40. України в роки 1-ої світової війни.

І світова війна розпочалася як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав: Антанти (Англія. Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина. Італія, Німеччина). 1 серпня 1914 р. вважається днем початку війни. Напередодні війни окреслилися основні цілі супротивних сторін щодо завоювання українських земель. Уряд Німеччини прагнув розгромити Росію, загарбати українські землі, а потім включити їх до майбутньої Великонімецької імперії. Австро-Угорщина хотіла завоювати Галичину, північну Буковину, Закарпаття, а також територію Волині і Поділля. Після вступу у війну Туреччини, розроблявся план захоплення нею північного Причорномор'я і контролю турків над акваторією всього Чорного моря. Царська Росія прагнула розширити територію державу до Карпатських гір.

С початком війни українські землі перетворилися на театр жорстоких і кровопролитних воєнних дій. Українці були змушені воювати у складі російської й австрійської армії за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.

У серпні-вересні 1914р. відбулася Галицька битва в результаті якої російські війська південно-західного фронту завдали поразки австрійцям. Східну Галичину, північну Буковину, Львів було окуповано російською армією.

Однак, внаслідок загального наступу німецької й австро-угорської армії наприкінці 1915 р. російські війська почали відступати.

У 1916 р. російські війська під командуванням Брусилова провели вдалий наступ на позиції противника. Ця операція одержала назву "Брусиловський прорив". Однак війна набула позиційного характеру. З початку 1917 р. німецькі і австро-угорські війська знову почали наступ в районі Львова - Галича - Станіслава - Чернівців. Лінія фронту стабілізувалась, а переважна більшість західноукраїнських земель знову опинилася під німецькою і австро-угорською окупацією.

Висновок. Перша світова війна перетворила українські землі на об'єкт загарбання й театр воєнних дій, а українців - на учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичних блоки вели кровопролитну війну за українські землі без урахування національних інтересів народу.

41. Політична ситуація в Україні після Лютневої революції 1917р.

В серпні 1917 р. Україна вступає в І світову війну (розпочинає з вбивства Франка Френдинанда). Страйки проти нестачі продуктів у місті розпочалися 23 лютого 1917 р. 10-ки тисяч робітників вийшли на вулицю. Микола І не хоче йти на поступки робітничому класу. Він розганяє цей страйк, таким чином починається збройна боротьба проти царя. Цей виступ потягнув за собою заворушення проти царського уряду. Дійшло до того, що цар визвав регулярні війська, щоб придушити ці повстання (козаків), але козаки розуміють, що воно будуть вбивати мирне населення і переходять на бік страйкуючих. Микола І розуміє, що втримати свою владу він не спроможний, тому він зрікається престолу, царський режим падає. Після цього починають діяти партії, кожна з яких рветься до влади. І тому в кінці кінців в Росії з'явилися два претенденти на

14

владу: тимчасовий уряд (управляє від народу, входять українські ліберальні депутати державної думи російської імперії), петроградська рада робітничих селянських солдатських депутатів

Звістка про падіння царського режиму досягла Києва 1.1 бсрсчня 1917р. Зрачу в Україні розпочався всенародний бум. всі виходять на страйки. Великий підйом національної боротьби. В Україні утворюються .1 сили: виконавчий комітет, що повинен був утримувати порядок в Україні і діяв від тимчасового уряду, совсти (робітничих селянських солдатських депутатів), входили ліберали, соціал-демократи, монархісти, анархісти; 17 бсрсчня 1917 р. заснована Центральна рада, її створили помірковані ліберали (Є. Чикалснко. С. Є<|>смов) і соціал-демократи (В. Вінннчснко. С. Петлюра). Пічнішс приєднується партія соціальних революціонерів (Ковалсвський і Хрссткж)

Прсчидснтом Центральної Ради обирають Михайла Грушсвського. 19 квітня в Україні відкривається Український Національний конгрес. На цей конгрес ч'їжджаються 900 представників річних партій с усієї території України. Цей конгрес обирає 150 представників до Ц.Р. і затверджує Грушсвського на посаді президента.

