75. Об'єктивна зумовленість та суть перебудовчих процесів к Україні в 2-й пол. 80-х рр.

Після смерті Л.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії - К). Лндропоа - (1982-1984 рр.) та К. Черненко (1984-1985 рр ) - виявилося не в змозі належним чином відрсагувати на вимоги часу.

Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося в питання життя чи смерті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачииа. з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.

Періодизація перебудови:

- 1985-1988 рр. - період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

1988-1991 рр. - період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного, гуманного соціалізму.

Проведення економічних реформ

Етапи:

Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-скономічного розвитку країни, яка передбачала:

- до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному м 70 років радянської «лади:

- вирішити традиційні соціальні проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.

У результаті: програма виявилася утопічною і свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи. Перш ніж проводити прискорення, необхідно було здійснити глибоку перебудову всього господарського механізму. Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку, продовжувалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми.

Червень 1987 р. - реформа М.Рижкова — Л. Абалкіна

Сутність реформи виражена в трьох "С" - самостійність, самоокупність, самофінансування.

Були прийняті: "Закон про державне підприємство (об'єднання)", "Закон про кооперацію" та інші, які передбачали:

- переведення підприємств на госпрозрахунок;

- утворення кооперативного сектора;

- тісний зв'язок заробітної плати з результатами господарської діяльності;

- сприяння запровадженню досягнень науково-технічного прогресу та ін.

У результаті: реформа була непослідовною, половинчатою. проводилася невпевнено і зазнала провалу. У 1990 р. вперше за багато років почалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%.

Непродумана фінансова політика призвела до сплеску інфляції в країні.

Стало зрозуміло, що тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи.

Червень 1990 р. - Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, яка з самого початку виявилася нежиттєздатною.

Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.

Відродження національно-визвольних процесів

Бурхливі зміни в суспільстві сприяли відродженню національно-визвольних процесів. Суспільно-політичний рух. що відбувався в Україні в період перебудови, мав одночасно демократичний і національно-визвольний характер.

Пробудження та активізація суспільних сил

З 1985 по 1988 рр. суспільно-політичний рух проявлявся, в основному, в критиці існуючого ладу, у відродженні української історії та культури.

Із забуття почали повертатися твори М.Грушевського, М.Костомарова. В.Винниченка та інших, здійснювалися спроби заповнити "білі плями історії" (голодомор 1933 р.. сталінські репресії. ОУН-УПА. Центральна Рада...). Відбувалася реабілі­тація жертв сталінських репресій.

Неформальні організації, що почали виникати в Україні (Товариство Лева. Український культурологічний клуб та інші). вимагали оновлення соціалізму, гарантування прав людини, суверенітету України на основі нового союзного договору.

У 1988 р. населення України переходить від критики до активних політичних дій. відбувається радикалізація суспільно-політичного руху.

Поява масових рухів та організацій

Упродовж 1988-1989 рр. масово виникають неформальні організації, які очолюють демократичний, національно-визвольний рух: Українська Гельсінська спілка (сформувалася на базі відомої Вам Української Гельсінської Групи). Товариство української мови їм. Т.Г.Шевченка, екологічна організація "Зелений світ", антисталінське товариство "Меморіал", студентське об'єднання "Громада" та інші.

Радикалізація політичних сил

У вересні 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України та інституту літератури АН УРСР була створена масова суспільно-політична організація "Народний рух України за перебудову"(Рух) на чолі з І.Драчем. Рух швидко еволюціонував від поміркованої організації, яка прагнула співпрацювати з владою з мстою встановлення справжньої демократії, в антикомуністичну організацію. Із назви Руху було вилучено слова "за перебудову", а головною мстою оголошено вихід

України -і СРСР. відновлення української державності. усунення комуністичної партії від влади. Рух відіграв надзвичайно велику роль у процесах перебудови в Україні: сприя/І акіиичгмції націона.чьно-ни мольного рт\ «нліачснні» іюго цілий, консолідації демократичних, національна скі<Я>мих сил.

Важливими чинниками суспільно-політичного життя стали страйки, демонстрації, мітинги, збори, політичні дискусії.

Розгортався національний церковний рух за відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та лсгалгацію Української грско-католицької церкви (УГКЦ).

Значними 'Іавоюваннями національно-дсмократичних сил стало прийняття у жовтні 19X9 р. '«Ікону "Про зміни і доповнення Конституції (Основного закону) Української СРСР" (йшлося, зокрема, про демократизацію виборчої системи, про зміни щодо розмежування повноважень між представницькими, виконавчими та судовими органами, про зміни у статусі Верховної Ради), а також 'шкону "Про мови в УРСР". який проголосив державний статус української мови.

