1. Питання для самостійного вивчення:

1. Правила складання рекламних гасел.

2. Основні помилки при складанні рекламних звернень.

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

1. Прес-релізів туристичних підприємств.

2. Слоганів туристичних підприємств.

3. Тестові завдання:

1. Документовані або публічно оголошені відомості про події, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі – це:

а) інформація;

б) реклама;

в) дані;

г) жовта преса.

2. Інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру – це:

а) соціальна реклама;

б) комерційна реклама;

в) корисна інформація;

г) новини.

3. Серед умов ефективності реклами не має:

а) новизна і неочікуваність;

б) зниження обсягу продажу;

в) відміннсть рис рекламуємого товару від аналогів;

г) зростаючий попит.

4. Різновид службового листа, в якому викладено запрошення взяти участь в якійсь нараді, конференції, зборах – це:

а) повідомлення;

б) запрошення;

в) прес-реліз;

г) оголошення.

5. Як називається документ в якім, окрім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування?

а) повідомлення;

б) прес-реліз;

в) запрошення;

г) оголошення.

6. Головним PR-документом у будь-якій організації є:

а) повідомлення;

б) прес-реліз;

в) запрошення;

г) оголошення.

7. Про поточному, ще не завершену подію інформує:

а) інформаційний прес-реліз;

б) ньюс-релиз;

в) прес-реліз-новина;

г) прес-реліз-анонс.

8. В рекламі не виділяють такий функціональний стиль:

а) офіційно-діловий;

б) науково-професійний;

в) фамільярно-розмовний;

г) немає правильної відповіді.

9. Передує рекламному зверненню:

а) луна-фраза;

б) слоган;

в) інформаційний блок;

в) овідкові відомості.

10. Лид – це:

а) назв прес-релізу;

б) перший абзац прес-релізу;

в) прес-реліз;

г) закінчення прес-релізу.

4. Практичні завдання.

1. Складіть та запишіть оголошення про наявність вільної посади менеджера з туризму.

2. Напишіть оголошення щодо запрошення на навчання.

3. Складіть рекламне звернення додержуючись структури: слоган, вступна частина, інформаційний блок, довідкові відомості, луна-фраза.

Змістовний модуль ііі. Оформлення документів з особового складу сфери туризму Тема 8. Оформлення документів щодо особового складу

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню правил оформлення документів щодо особового складу.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

- розглянути комплекс документів з особового складу;

- розглянути основні характеристики трудового договору, контракту, трудової угоди;

- вивчити правила складання заяви, подання, автобіографії, резюме, характеристики, особового листка з обліку кадрів;

- визначити правила ведення особової справи;

- розглянути документи особового походження.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

- усне опитування,

- тестування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Ведення документації щодо особового складу на підприємствах і в організаціях будь-якої форми власності передбачено відповід­ними законодавчими та нормативними актами: Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законом України «Про відпуст­ки», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників та іншими.

До документів щодо особового складу належать: накази щодо особового складу, заяви, автобіографії, контракти, трудові книж­ки, характеристики тощо.

Крім того, рух кадрів документується за допомогою створення таких документів: подань про переведення, доповідних записок, актів, графіків відпусток.

Найбільш численною є документи, що відображає рух кадрів в організації. Під рухом кадрів розуміються: приймання, переведення і звільнення працівників; надання відпусток; відряджання.

Згідно ст. 21. КЗпП трудовий договір ‑ це угода мiж працівником i власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, які необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки i відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення i організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним i тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається КМУ.

Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути:

- автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);

- автобіографією-документом (точно викладаються основні факти).

Автобіографія складається з таких реквізитів: назва документа; текст; дата; підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.

Основними складовими частинами тексту автобіографії є:

1. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку).

2. Число, місяць, рік і місце народження.

3. Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо).

4. Відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював автор автобіографії, останнє місце роботи чи навчання, посада).

5. Відомості про громадську роботу, досягнення, заохочення, захоплення.

6. Відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, де й ким працюють, посада або останнє місце роботи).

7. Склад родини і стан сім’ї.

8. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону.

Резюме — документ, в якому особа в стислій формі повідомляє основні відомості про себе з метою участі в конкурсі на заміщення вакантної посади.

Надсилається в установу, яка оголосила конкурс, поштою або факсом; виготовляється, як правило, з використанням персонального комп’ютера в максимально доступній для зорового сприйняття формі (використання різних шрифтів, підкреслень тощо). Обсяг резюме – більше однієї сторінки тексту.

Резюме складається з таких реквізитів: назва документа; текст; дата; підпис; текст документа містить такі дані: П.І.Б. (повністю, у називному відмінку), дата й місце народження (відповідно до паспортних даних), домашня адреса, телефон, родинний стан, освіта (заклади освіти, підготовка, перепідготовка, курси тощо), науковий ступінь, учене звання (якщо є), трудова діяльність, досвід роботи (окремо — за спеціальністю, на яку претендує кандидат), додаткові дані (особисті якості, знання, навички, суміжні спеціальності — усе те, що може дати більш точні уявлення про позитивні якості кандидата).

Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника (учня).

Характеристика складається, як правило, з таких реквізитів: назва документа; П.І.Б. (повністю), на яку складається характеристика, у родовому відмінку; посада; науковий ступінь, учене звання (якщо є), місце роботи, навчання; рік народження (за необхідності — національність, домашня адреса, освіта); текст; дата укладання характеристики; підпис керівника установи (другим може бути підпис керівника структурного підрозділу, інших посадових осіб); печатка установи.

Текст характеристики містить, як правило, такі дані: короткі анкетні дані про особу, на яку складається характеристика;

- відомості про трудову (навчальну) діяльність особи (де, з якого часу працює, на яких посадах працює або дані про навчання);

- оцінка ділових і моральних якостей особи, ставлення до колег, риси характеру, відомості про стягнення, заохочення, нагороди;

- висновки про особу, на яку складається характеристика;

- місце, куди подається характеристика.

Основним документом в особовій справі працівника є особовий листок з обліку кадрів, тому правила його оформлення повинні знати не тільки працівники кадрових служб.

Особовий листок з обліку кадрів містить перелік питань щодо даних працівника, його освіти, попередньої роботи, відношення до військової служби, сімейного стану тощо. Цей документ є узагальненням автобіографічних даних майбутнього працівника.

При заповненні особового листка з обліку кадрів використовуються такі документи: паспорт; трудова книжка; військовий квиток; документ про освіту (диплом, посвідчення, свідоцтво, атестат); документи про присвоєння вченого ступеня; документи про винаходи, що їх має працівник.

У бланку особового листка з обліку кадрів міститься 14 розділів, які заповнюються від руки працівником при оформленні на роботу, виправлення та помарки не допускаються.

Особова справа – це сукупність документів, що містять найповніші відомості про працівника.

На кожного працівника підприємства у відділі кадрів формують особову справу. До неї заносять документи, що їх складає чи заповнює працівник при вступі на роботу (заяву, особовий листок з обліку кадрів чи анкету, автобіографію), копії документів про освіту, витяг з наказу про зачислення на роботу та інші документи по особовому складу, що стосуються даного працівника.

Всі ці документи підшивають в окрему папку, на обкладинці якої зазначаються в такій послідовності: назва підприємства; «ВІДДІЛ КАДРІВ»; «ОСОБОВА СПРАВА №____»; ім’я, по батькові, прізвище працівника, на якого оформлено особову справу; правила користування особовою справою.

До особової справи повинні входити такі документи: опис документів, що зберігаються в особовій справі; заява про прийняття на роботу; направлення чи рекомендація; анкета або особовий листок з обліку кадрів; автобіографія; копії документів про освіту; характеристики; витяги з наказів; доповнення до особового листка з обліку кадрів; листок заохочень та стягнень; довідки та інші документи, що стосуються даної особи.

Особові справи зберігаються окремо від інших документів, у спеціальних сейфах. Доступ до особових справ мають працівники, які визначені наказом керівника.

Документ особового походження — це документ, ство­рений фізичною особою поза службовою діяльністю. До них належать: заява, доручення, розписка, заповіт тощо.

Доручення (довіреність) — це письмове уповноваження на здійснення певних дій від імені фізичної або юридичної особи, що видала довіреність (довірителя). Доручення бувають: офіційні, особисті.

Офіційні доручення видаються представникові підприємства для виконання дій від імені підприємства. Їх оформляють на спеціальних або загальних бланках формату А4 або А5.

Реквізити доручення, виготовленого на загальному бланку: назва виду документу; дата (словесно-цифровим способом); індекс; місце складання чи видання; текст (зазначають, яка організація, кому (прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані), де і що вручає. Також у тексті залишають місце для підпису особи, якій видано доручення. Закінчують текст зазначенням терміну дії доручення.); підпис (керівника підприємства та головного бухгалтера); відбиток печатки. Офіційне доручення видають під розписку особі, на яку його оформлено.

Розписка – це документ, в якому підтверджуються дії, що вже відбулися.

Складають розписку в довільній формі на чистому аркуші паперу, здебільшого від руки або машинописним способом. У розписці мають бути такі відомості: назва виду документа; посада автора (в разі потреби); прізвище, ім’я, по батькові особи, яка дає розписку; сума взятих грошей або назви товарно-матеріальних цінностей; дата оформлення документа; підпис автора.

Одержану суму грошей у розписці зазначають цифрами, а в дужках – розшифровують словами.

У розписці забороняється робити будь-які виправлення чи стирання. Всі вільні місця під текстом та підписом підкреслюють. Складають розписку в одному примірнику і зберігають нарівні з грошовими та цінними документами.

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її було написано. В такому разі ці особи засвідчують документ своїми підписами.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: