17.Загльна характеристика китайської літератури періоду пізньої давності (імперії)

221р до н.е.-поч.об*єднання Кит. В імпер.Царство Ці попадає під владу царства Цінь. Перший цінський імператор Ці Ші Хуан Ді провів велику кількість реформ задля викоронення старих порядків: адмін.реформу , окремі царства замінилилися на області,а ті в свою чергу на повіти, запровадив єдині міри,грошові знаки,мовна реформа-стала ієрогліфічна форма письма, велику увагу приділив будуванню,особливо через напад кочівників(будує Велику кит.стіну).На його думку нова політична форма нової держави мала грунт. На силі, міцному порядку,тому імператор руйнує старе й заперечує все конфуц-во(знищує твори та прихильників). Правління тривало 15 років, а після смерті поч. Війна за трон між Лю Баном і Сян Юєм.У 202р. Лю Бан розбив Сян Юя й став новим імператором-засн. Ханської династії.Після смерті цього імп. Знову поч. війна з гунами,у 154р спалах нове повст й остаточно закріплення здійсн. у 140р.-поч. Ера ханської імперій.Це останній період кит.древності.Імператором став У Ді(його порівн.з римським Августом).

В цей час офіційною ідеологією країни стало конфуціанство, позбавлене колишньої ортодоксальності й доповнене зручними для правлячої верхівки положеннями.Передусім це передбачало дотримання канонів і традицій.Створена ще імператором У-ді (156—87 рр. до н. є.) Музична палата Юефу, якій офіційно наказувалося збирати народні пісні. Завдяки талантові співця й музиканта Лі Яньняня й поета Сима Сянжу вона перетворилася на театральне управління, що відало виставами, в яких поєднувалися спів, інструментальна музика й танці.

Блискучий поет Сима Сянжу, крім жанру поеми, близької за змістом до оди, успішно розвинув жанр музичної поезії, де ритміка вірша повністю визначалася мелодією. Пізніше назва "Юефу" стала терміном — назвою певного виду поетичних творів. Літературний відділ Музичної палати проводив і величезну текстологічну роботу з пам'ятками стародавньої літератури. Відомий учений Лю Сян, прагнучи зберегти їх для нащадків, переписав з бамбукових пластинок на шовк чимало давніх творів, був їх відомим колекціонером і дослідником.

У країні активно створювалися книгосховища, найбільше належало імператорові, інші — місцевим ванам. Почала розвиватися філологія, завдяки чому була систематизована літературна спадщина, складений її канон — "П'яти-книжжя": "Шицзін" ("Книга пісень"), "Шуцзін" ("Книга історії"), "Іцзін" ("Книга перемін"), "Лі-цзи" ("Книга обрядів"), "Чунь-цю" (літопис царства Лу). Мала увійти до канону і "Юецзін" ("Книга музики"), шанована конфуціанцями, та на той час вона не збереглася*. Саме зусиллями Дуна Чжуншу створюється ханьська філологія. Він пише одну з перших літ.праць і робить вперше класиф.віршів:

фен, я ,сун,фу,бі,син. фен,я, сун позначають поетичні жанри, зразки яких представлені в антології «Ши цзин» («Канон віршів»): песни-фен, оди-я, гімни-сун. фен правомірно розглядати як лірику, я - як ліро-епічну поезію, а сун - як культову поезію з зачатками драматичної дії. Бі найчастіше ототожнюється з порівнянням, асоціацією або інтерпретується як прийому, який передбачає зіставлення речей чи явищ, або метафори, що включає в себе як алегорію, так і порівняння. В син або вбачають схожість теж з метафорою або алегорією, або ж витлумачують цю категорію як позначення імпульсу асоціативного осяяння, що знаходить вихід у формі пісенного заспіву. Що стосується фу (цим терміном в подальшому стала позначатися одичну поезія) початково так називався особливий тип пісень, можливо, суто ритуально-релігійного характеру. Але вже в стародавньому термінологічному апараті за цим ієрогліфом закріпилося категоріальне значення, близьке до поняття «художнє рішення», причому художнє рішення, знайдене в одній площині, тобто опис або виклад, позбавлене в плані поетики специфічних образотворчих засобів.

Також завдяки його наполяганням з'являється "Тайсюе" — перший вищий навчальний заклад в історії Китаю, де викладали п'ять докторів, а навчалися п'ятдесят студентів. Кожний з викладачів знався на одній із "п'яти класичних книг", затвердження їхніх кафедр було визнанням ідеологічно-доктринального значення конфуціанства. Введена У-ді система обов'язкових державних іспитів на заміщення адміністративних посад передбачала безумовне детальне знання "П'ятикнижжя".

Творцем історичної науки в Китаї вважається Сима Цянь (145 — близько 87 р. до н. є.), автор славнозвісного твору "Шицзи" ("Історичні записки"). Використовуючи хронологічно-біографічну форму, історик, хранитель державного архіву, тайши (головний писар), складач календаря Сима Цянь веде розповідь про жорстоких чиновників, конфуціанців, мужніх героїв, про підлабузників, ворожив, користолюбців, починаючи ще від часів легендарного царства Ся (виникненням вважається 2205 р. до н. є.). У його своєрідних життєписах-новелах постає світ людей, правдивих людських типів, виписаних яскраво й виразно. Критичний пафос талановитого письменника, спрямований проти негативних персоналій китайської історії, не залишився поза увагою правлячого імператора У-ді, який, використавши незначний привід, засудив Симу Цяня до смерті, заміненої кастрацією й ув'язненням. Та й після в'язниці історик знову продовжив працювати над твором.

У цей період Цзя І пише свій трактат до правителя “Помилка Цінь”, у якому пояснює чому цінський дім і його правитель впали.Помилка,за його словами,заключалася в тому,що імп.відкинув шлях древніх царів,відкинув традицію,забрав освіту в народу,що й призвело до падіння.імпер.не наслідував принципи людяності,зрікшись коефуц.вчення.Автор стверджує,що імп.Цінь не зрозумів різницю між захопленням і утриманням.