлінської системи, як правило, у комп’ютерному варіанті. Модель системи управління дає змогу кількісно визначити параметри її економічного розвитку, що безпосередньо реагують на управлінський вплив. Способи їх зміни, які найповніше відповідають цілям соціотехнічної системи, а також передбачати наслідки прийняття того чи іншого рішення.

Прихильники системного підходу найчастіше використовують аналогові та математичні моделі.

Аналогові (грец. «analogia» - відповідність) моделі – відображення найсуттєвіших для цілей дослідження характеристик. Математичні моделі будують через застосування для опису управлінських об’єктів, явищ і процесів методів дослідження операцій – нового наукового напряму в прикладній математиці: теорії ігор, теорії управління запасами, теорії черг, теорії оптимального програмування та імітаційного моделювання.

3

Ситуативний підхід

Стверджує, що вибір і застосування методів управління залежить від ситуації. Його прихильники головне завдання вбачають у навчанні менеджерів ситуативного мислення, тобто вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити способи їх вирішення. Ситуацією вони вважають сукупність обставин, які впливають на організацію в певний час.

Ситуативний підхід, що оформився наприкінці 60-х років ХХ століття не заперечує концепцій класичної, біхевіористської шкіл, системного підходу, намагаючись інтегрувати їх розробки як часткові підходи. За ситуативного мислення зберігається концепція процесу управління, яка може застосовуватися для всіх організацій.одночасно ситуативний підхід передбачає вибір специфічних прийомів для досягнення мети організації за певних умов функціонування.

Практичне застосування ситуативного підходу основано на вмінні менеджера володіти ефективними засобами професійного управління, тобто розуміти сутність процесу управління, індивідуальної та групової поведінки людей, знати методи планування і контролю та кількісні методи прийняття рішень; передбачати позитивні та негативні наслідки застосування тієї чи їншої концепції або методики у певній ситуації; правильно розуміти і інтерпретувати ситуацію, тобто визначати найважливіші фактори й обирати найчутливіші елементи, вплив на які забезпечить найбільший ефект; пов’язувати конкретні прийоми з конкретними ситуаціями, забезпечуючи досягнення мети організації найефективнішим шляхом.