19. Україна в 1-й половині XIII ст. Петро Сагайдачний.

Петро Сагайдачний народився в сім'ї українського шляхтича у с. Самбора на Львівщині. Навчався в Острозі. Потім втікає на Січ. Ще не бувши гетьманом він вже водив козаків морським походом на татар. У 1606 р. він зруйнував татарську фортецю Варну. А в 1616 р. він вщент розбиває Кафу де був найбільший невільницький ринок. Здійснив десятки добре обміркованих морських і сухопутних походів на татар і турків. 1618 р. ходив визволяти польського королевича з-під Москви. У 1620 р. вступив з усім козацьким військом до Київського братства, тобто об'єднав військову силу козацтва з православним духовенством та верхівкою України. Також запросив єрусалимського архієпископа Феофана. який висвятив 7 єпископів та київського митрополита Іова Борецького, тобто відновив православну ієрархію. В 1621 р. в битві під Хотином зупиняє татарське військо, врятувавши цим Польщу та Україну від іноземного поневолення. Але в битві під Хотином був тяжко поранений, і у 1622 р. він помирає в Києві.

Багато коштів він віддавав освіті: на школи (Київська, львівська), а збудована в Києві школа, після його смерті через 10 років стала називатися Києво-Могилянською колегією.

Як ми знаємо, Річ Посполита була на той час дуалістичною державою (унія Литви з Польщею). Сагайдачний хотів зробити з неї тріалістичну, тобто хотів надати Україні рівного статусу з Польщею та Литвою.

1625 р. - повстання під проводом Марка Жмайла.

1630 р. - Тарас Трясило (уникнув покарання).

1635 р. - Іван Сулима (свої зрадили, стратили), зруйнував фортецю Кодак на Дніпрі.

1637 р. - Павлюк, битва з поляками під Кумейками (поразка, стратили).

1638 р. - Якова Остряниця і Дмитра Гуні (поразка).

Причини поразок козацьких повстань: основна маса повсталих - селяни, вони не бажали йти далі.

Вигоди повстань: набралися опиту, навчилися тактиці, міцнішав зв'язок між селянами і козаками.

1639 р. - ординація (закон):

1) реєстр козаків зменшувався до 6000;

2) скасовувалась посада гетьмана України;

3) козацькі полковники і осавули вибирались з польської шляхти;

4) обмежувалась територія розселення козаків;

5) втікачів карали на смерть;

6) козаки, які не входили в реєстр повинні були повертатися у кріпацтво.

20. Українська національна революція XVII ст. Причини, характер, рушійні сили, проблеми її типології та хронологічних меж.

Причини:

1) Причини у політичній сфері. Після Люблінської унії польська еліта сформувала імперську доктрину, за якою український народ не лише позбавлявся історії незалежного державного розвитку, а й перспектив в майбутньому, бо території його проживання проголошувалися споконвічною територією Польщі, і тому інтереси України приходили в протиріччя з Річчю Посполитою.

2) В національно-релігійній сфері. На середину XVII ст. колоніальна політика щодо православних українців окреслилась досить виразно. Послідовно проводився курс на усунення православництва від участі у міському самоврядуванні, православним єпископам заборонялось засідати в сенаті.

а) чинилися перешкоди при вступі до цехів, заняття ремеслами, промислами, торгівлею, внаслідок чого в економічному житті цих міст провідну роль почали відігравати поляки і представники інших національностей;

б) проводилась політика на ліквідацію православної віри і впровадження католицизму та уніатства;

в) дискримінація у сфері мови та освіти:

г) етнічні чистки українського населення ч боку каральних польських органів.

3) У соціально-політичній сфері.

а) протиріччя між фермерським господарством і фільварково-панщинним, яке базувалося на буті закріпаченого селянина стає одною з головних причин вибуху 1648 .р.

б) надзвичайно швидкі темпи зростання соціально-економічного чистку селян і міщан та закріпачення населення.

4) У психологічній сфері. До них належать: голод (1647-1648). втрата козаками. селянами, міщанами, дрібною шляхтою власності. Постійні напади татар і репресії з боку державних структур.

Отже, на 1648 р. в Україні зав'язався складний вузол річних суперечностей, що міцно переплітався І розв'язати який правляче коло Польщі виявилось неспроможним.

Рушійні сили: козацтво, селянство, міщанство, духовенство

Характер: національно-визвольний, релігійний і соціальний.