Економічні ситуації та ділові ігри

До найбільш відомих систем оцінок інвестиційної привабливості і ризику належать рейтинги Institutional Investor, Euromonej, Business Enviroment Risk Index / BERI/.

Рейтинг Institutional Investor оцінює перш за все кредитоздатність країн і складається за участю експертів 100 провідних міжнародних банків.

Рейтінг Euromoney базується на дослідженні наступних індикаторів: 1) ринкових – 40%; 2) кредитних - 20 %; 3) політико-економічних, до складу яких входять: політичний ризик, економічний стан і прогноз економічного розвитку – 40%.

Рейтінг BERI оцінює політичну стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, темпи економічного зростання, видатки по зарплаті, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- і довгострокового кредитування і інш.

Результати експертних оцінок, що проводились в 1990-х роках, свідчать про низький рівень привабливості України. В різних рейтингах вона займає від 120 до 150-го місця серед держав світу.

Хоча аналіз оціночних факторів дозволяє віднести Україну до категорії країн з середнім рівнем розвитку, рейтинг привабливості України достатньо низький. На основі статистичних даних зробити висновки:

1. Які фактори позитивно впливають на інвестиційний клімат в Україні (виробничий потенціал, інфраструктура, географічне розміщення).

2. Які фактори дестабілізують і гальмують інвестиційну діяльність в Україні ?

3. Оптимізація форм і методів державного регулювання іноземного інвестування.

Тема 6: Макроекономічна ринкова система: рівноважний чнп Методичні поради

Рівноважним рівнем виробництва є рівень, який:

– економіка спроможна і готова підтримувати;

– створює загальні витрати, необхідні та достатні для купівлі цього обсягу виробництва;

– не створює перевиробництва (із складуванням непроданих товарів і подальшим зменшенням виробництва) чи надлишку загальних ви­трат (із скороченням запасів і подальшим зростанням виробництва) забезпечує рівність агрегованої пропозиції (планового вироб­ництва) і агрегованого (споживчого) попиту у розпорядженні.

Як наслідок, за рівноважного рівня виробництва:

– немає незапланованих інвестицій та скорочення запасів;

– збалансовані щорічні темпи виробництва та витрат.

У класичній моделі економіки вважається, що обсяг продажу продукції залежить не лише від загальних витрат, а й від цін продукції. Якщо при зниженні процентної ставки зростає схильність до інвестицій і зменшується схильність до споживання, то відповідно зменшується й рівень цін. Якщо при цьому підприємства інвестують менше, ніж домашні господарства заощаджують, то реальне виробництво, реальний доход, рівень зайнятості не зменшуватимуться. Рівні виробництва та зайнятості не зменшуватимуться при падінні споживання, оскільки конкуруючі виробники знижуватимуть ціни на свою продукцію і ціна національної валюти зростатиме, з чого скористаються ті, хто споживає, а не заощаджує. Знижуючи ціни, підприємства знижують свій попит на працю та інші ресурси, що викликає надлишок робочої сили, безробіття, зменшення рівнів зарплат. У свою чергу, зменшення зарплат веде до зростання попиту на працю та встановлення нового рівноважного рівня зарплат. Кожний, хто бажає працювати за такого рівня зарплат, знайде роботу, і вимушеного безробіття не буде. Класична модель економіки не враховує, що зменшення зарплат зменшує витрати працівників та агрегований попит.

У своїй книзі “The general theory of employment, interest and money” („Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”), що вийшла в 1936 р. Кейнс пояснював Велику депресію США зниженням агрегованого попиту . Він розробив принципи та методологію аналізу сукупних видатків. Поняття "сукупні видатки" використовувалося для визначення величини валового внутрішнього продукту за видатковим методом.

Сукупні видатки – це загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою.

Одні компоненти сукупних видатків відносно стабільні, змінюються повільно ( наприклад, споживчі видатки), інші – динамічніші і своїми змінами спричиняють коливання ділової активності. Це насамперед стосується інвестицій, які є найбільш мінливим компонентом сукупних видатків. Унаслідок зміни інвестиційних або інших видатків та сукупних видатків загалом змінюється обсяг національного виробництва, рівень зайнятості або рівень цін в економіці. Отже, кількість вироблених товарів і послуг і рівень зайнятості або рівень цін в економіці залежить від сукупних видатків.

Якщо сукупні видатки є меншими за ті, що достатні для купівлі ЧНП, виробленого за повної зайнятості, фактичний рівень безробіття буде вищим за природний. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. Якщо сукупні видатки перевищують ті, які достатні для купівлі ЧНП, виробленого за повної зайнятості, загальний рівень цін в економіці зростатиме.

У макроекономіці склалися два підходи до визначення рівноважного ЧНП: підхід "видатки – обсяг виробництва" (ґрунтується на зіставленні сукупних видатків і реального ЧНП) та підхід "витікання –ін’єкції" (ґрунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки-доходи" та ін’єкцій до цього потоку).

Початкова зміна в інвестиціях або будь-якому іншому компоненті сукупних видатків спричиняє багаторазову зміну реального ЧНП. Додаткові видатки – це додаткові доходи, а вони, своєю чергою, – додаткові видатки і т.д.

Національна економіка – це безперервно повторювані потоки видатків і доходів. Тому початкова зміна в будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє ланцюгову реакцію змін у потоці "видатки-доходи". Внаслідок цього відбувається багаторазова зміна реального ЧНП.

Споживчі видатки, як і інвестиції – це "гроші підвищеної потужності", оскільки їхня зміна справляє мультиплікативний вплив на рівноважний ЧНП.

Ефект мультиплікатора має важливе практичне значення. В процесі здійснення монетарної або фіскальної політики відбуваються зміни в певному або одночасно декількох компонентах сукупних видатків. Урахування ефекту мультиплікатора дає змогу кількісно оцінити, як саме позначаються ці зміни на рівноважному ЧНП країни. Однією з причин високого безробіття в Україні є дефіцит ефективних інвестицій у створенні продуктивних робочих місць, а в цілому – в "людський капітал". Продуктивні робочі місця утворюються, коли з’являється економічна потреба в них, яка спонукає підприємство інвестувати матеріальні та грошові ресурси у створення вакансій. Інвестиції потрібні також і для збереження наявних робочих місць. Для формування зайнятості у країні має бути не тільки абсолютна величина інвестицій, а також їхній мультиплікуючий ефект. Тому держава у своїй економічній політиці повинна приділяти особливу увагу витратам з високим мультиплікуючим впливом. Завдання держави полягає у здійсненні своїх витрат (або впливу на витрати приватних інвесторів) в такий спосіб, щоб, по-перше, ланцюжок витрат-доходів був якнайдовшим і складався з багатьох ланок, а, по-друге, щоб якнайбільша частина цього ланцюжка справляла вплив на попит і зайнятість усередині країни.