18 травня відбувається ч'їчд у Києві від українців, що служили у армії, тобто представники армійських частин. З'їжджаються 700 делегатів. Вони дали доручення до представників Ц.Р. Пічнішс відбувається ч'їчд селян України (1000)

Тобто Ц.Р. стала дивитися на себе не лише як на представника національне свідомих українців, а й як на український парламент. Головні діючі особи Ц.Р. ча своїм соціальним походженням найпалкішими прибічниками були представники дрібної буржуазії, інтелігенція (сільські вчителі, нижче духовенство, дрібне чиновництво, молоді офіцери і чаможні селяни). Ц.Р. не підтримували російські консервативні радикали та євреї.

42. І Універсал Центральної Ради. Його зміст і історичне значення.

Після сформування Ц.Р. 1917 р. вона приймає І Універсал, який проголошує "Хай Україна буде вільною, не відокремлюючись від Росії і не рочриваючи зв'язків з Росією", тобто проголошують автономію у складі Росії, а також Ц.Р. має право проголошувати універсали - акти конституційного чначсння, загальнонародні рівні вибори всенародних українських зборів шляхом таємного голосування, відмова передавати податок до центральної російської скарбниці, введення українського податку, надання широких національно-культурних прав національним меншинам. Створюють генеральний секретаріат на чолі з Вінниченком, це викликає незадоволення Росії і з Петербурга прибуває делегація на чолі з Керенським. Ведуться переговори і він розуміє, що економічній сфері він нічого не зможе зробити тому визнає управління Ц.Р. на більшості території України. Але Ц.Р. не вдалося здійснити наміри які вона задумала.

Прийняття І Універсалу сприяло єднанню українського суспільства.

Наслідок проголошення І Універсалу - утворення 15 червня 1917 р. українського уряду, генерального секретаріату на чолі з Винниченком. Уряд складався з 8 генеральних секретарств і генерального писаря.

Висновок: проголошення автономії України сприяло подальшому розвитку українського національного руху. І Універсал заклав основи проголошення незалежності України в майбутньому, зміцнив авторитет Ц.Р. в народі.

43. Політичне становище в Україні влітку-восенн 1917р.

Стрімкий розвиток українського визвольного руху викликав стурбованість Тимчасового уряду, який прагнув зберегти контроль над Україною. У кінці червня 1917 р. в Києві з метою налагодження взаємин відбулися переговори між Центральною радою і представниками Тимчасового уряду. У ході переговорів було досягнуто певного компромісу. Ц.Р. погодилася зачекати законодавчого затвердження автономії України загальноросійськими установчими зборами у листопаді 1918 р. Т.У. визнав Ц.Р. представницьким органом українського народу (за умови її поповнення представниками національних меншин), а генеральний секретаріат - органом крайової адміністрації. Т.У. погодився також сприяти об'єднанню українців в окремі військові частини. З липня дотримутоючись взяти на себе зобов'язання. Ц.Р. схвалила II Універсал, в якому виступила проти намірів здійснення самовільної автономії України. А вже 11 липня до складу Ц.Р. увійшли представники неукраїнських організацій, але Т.У. відступив від прийнятої домовленості. 4 серпня він затвердив "Інструкцію Тимчасового Уряду Генеральному Секретаріатові", згідно з якої правочинність Генерального секретаріату поширювалися лише на 5 з 9 українських губерній: Київську. Чернігівську (частково). Волинську. Полтавську. Подільську, а його компетенція значно звужувалась.

Ц.Р. засудивши дії Т.У. не наважилася на відкриту конфронтацію і не припинила співробітництво з ним. однак конструктивного характеру ця співпраця так і не набула, через небажання Т.У. задовольнити українського руху.

44. II Універсал Центральної Ради. Його зміст та історичне значення.

Зміст II Універсалу повторював перший і затверджував положення, проголошені у 1 Універсалі.

45. Жовтневі події1917 р. і Україна.

