14. Мікросоціологічні теорії ( ч.Кулі, Дж. Мід, Чекагська школа, Дж. Морено)

Мікросоціологія розглядає як основу соціального життя взаємодії людей. Микросоциология більшою мірою, ніж макросоціологія, пов`язана з практикою. Її формування обумовлене проведенням великої кількості досліджень на початку XX ст. Найбільш відомі теорії мікросоціології - символічний інтеракціонізм і теорія обміну. При аналізі тих чи інших явищ представники мікросоціології спираються на думку, що причини соціальних явищ слід шукати на нижньому рівні, тобто велика увага приділяється індивіду.

Однією з дослідників і автором концепції дзеркального «Я» був Чарльз Хортон Кулі (1864 – 1929) - одного з засновників символічного интеракционизма.

Кулі пише, що відмінністю ідеї, іменами якої є займенника третя особа, виступає якийсь характерний тип почуття, яке може бути «почуттям мого (my-feeling)» чи «почуттям присвоєння (sense of appropriation)». Майже всі види ідей може бути пов'язані з цим почуттям й можуть бути тому названі «я» чи «моє». Відчуття, чи відчуття, самості можна розглядати, як інстинктивне, воно, безсумнівно, розвивалося у зв'язку з його важливою функцією зі стимулювання і об'єднанню різноманітних особливих діяльностей індивідів. Воно, в такий спосіб, дуже глибоко вкорінено в історії людського роду свого і, очевидно, необхідне будь-який системи життя взагалі, яка схожа з нашей.

Кожна розумна людина, за припущенням Ч. Кулі, будує своє Я, виходячи з сприйнятих їм реакціях іншим людям, із якими контактує. Крім простого сприйняття «Я» через себе, ми також сприймаємо своє «Я» хіба що побачивши його на свій відбиток у інших. Тобто величезну роль для індивіда грає як очевидно: він думає тільки про сама, але те, що неї інші. Ми постійно дивимося в уявлення інших нас самих, мов у дзеркало, і судимо самих собі у цій отражению.

Широкої популярності набула теорія символічного інтеракціонізму (інтеракція – це взаємодія), основи якої розробив Джордж Герберт Мід (1863–1931). Взаємодії людей можуть бути двох видів: безпосереднє (ви раптово на вулиці зіштовхнулися з пішоходом) та символічне, за допомогою набору символів (ви побачили пішохода, зробили попередній жест або щось промовили і головне – вас зрозуміли і зіткнення не відбулося). Символи – це слова, поняття, рухи, різні знакові системи. Символи є продуктом групової свідомості, вони існують нібито незалежно від людини, в суспільстві набувають об'єктивності. Людина мусить постійно засвоювати символи і усвідо­млювати їх значення, це відкриває шляхи взаємодії, інтеграції. В суспільстві люди повинні однаково або близько тлумачити символи, в противному разі колективне життя руйнується. Таким чином, основу суспільства складає система символів, яка відповідає рівню цивілізації та специфіці культури.

Чиказька школа соціології — напрям, котрий мав місце в американськійсоціології. Він виникає у 1920-тих роках у місті Чикаго і представлений групою дослідників Чиказького університету. В кінці XIX — на початку XX століть, Чикаго стає одним із провідних осередків розвитку промисловості, науки і культури. Саме у цей період розвитку міста у Чиказькому університеті з'являється соціологічний факультет. А згодом у ньому виникає нова соціологічна школа, котра стала першою на Американському континенті. Її прийнято називати Чиказькою школою соціології.

Для определения параметров психологического взаимодействия людей в больших группах Морено пользовался понятием «психосоциальных сетей», которые, по его мнению, объединяют самые сложные линии взаимоотношений микроэлементов общества. К этим микроэлементам он относил, в первую очередь* так называемый социальный атом — непосредственное сосуществование индивидов, которое он считал наименьшим элементом общества. («Ядро отношений вокруг каждого индивида,— писал Морено,— является более плотным вокруг некоторых индивидов и более «тонким» вокруг других. Это ядро отношений является наименьшей социальной структурой в коллективе, социальным атомом».

Важнейшей идей Морено было положение о том, что помимо внешней структуры каждая группа имеет в своей основе невидимую, неофициальную структуру, которая, однако, более реальна, нежели структура официальная (формальная).