Тема 5: Макроекономічна ринкова система: сукупний попит на інвестиційні товари Методичні поради

Термін “інвестиція” походить від лат. invest, що означає “вкладати”. Сучасна теорія в усіх макроекономічних моделях загальної рівноваги використовує поняття нагромадження не капіталу, а інвестицій, тобто затрат на устаткування в довгочасному періоді, будівництво нових підприємств.

Інвестиційні рішення фірм і домогосподарств потребують вивчення, оскільки:

1. Теорія інвестицій в сукупності з теорією споживання дає уявлення, яким чином обсяг випуску даного періоду розподіляється між поточним споживанням і майбутнім (інвестиціями для збільшення обсягу випуску в перспективі).

1. Коливання інвестиційної активності фірм відіграє важливу роль у визначенні рівня виробництва і безробіття в економіці.

1. Інвестиції здійснюють значний вплив на довгострокове економічне зростання.

Глибокі зміни в господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Інвестиційна політика держави, місцевої влади і кожного господарства – важлива складова початку економічного піднесення.

Сучасні форми залучення інвестицій ґрунтуються на принципах класичної політичної економії, неокласичної і кейнсіанської концепції. У неокласичній концепції проблема інвестицій розглядається у зв’язку з поясненням рівноваги попиту і пропозиції на ринку товарів. З одного боку, національний доход використовується його одержувачами або для споживання, або для заощадження. З іншого боку, весь обсяг національних видатків складається із затрат на споживчі товари і інвестиції. Таким чином, для досягнення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією обсяг заощаджень має дорівнювати обсягу інвестицій. Досягається ця рівновага автоматично через дію ринкових регуляторів і прагнень власників заощаджень та інвесторів реалізувати свої суб’єктивні інтереси: власник заощаджень не стане зберігати їх у формі грошей, якщо можна одержати від них доход у вигляді процента, коли при цьому норма процента збільшується, то вигідніше збільшити заощадження, одержуючи від них більший доход, і навпаки, коли норма процента знижується, то, як правило, власники грошей, заощаджують менше, збільшуючи затрати на споживчі товари. Звідси правомірним є висновок, що, за неокласичною теорією, ринок грошових коштів представляють заощадження, попит – інвестиції, ціну – норма процента.

Представники кейнсіанського напряму визначають місце інвестицій у системі розширеного відтворення, враховуючи, що не сукупна пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює сукупну пропозицію, інвестиції створюють сукупні заощадження. Дж.Кейнс виходив з того, що рівність заощаджень та інвестицій має статичний характер: вона існує в масштабах усього суспільства, тобто на макрорівні, а самі по собі поняття “заощадження” та “ інвестиція” відбивають різні аспекти відтворення і визначаються багатьма факторами. Причому Кейнс спирався на психологічний закон, за яким суспільство із збільшенням суспільного реального прибутку збільшує сукупний попит, але не такою мірою, як зростає прибуток. Щодо інвестицій, то вони є функцією доходу, а самі виступають як доходоутворюючий фактор і, на відміну від заощаджень, залежать від ставки проценту.

Тому інвестиції і заощадження не обов’язково мають бути рівними, і для забезпечення економічного зростання треба не збільшувати обсяги заощаджень. Це положення визначала економічна ситуація, коли безробіття і неповне завантаження виробничих потужностей досягли критичних розмірів, нагромадження стримувалося відсутністю не ресурсів, а попиту на них і заощадження самі по собі не вели до інвестицій.

Оцінюючи ефективність рівня інвестицій, робиться аналіз рівня ефективності позикових коштів в цілому. Інвестиційний попит з боку підприємств є головним фактором кінцевого попиту на позикові кошти. Фірма, створюючи або оновлюючи капітал, звертається по інвестиції, маючи на меті одержати вигоду у формі чистого прибутку. Прагнення здійснювати інвестиції виникає, коли вкладені кошти дозволяють компенсувати початкові затрати й одержати додатковий прибуток. Спонукальним мотивом для інвестування є неоптимальне співвідношення факторів виробництва і можливість одержати додатковий прибуток внаслідок збільшення обсягу або поліпшення якості використовуваного капіталу.

Розробка інвестиційного процесу й обгрунтування ефективної економічної політики в країні вимагає аналізу комплексу взаємопов’язаних факторів, що впливають на реалізацію інтересів тих, хто володіє інвестиційними ресурсами і на механізм використання цих ресурсів.

Рівноважний стан інвестиційного ринку на загальноекономічному рівні безпосередньо пов’язаний з джерелами інвестиційних ресурсів і характеризується додержанням двох головних умов:

1. забезпечується такий середній рівень банківського процента, за якого будуть задіяні інвестиційні кошти всіх джерел;

2. потенційний обсяг інвестиційних коштів забезпечує рівень банківського процента на порядок менший за середню норму рентабельності в економічній системі.

Отже, інвестиції правомірно розглядати як фактор забезпечення рівноважного зростання ВНП, тобто його інвестиційна складова являє собою одну з регульованих величин, через яку уряд може впливати на економічне зростання країни.

План лекції

1.Фактори формування сукупного попиту на інвестиційні товари.

2.Фактори зміни сукупного попиту на інвестиційні товари.

3.Фактори нестабільності сукупного попиту на інвестиції.

Теми для рефератів

1. Напрями поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

2. Особливості сучасного розвитку світового ринку капіталів.

3. Основні проблеми формування інвестиційного процесу в Україні.

4. Державне регулювання іноземного інвестування.

План семінару

1. Фактори формування сукупного попиту на інвестиційні товари.

2. Фактори зміни сукупного попиту на інвестиційні товари.

1.1. Зміни сукупного попиту на інвестиційні товари під впливом зміни доходних і витратних факторів.

1.2. Фактори зміни обсягів сукупного попиту на інвестиційні товари в перехідних економіках і в Україні.

3. Фактори нестабільності сукупного попиту на інвестиції.

Основна література

1. Аналітична економіка: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.:/ За ред. С.Панчишина і П.Островерха. – Кн.1: Макроекономіка. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – С. 367-381.

2. Ватаманюк З., Панчишин С. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. – Київ: Альтернативи, 2001. – С. 179-189.

3. Долан Э., Линдсей Д. Макроэкономика. – С.-Пб.: АО «Санкт-Петербург оркестр», 1994. – С. 32-34, 101-109.

4. Економічна теорія: Макро- і Мікроекономіка. / За ред. З.Г. Ватаманюка і С.М. Панчишина. – Київ. Видавничий дім Альтернативи, 2005 – С. 179-191.

5. Круш П. В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 137-145 .

6. Макконнелл К., Брю С. Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997. – С. 219 – 225.

7. Мэнкью Г. Макроэкономика. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 120-128.

8. Панчишин Степан. Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. – К.: Либідь, 2005 – С. 121-140.

9. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – Либідь, 1999. – С. 88-97.

10. Сакс Д., Ларрен Ф. Макроэкономика. Глобальный подход. – М.: Дело, 1996. – С. 143-193.

11. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К. : Основи, 1995

12. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика . – М.: Дело, 1993. – С. 457-458, 549-561.