25-26 жовтня у Петрограді більшовики, здійснивши державний переворот, захопили владу і утворили новий уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовицький переворот різко змінив ситуацію в Росії та в Україні. Ц.Р. засудила переворот, не визнала владу більшовиків і зайняла щодо ни.х ворожу політику. У схваленій 27 жовтня резолюції про владу. Ц.Р. наголошувала, що влада має належати усій революційній демократії, а не більшовикам, які становлять лише її частину. За нових обставин, коли юридичне перестав існувати всеросійський уряд. ЦР і Генеральний секретаріат активізували свою діяльність по державотворенню в Україні. Найбільш важливими кроками були:

31 жовтня ІДР прийняла рішення щодо поширення її повноважень на території Харківщини. Катеринославщини.

Херсонщини, частину Курської і Воронезької губернії.

7 листопада ЦР прийняла III Універсал, проголосивши утворення УНР. як автономної у складі Російської

республіки, яка повинна стати федерацією рівних народів. УНР планувала вступити у федеративні стосунки с тими

державами, які утворюються на руїнах імперії.

46. III Універсал Центральної Ради. Його зміст і історичне значення.

22 листопада 1917 р. - проголошується III Універсал, в якому проголошується УНР. як автономію у складі Російської республіки, яка повинна стати федерацією вільних народів. УНР планувала вступити у федеративні стосунки -₃ тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На момент прийняття III Універсалу склалися всі умови для проголошення повної незалежності України. III Універсал оголосив широку програму соціально-економічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну власність на землю, встановив 8 годинний робочий день, проголосив широкі демократичні

15

свободи і ліквідував смертну кару. На У січня ІУІ8 р. призначив Українські Установчі Збори, яким Ц.Р. мала передати владу.

Практичне значення:

1) проголошення УНР у складі 9 українських республік.

2) збереження федеративного зв'язку УНР із нсбільшовицькою Росією.

3) утримання влади до скликання українських установчих '{борів Ц.Р. і генеральним секретаріатом.

4) ліквідування приватної власності на землю, передача землі трудовому народові без викупу

5) можливість підписання миру ч Німеччиною та її союзниками

6) підтвердження демократичних свобод (слова преси, зборів).

7) запровадження 8 годинного робочого дня. гарантія чарплатні і вирішення трудових конфліктів чсрсч профспілку.

8) гарантія національно-культурних прав національних меншин.

9) майбутнє -здійснення судової реформи і ліквідація смертної кари.

Історичне чначсння: проголошення української державності у формі УНР; окреслення соціально-скономічних перетворень. Ці перетворення однак не були послідовно реалізовані; здійснення аграрної реформи відкладалося до скликання українських установчих зборів; не вдалося створити високопродуктивне фермерське господарство, бо малоземельні селяни прагнули зрівняльного розділу землі.

Не вдалося стабілізувати фінанси. Не було встановлено державний контроль над промисловістю: робітники не розуміли його суті, а підприємці зустрічали вороже. Не було вирішене питання про мир. Невдалою була зовнішня політикою УНР.

Висновок: прийняття III Універсалу було значною подією в національно-визвольній революції українського народу 1917-1921 рр. Проголошення УНР стало головним підсумком державної розбудови в Україні 1917 р. Ц.Р.. декларувавши створення УНР. не проголосила її повної незалежності. Сприятливий політичний момент для державотворення було втрачено.

47. Україно-більшовицька війна кін. 1917 - поч. 1918 рр. Причини поразок українських військ.

ЦР була основним суперником більшовиків за владу в Україні. На той час РСДРП (б) не користувалася достатньою підтримкою українського населення. Протистояння ЦР і Раднаркомом Росії виявилися в конфлікт між ними. Більшовики наполягали на переобранні складу ЦР на всеукраїнському з'їзді рад робітничих і селянських, солдатських депутатів, сподіваючись отримати більшість голосів.

4 грудня 1917 р. Раднарком з метою активізації боротьби проти ЦР надіслав їй ультиматум, вони заявили, що визнаючи УНР і її право відокремитись від Росії, вони не визнають ЦР повноважним представником українського народу, так як вона не бажає скликати всеукраїнській з'їзд рад. ЦР раду звинуватили у дезорганізації фронту, у роззброєнні більшовицьких частин в Україні, у змові проти проголошеної більшовиками радянської влади. Цей ультиматум повинен був підготувати грунт для збройного втручання більшовиків. Сподівання більшовиків переобрати склад ЦР на всеукраїнському з'їзді рад не виправдався. Перебуваючи у значній меншості, вони покинули Київ. И-12 грудня провели альтернативний з'їзд у Харкові (він не був правочинний), але це завадило з'їзду проголосити встановлення радянської влади в Україні, створити центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд - народний секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск ЦР і Генерального секретаріату та про початок боротьби з контрреволюцією. Раднарком Росії визнав новоутворену владу і надав їй допомоги у боротьби проти ЦР, надіславши в Україну війська (12 тис.) на чолі з Антоновим-Овсієнко. Таким чином більшовики нав'язали Україні громадянську війну.

Війна більшовиків з УНР тривала впродовж грудня 1917 р. - січня 1918 р. ЦР виявилася неготовою для успішного збройного протистояння ворогові.

Міністр ЦР С. Петлюра мав 15 тис. військовий корпус, але він був розпорошений по всій території України. На заводі "Арсенал" більшовики піднімають повстання проти ЦР.

Війська більшовиків ідуть на Київ і у січні 1918 р. (ЦР в поспіхах приймає IV Універсал) і 26 січня 1918 р. радянські війська входять в Київ, ЦР і усі заклади переїхали до Житомира. Військові події перемістилися на Волинь і Поділля.

ЦР конче потрібен був союзник. Тому ЦР відправляє делегацію в Брест-Литовськ, де ведуться переговори з німцями. Українська делегація успішно веде переговори і підписують Брестський мир. в якому Австро-Угорщина зобов'язувалася допомогти відбити напад Росії, а Україна в свою чергу поставити німцям велику кількість продуктів. Німці розподіляють Україну на сферу впливу і вводять на її територію 450 тис. армію.

7 березня до Києва повертається ЦР. ЦР провела необмірковану реформу землі. Спочатку вона обіцяла націоналізувати землі і роздати серед бідних селян. Землю вона націоналізувала, а віддати не віддала. Це викликало обурення збоку нижчих і вищих шарів населення.

8 Україні був встановлений жорстокий окупаційний режим.

Тому ЦР почала втрачати владу в Україні, вона втратила авторитет серед населення, співробітництвом з окупаційним режимом і безпорадністю здійсненню соціально-економічних перетворень.

28 квітня 1918 р. ЦР приймає конституцію, але під час її прийняття в зал заходить німецький загін і розпускає ЦР.

48. IV Універсал Центральної Ради. Його історичне значення.

9 січня 1918 р. Ц.Р. прийняла IV Універсал. Основні положення цього документа розроблені на основі проектів Грушевського, Винниченка і Шаповала:

1) УНР проголошувалась незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

2) УНР установлювала мирні взаємини із сусідніми державами: Росією. Польщею, Австрією. Румунією. Туреччиною.

3) Ц.Р. виступала від імені народу України до скликання українських установчих зборів.

4) Генеральний секретаріат був перейменований на рад»' народних міністрів.

5) Урядові доручалося закінчити мирні переговори з Німеччиною та її союзниками, укласти з ними мир.

6) Передбачалися мобілізація армії та створення міліції, запровадження суворого контролю над банками, навесні -роздача землі селянам без викупу.

Після прийняття IV Універсалу Ц.Р. прийняла закон про ліквідацію права власності на землю (19 січня 1918 р.) і закон про національно-псрсональну автономію.

Висновок: війна радянської Росії ч УНР негативно вплинула на перебіг національно-внчволі>ної революції, а Ц.Р ме чмогла чгуртувати українські сили для відсічі більшовицького вторгнення. IV Універсал відіграшів важливе чначсння в історії української державності. Україна проголошувалися незалежною суверенною державою. IV Універсал ознаменував перехід політичних діячів у процесі державотворення на нсчалсжній почиції та дочволив укласти Брестський мирний договір ч країнами Четвертого соючу.

49. Захоплення України німецькими та акстро-угорськиліи військами. Українська держана Пашні Скоропадського.

