Тема 14 Керівництво та лідерство

14.1. Поняття та загальна характеристика керівництва

Керінництво – вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Централною фігурою в системі менеджменту кожної організації є менеджер-керівник, який керує організацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери взаємоучасті, максимальному розкриттю потенціалу кожного працівника, зосереджує зусилля колективу на досягненні цілей організації. Його основою є вмілопобудовані взаємовідносини керівника з підлеглими.

Забезпечення ефективного керівництва базується на:

• ініціативності;

• інформованості;

• відстоюванні власної думки;

• прийнятті рішень;

• розв’язанні конфліктних ситуацій;

• критичному аналізі.

14.2. Сучасні теорії лідерства та їх зміст

Лідерство – здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Влада – можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив – поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття того чи іншого працівника (підлеглого).

№	ТЕОРІЯ	ХАРАКТЕРИСТИКА
1	Теорія підходу з позиції особистих якостей	Між 1930-1950 рр. почалися дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників. Згідно з цією теорією, відомою також як „теорія великих людей”, кращі з керівників володіють певними особистими якостями. Однак єдиної думки щодо них так і не вироблено, хоч більшість вважає такими якостями рівень інтелекту і знань, помітну зовнішність, чесність, тверезий розум, ініціативність, соціальну й економічну освіту та високий рівень впевненості у собі.
2	Теорія поведінського підходу	Представники її сформулювали основу для класифікації стилів керівництва як стилів поведінки. Згідно з її положеннями, ефективність визначають не стільки особисті якості керівника, скільки його манера поведінки у взаємодії з підлеглими. Поведінковий підхід стимулював вивчення лідерства, однак його недоліком була переконаність в існуванні єдиного оптимального стилю керівництва. Пізніше прихильники цієї теорії почали стверджувати, що оптимальний стиль керівництва залежить від ситуації.
3	Теорія ситуаційного підходу	Згідно з нею, на ефективність керівництва впливають такі ситуаційні чинники, як потреба й особисті якості підлеглих, характер завдань. Вимоги і вплив середовища, наявна у керівника інформація. Дослідники, які сповідували її, намагалися з’ясувати стилі поведінки й особисті якості керівника, що найповніше відповідають певним ситуаціям. Був зроблений висновок, що не існує єдиного оптимального стилю керівництва. Вибір його залежить від використовуваної технології, системи цінностей організації, стилю керівництва, вимог керівників вищого рівня ієрархії, колег і підлеглих керівника.

14.3. Класифікація стилів керівництва та їх характеристика

Стиль управління – системна поведінка керівника щодо безпосередньо підпорядкованих йому управлінських працівників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється у способах виконання управлінських робіт і впливу на об’єкт управління підпорядкованого управлінського персоналу.

Стиль керівництва – сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного використання управлінських функцій і виробничих завдань господарської системи. Основними є АВТОРИТАРНИЙ та ДЕМОКРАТИЧНИЙ стилі. Всі останні – лише їх похідні.