37.Соціально-економічний розвиток Західної України у XIX ст.

Економічний розвиток:

політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

господарство Західної України було аграрне, зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, промисловість хоч і зробила значний крок уперед, але залишилася відсталою, темпи її розвитку були низькі. Важкої промисловості майже не було, машинобудування було слабо розвинутим, провідними галузями були: нафтодобувна промисловість (район Дрогобича та Борислава), деревообробні галузі та харчова промисловість, повільно йшов процес зростання міст, найбільше місто було м. Львів. Порівняно з Наддніпрянською економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний

характер.

Соціальний розвиток:

У другій пол. XIX ст. різко зростала чисельність населення. Причому, збільшення населення відбулося не тільки за рахунок природного приросту, а й за рахунок переселення в Україну інших національностей, що заохочувалися урядами Росії та Австро-Угорщини.

Індустріалізація не призвела до формування в Україні структури індустріального суспільства. Українське суспільство залишалося аграрним.

В умовах розвитку капіталізму йшов процес розшарування селян. Майже половина селян по всій Україні були бідняками. Як наслідок, на селі зростала соціальна напруженість, конфліктність.

Зростання чисельності населення загострило проблему малоземелля. У зв'язку з цим з ганця XIX ст. почалося переселення селян Наддніпрянщини на Далекий Схід і масова еміграція західноукраїнських селян до Канади, США, Бразилії та Аргентини.

Капіталізація економіки обумовила зростання робітничого класу і буржуазії. Особливістю цих класів був їх багатонаціональний склад. Серед кваліфікованих робітників переважали росіяни, а в Галичині - поляки. У промисловості переважала іноземна буржуазія, в торгівлі - європейська. Українська буржуазія зосередила у своїх руках переважно харчову промисловість. Умови праці робітників були надзвичайно важкими, що призвело до загострення відносин між робітниками і підприємцями, до поширення серед робітників соціалістичних і комуністичних ідей.

Відбулися зміни в етнічному складі населення України. Протягом XIX ст. питома вага українців скоротилася з 90% до 80%, зросли національні меншини (за рахунок природного приросту і переселенців), перш за все - росіяни, євреї, поляки. Українці переважали серед селян, але серед населення міст українці становили в середньому не більше 1/3. Серед робітників, підприємців, інтелігенції переважали росіяни, євреї, поляки. Таким чином українська на дія формувалася як аграрна нація. Цс пояснюється не стільки психологічними факторами, скільки політикою

національного гноблення з боку імперій.

38. Громадсько-політичне життя Західної України у XIX ст.

Зачинателі національного відродження в Західній Україні вийшли з середовища греко-католицького духовенства. У 1816 р. священик Іван Могильницький заснував "Клерикальне товариство" з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. Він створив "Граматику" української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов'янською мовою, а не діалектом російської чи польської мов.

З 1880 по 1687 р. у Львові діяв культурно-освітній гурток "Руська трійця". Його засновниками були студенти Львівського університету: Шашкевич, Вагилевич, Головацький. За мету вони ставили боротьбу проти національного гноблення, виступали за поширення знань про українську історію, традиції, перетворення української мови на літературну.

13

Вона започаткувала ідею нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їх перебування у складі Австрійської чи Російської імперій.

39. Україна в часи 1-ої російської революції.

Початок XX ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням. Ідо було викликано класовим протиріччям, національним гнобленням, політичним бсзправ"ям населення. Ситуацію загострила світова криза (1900-1903

РР-).

Як в Наддніпрянській так і в Західній Україні революційний настрій охопив усі кола суспільства:

активізується робітничий рух. перейшовши від економічної до політичної боротьби.

посилився селянський рух. для придушення якого досить часто використовували війська.

зросла активність студентської та учнівської молоді.

посилився опозиційний рух ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ. В умовах загального революційного піднесення посилився І національно-визвольний рух. Утворена у 1900 р. РУП розкололася, і дала початок трьом партіям:

Народна Українська партія (1902 р.) на чолі з Міхновським. "Україна для українців", виступала за незалежність.

орієнтувалася на національну інтелігенцію.

Українська Соціал-Дсмократична спілка (1904 р.) на чолі з Мелсневським. Займала марксистські позиції, прагнула

виражати інтереси усіх робітників України незалежно від їх національності.

Українська Соціал-Дсмократична робітнича партія (1905 р.) на чолі з Винничснком і Петлюрою. Боролася за

автономію України, орієнтувалися на селян і робітників

Українські партії були мало чисельними, недостатньо згуртованими і неорганізованими. У національному питанні усі вони, крім НУП. не йшли далі автономії України у складі Росії

У Російській імперії революційно-визвольний рух вилився в демократичну революцію 1905-1907 рр. в якій населення України прийняло активну участь. На Наддніпрянщині діяло близько 20 п?рті. але в їх дії не було єдності. Вони вели між собою боротьбу за керівництво революційним рухом. Основні революційні події, що мали місце в Україні відбулися в 1905 р. в період розвитку революції по восхідній лінії:

Жовтень. Загальний політичний страйк, який змусив Миколу II пити на поступки і видати маніфест 17 жовтня,

проголосивши громадянські свободи і вибори до Державної думи.

Червень. Збройне повстання на броненосці "Потьомкін".

Листопад. Повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом Шмідтом. Виступ полку саперів у Києві на чолі з

підпоручиком Жадані вським.

Грудень. Збройні повстання робітників Горлівки. Харкова. Катеринослава. Ці виступи не переросли в загальне

збройне повстання. Після їх придушення революція пішла на спад.

В Україні революція носила і національно-визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротьби. Національний рух в період революція мав великі здобутки:

після маніфесту 17 жовтня з'явилася легальна українська преса.

виникла культурно-освітня організація "Просвіта", яка діяла в багатьох містах України.

відкривались українські школи, здійснювалися спроби викладання українською мовою в університетах.