Після більшовицького перевороту революція переросла у громадську війну. Минули ейфорія, почуття солідарності, масові демонстрації, бурхливі чібрання і гарячі дибати 1917 р. Протягом наступних трьох років у чапсклій і бсчжалісній війні, що супроводжувалась масовим терором і чвірствами. стелилися численні претенденти на владу в Україні І в усій колишній імперії. Зброєю вирішуючи, хто і яка <|юрма правління заступить в старий стрій. Тому після певного чусилля. чумовлсного німецькою окупацією. Україна стала ареною найбільш хаотичних і складних подій громадянської війни.

24-26 квітня 1918 р. представники річних груп таємно домовляються чамінити Ц.Р. консервативним урядом на чолі ч гетьманом Павлом Скоропадським.

29 квітня - в Києві на ч'їчді землевласників (ліга чсмлевласників). 65(Х) делегатів ч усіх регіонів України. Цей ч'їчд проголошує Скоропадського гетьманом України. Скоропадський в той же день оголошує про встановлення української держави. З приходом Скоропадського до влади в революції на Україні настав новий етап, що характеризується намаганням відновити правопорядок та скасувати соціалістичні експерименти Ц.Р.

Нова держава грунтувалася на незвичайному поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Основну опору Скоропадський робить на заможних селян. Гетьман мав право видавати закони, причначати кабінет міністрів, управляти зовнішньою політикою, військовими справами, бути верховними суддею.

Скоропадський формує кабінет міністрів на чолі з багатим землевласником Федором Лизогубом.

Досягнення: за декілька місяців відновлено адміністративний апарат (поліцейський апарат, школи, воєнні училища. адміністративний апарати міст і селищ); обмінюється посольством майже ч 12-ми країнами світ)'.

Зовнішня політика: Скоропадський спрямовує на підписання мирного договору з Росією (не ч більшовицькою). 12 червня 1918р.- цей договір був підписаний.

Проводить досить велику реформу освіти: створюється ціла система освітніх закладів, друкуються підручники українською мовою, засновується 150 українських гімназій, відкриваються два нові університети (Київ. Кам'янець-Подільський). 24 листопада - створюється академія наук.

Але Скоропадський допускає декілька фатальних помилок: і Україна, і Скоропадський, і уряд були тісно пов'язані з маєтним класом (великих землевласників, підприємців). Націоналізовану землю, яку забрала Ц.Р. у заможних верств населення, знову віддає землевласникам. Це викликає обурення з боку бідних селян. Німці насильно забирають продукти харчування з населення. Багато українців вважали, що Скоропадський занадто прихильний до росіян. До гетьмана виникає опозиція - представники Ц.Р., український народний державний союз (С.Петлюра). Не набравши сили, вони ведуть переговори з Скоропадським, але коли німці починають масово йти на села, насильно забирати продукти, виникають повстання проти гетьмана та проти німців, які в деякій мірі вони контролювали. Скоропадський, бачачи цю ситуацію не йде у відставку, а хоче зберегти свою владу і робить останню фатальну помилку: 14 листопада 1918 р. призначає новий кабінет міністрів, більшість представників якого російські монархісти, І проголошує акт федерації: об'єднання небільшовицької Росії з Україною. Після такого кроку опозиція розпочинає жваві військові дії проти Скоропадського, створюють альтернативний уряд - Директорію, на чолі з Винниченком і Петлюрою.

21 листопада 1918 - війська опозиції оточують Київ. 14 грудня війська директорії входять в Київ і установлюють УНР. В той же час в Німеччині розпочинається революція і німецькі війська повертаються на її придушення. З ними і тікає Павло Скоропадський.

50. Проголошення ЗУНР. Політичні перетворення в Західній Україні

18 жовтня 1918 р. українські політичні діячі та церковні ієрархи східної Галичини і Буковини утворили у Львові Українську Національну Раду на чолі з Є. Петрушевичем. Своєю метою УН Рада проголосила об'єднання західноукраїнських земель в одне ціле - українську державу.

Вирішальним кроком до утворення ЗУНР стали події листопада 1918р.

1 листопада за ініціативою військового комітету у Львові відбувся виступ солдатів - українців, активно підтримали населення міста.

2 листопада австрійський намісник передав владу УН Раді у своєму звернені до населення вона проголосила про створення національної держави на українських землях Австро-Угорщини, заявила про свої наміри провести земельну реформу, створити національну армію, впровадити робітниче законодавство, соціальне забезпечення.

9 листопада сформовано західноукраїнський уряд, який очолив Левицький, а згодом Голубович.

13 листопада УН Рада прийняла закон, яким затвердила державну самостійність ЗУНР із столицею у Львові

(включаючи східну Галичину, Закарпаття, Буковину). У законі зазначалося, що влада в державі належить народу. Важливе історичне завдання було розв'язане. В Західній Україні розпочалися державотворчі процеси. Уряд ЗУНР не був схильний до суттєвих змін у соціально-економічному житті, а прагнув до демократичних реформ при збереженні соціального спокою.

за короткий час була сформована ефективна система управління, відбулися довибори до УН Ради -

представницького і законодавчого органу. Формувалась місцева адміністрація і правоохоронні органи.

президентом обрано Петрушевича.

проголошувалася ліквідація великого землеволодіння, але здійснення земельної реформи затягувалося: розподіл

землі між селянами передбачався після закінчення війни.

створилася система народної освіти, шкільництво отримало державний статус, дозволялося існування приватних

шкіл, національним меншинам надавалися права на школи рідної мови.

утверджу вилась державність української мови, утворена боєчдатна Українська Галицька Армія (УГА)

5/. Доби Директорії УНР. Мінськові дії па Україні у 1919р.

1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. На території України діють 6 річних армій: всеукраїнська національна армія (С. Петлюра), більшовицька армія, біла армія (Дснікін). армія Антанти (француш. англійці), польська армія, анархістська армія (сільські чагони самооборони) - 12-ти тисячне військо на молі і отаманом Григор'свим (бачувалися на Херсоні). .15-40 тис. армія Нсстора Махна (м. Гуляй Поле).

Україна стала краєм, яким було легко чаволодіти. але не можливо управляти. 26 грудня 1918 р. Директорія видає декларацію, в якій говориться:

1) рочдати державні, церковні та чсмлі великих чемлсвласників селянам.

2) бере на себе чобов"ячання бути представником інтересів робітників, селян та трудової інтелігенції

3) почбавити виборчих прав чсмсльну і промислову буржуачію.

У листопаді 1918р. створюється український радянський уряд на чолі ч Граковським у Харкові.

Більшовики збирають сили і проводять другий наступ на Україну, їм протистоять 2 сили: біла армія та армія Петлюри.

2 лютого 1919 р. Директорія чалишає Київ

3 лютого 1919 р. більшовики чахоплюють Харків

5 лютого 1919 р. більшовики входять в Київ і до червня 1919 р. підпорядковують досить велику територію України. Цю перемогу більшовики отримують чавдяки об'єднанню ч анархічними військами (Махно). Створюють уряд, який протримався близько 7 місяців, так як була впроваджена не лояльна політика до українського народу. Найважливішою в політиці є те, що йдуть продовольчі загони на село і починають колсктивічувати його. Впроваджують комбіди (комітети бідноти). На села відправляють чекістів для навернення селян в колгоспи. На Правобережжя наступають реорганізована армія Петлюри, а на Лівобережжі - війська Денікіна. В серпні 1919р. нездатні більшовики чинити опір, ча наказом Леніна. повертаються до Москви.

Більшовики на чолі з Леніним не залишають бажання приєднати Україну. 21 грудня 1919р. більшовиками створюється НІ Український Радянський уряд. Створивши його, більшовики у грудні 1919 р. повертаються на Україну ч новими силами, їх перемога була фактично забезпечена, велику роль зіграв маніфест, який видають більшовики:

1) всі на захист незалежності і неподільності української соціалістичної радянської республіки.

2) посади в уряді в основному займають українські більшовики, які користуються українською мовою.

3) на селі припиняють насильну колективізацію.

4) головну ставку більшовики ставлять на середняків.

Остаточну перемогу більшовицької влади на Україні забезпечили збройні сили радянської сили.

В листопаді 1920 р. з України були вигнані останні загони української та білої армії. Загони Махна трималися до 1921 р.