Протистояння між реформаторськими і консервативними силами в КПРС

Комуністична партія виявилася неспроможною ефективно діяти в нових умовах і швидко втрачала контроль над процесами перебудови. Партійне керівництво ігнорувало вимоги опозиційних сил. процеси демократизації. Все цс призвело до послаблення позицій КПРС (КПУ) у суспільстві, викликало глибоку кризу партії. Почався масовий вихід комуністів з її рядів. Критично мислячі комуністи у березні 1990 р. З мстою демократизації партії утворили Демократичну платформу в КПУ. їх вимогою став вихід КПУ із складу КПРС. проведення політики в інтересах українського народу. Однак, керівництво КПУ не пішло шляхом демократизації і продовжувало орієнтуватися на Москву.

76. Становлення багатопартійної системи в Україні наприкінці 80-х - па початку 90-х рр.

XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи. закріпила курс на гласність.

Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси дссталінізації, реабілітацію жертв репресій. Ліквідація ст. 6 Конституції свідчила про відмову від керівної ролі КПРС Підривалися основи тоталітарного режиму.

Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу.

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р.. яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей, появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки, вона обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка дала згоду на будівництво ЧАЕС, замовчувала страшні масштаби і наслідки катастрофи.

У 1990 р.. після ліквідації статті 6 Конституції СРСР та прийняття Верховною Радою України постанови "Про порядок реєстрації громадських об'єднань" починається формування багатопартійної системи. Першою була створена Українська республіканська партія - УРП (на базі Української Гельсінської Спілки). Всього ж у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій. Серед них - Демократична партія України, партія Зелених України, партія Демократичного Відродження України (виникла на базі Демократичної платформи КПУ). Ліберальне-Демократична партія та інші. Переважна більшість новостворених партій виступала за суверенітет і незалежність України.

Зрозуміло, що нові партії були слабкі організаційно та матеріально, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази. Та все ж таки, їх поява і діяльність, безумовно, прискорювали політизацію суспільної свідомості, створювали передумови для завоювання суверенітету і незалежності України.

Значний вплив на досягнення Україною суверенітету справили і події у країнах Східної Європи, падіння в них тоталітар­них режимів, розпуск Організації Варшавського договору, послаблення міжнародного впливу СРСР.

Важливою віхою на шляху до нової державності стали вибори у березні 1990 р. до Верховної Ради України та місцевих рад.

Норий український парламент

Демократичний блок, очолюваний Рухом, (до блоку увійшли 43 громадські організації та групи) домігся значного успіху. Він здобув 'Л мандатів в українському парламенті, переміг на виборах до місцевих рад у західних областях України. Монополія КПУ на владу похитнулася.

Демократичні сили у Верховній Раді створили парламентську опозицію - Народну Раду (125 чол.) на чолі І. Юхновським. Народній Раді протистояла прокомуністична більшість (300 депутатів), яку очолив О. Мороз.

77. Історичне значення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. та виборів в Президенти України 1991 р.

19—21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено невдалу спробу державного перевороту. Одразу після провалу⁷ путчу почався стрімкий процес розпаду країни. Республіки заявили про свій вихід із Союзу, було проголошено ряд актів і декларацій про незалежність.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла «Акт проголошення незалежності України», що проголосив Україну незалежною демократичною державою. Було прийнято рішення про проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України та призначено вибори Президента України. Про значущість референдуму свідчить звертання Верховної Ради України до народу: «Це вибір для себе, для своїх дітей і онуків, для майбутніх поколінь. Ми не маємо права помилитися... тому що в наших руках доля молодої незалежної держави і доля Батьківщини, рідної землі».

В умовах гострої політичної боротьби, зростання національної самосвідомості української нації, збільшення прихильників ідеї національного відродження й суверенітету України, наростання економічної кризи 1 грудня 1991 р. відбулися референдум і вибори Президента України.

До бюлетеня для голосування було включено шість кандидатів: В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко. Л. Табурянський. В. Чорновій, І. Юхновський. За Л.Кравчука проголосувало 61,8% виборців, і Голова Верховної Ради України Леонід Макарович Кравчук став першим Президентом України.

На референдумі понад 90 % громадян України проголосували за «Акт проголошення незалежності України»,

незважаючи на тс. що на референдумі СРСР 17 березня 1991 р 70 "А, населення України висловилося за чбсрсжсння єдності СРСР.

Висновок Найважливішим результатом проведення Всеукраїнського референдуму стала поява на політичній карті світу нової самостійної держави — України.

78. Національно-державне відродження українського народу. Розбудова незалежної Української держави.

Першочерговою задачею незалежної України стало державне будівництво. Необхідно відразу підкреслити, що державотворчі процеси надзвичайно ускладнювалися тривалою відсутністю нової Конституції. Саме вона мала визначити принципи формування і здійснення державної влади. засади суспільного І державного устрою країни, форми правління. створити юридичну базу для розробки і прийняття ноних законів та Інших державних нормативних актів Діючою ж залишалася Конституція УРСР 1978 р.. до якої в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок. Закони, які приймалися, нерідко суперечили чинній Конституції, що підривало принципи законності.

Основні державотворчі події

- Законом від 17 вересня 1991 р. назва "Українська Радянська Соціалістична Республіка "була замінена на споконвічну назву держави - "Україна".

- Законом від 8 жовтня 1991 р. "Про громадянство України" визначено правовий статус її населення. Громадянство Ук­раїни надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти цього

- У листопаді 1991 р. прийнято закон "Про Державний кордон України", яким встановлювалися кордони, порядок їх охо­рони і перетину.

- Відразу ж після проголошення незалежності почалося створення законодавчої бази міжнаціональних відносин У прийнятій Верховною Радою 1 листопада 1991 р. "Декларації прав національностей України" підкреслювалося, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права.

Наступним важливим документом став закон "Про національні меншини в Україні". Він зафіксував право кожного на­роду на культурно-національну автономію, тобто на розвиток своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, сповідування своєї релігії, створення національних культурних і навчальних закладів, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації.

- Будівництво власних Збройних сил на основі закону "Про збройні сили України" від 6'грудня 1991 р. і прийнятої 19 жовтня 1993 р. воєнної доктрини У країни. Воєнна доктрина базується на без'ядерному і позаблоковому статусі України, принципі розумної достатності і відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником. Цс і визначає шляхи подальшого воєнного будівництва в Україні.

- Створення правоохоронного органу - Служби безпеки України (СБУ). компетенція якого полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у бо­ротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки.

- У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку України: Державний герб (тризуб). Державний прапор (синьо-жовтий), Державний гімн (музика М. Вербицького до національного гімну "Ще не вмерла Україна").

- Практично з нуля створено такі інститути, як Національний банк України, посольства та консульства, експортно-імпортні організації, Українська фондова біржа.

- Надзвичайно складним і тривалим виявився процес формування трьох гілок влади - законодавчої, виконавчої і судової. Незавершеність розподілу функцій, неузгодженість дій між гілками влади спричинили протистояння між ними. Особливо гострого характеру набули відносини між Президентом і Верховною Радою. Верховна Рада 12-го скликання (1990-1994) всіляко намагалася обмежити вплив Президента Л.Кравчука на внутрішні справи в країні. Протистояння Президента і Верховної ради на фоні загальної кризи і соціального протест}', що зростав, закінчилося рішенням сторін про дострокове припинення їх повноважень.

- У^березні-квітні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради. Головою Верховної Ради 13-го скликання (1994-1998 рр ) було обрано лідера Соціалістичної партії України О.Мороза. Майже третину мандатів у парламенті контролювало ліве крило.

- У червні-липні 1994 р. відбулися вибори Президента України. Із семи кандидатів (В.Бабич, Л.Кравчук, Л.Кучма, В.Лановий, О.Иороз, І.Плющ, П. Таланчук) перемогу здобув Л.Кучма, за якого у другому турі віддали голоси понад 52% виборців.

Однак, стосунки між гілками влади в результаті оновлення вищих органів влади суттєво не поліпшилися. Відсутність ефективної системи влади призводила до падіння авторитету влади, до втрати нею контролю над суспільними процесами.

Питання негайного прийняття нової Конституції набуло особливої актуальності.

Нова Конституція України

Прийняття Конституції завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід'ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою прав­ління Україна є республікою, за державним устроєм - унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Система прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, відповідають загальновизнаним демократичним стандартам, закріпленим міжнародно-правовими актами. Відповідно до Основного закону, утвердження і забезпечення прав і свобод є пріоритетним напрямом діяльності держави.

З прийняттям Конституції завершилося остаточне формування законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні. Главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Президент обирається громадянами держави строком на 5 років. Єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада, яка обирається громадянами держави один раз у 4 роки у кількості 450 депутатів. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Органами державної влади на місцях є обласні.

районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації. їх голови призначаються Президентом України, а оперативне керівництво місцевими державними адміністраціями здійснює Кабінет міністрів.

Конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування, яке здійснюється як безпосередньо, так І через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські, районні та обласні ради

У цілому Конституція визначає всі основні засади та напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, орієнтири реформування нашого суспільства Вона є першоосновою подальшої розбудови України як демократичної, соціальної і правової держави. І головне завдання, яке стоїть перед нашим суспільством, полягає в тому, щоб навчитися жити за Кон­ституцією.